Ухвала суду № 36296434, 25.12.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №-22-ц/774/11167/13 Головуючий у 1 інстанції

Категорія-5 Врона А.О.

Доповідач Рудь В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровськоі області в складі

Головуючого судді: Рудь В.В.

суддів: Ткаченко І.Ю., Повєткіна В.В.

при секретарі: Кравець Є.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення спільної часткової власності, визнання права власності на частину домоволодіння, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Колективне підприємство «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації», Павлоградська міська рада, про виділення в натурі частки домоволодіння(а.с.2-3, т.1).

В обгрунтування заявлених вимог ОСОБА_5 зазначала, що після смерті чоловіка ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала свідоцтво про право на спадщину, а саме на ? частину домовлодіння за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 760 кв.м.

Просила виділити в натурі ? частку зазначеного домоволодіння та встановити порядок користування земельною ділянкою.

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з зустрічним позовом, який уточнювали в ході розгляду справи, до ОСОБА_4 про виділення в натурі часток домоволодіння та визнання права власності(а.с.65-67, 91-93, т.1, а.с.76-78, 99-101, т.2).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначали, що вони є фактичними співвласниками домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, де тривалий час разом з ними мешкають їхні родини. Вперше будинки здано в експлуатацію в 1959 році.

В період 2001-2011 роки вони провели реконструкцію та капітальний ремонт будинків, у зв'язку з чим їхні частки значно збільшилися, участі в утриманні та збереженні спільного майна ОСОБА_5 не приймала.

Станом на даний час документально у володінні ОСОБА_2 знаходиться ? частка спільного майна, у володінні ОСОБА_3 - ? частка.

Посилаючись на викладені обставини та вказуючи на те, що ОСОБА_5 будинком не користується, проживає в м.Чернігові, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості фактично належної їй частки домоволодіння АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на частку ОСОБА_4; визнати за ОСОБА_2 право власності на будинок літ.Б по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_3 право власності на будинок літ.А,А-1 по АДРЕСА_1.

В зустрічній позовній заяві в редакції від 27.08.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили: припинити спільну часткову власність між співвласниками ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_4 у зв'язку з відмовою її від власності на цю частку на користь ОСОБА_2 та отриманням від неї грошової компенсації вартості цієї частки, а також тим, що спільне володіння і користування даним майном є неможливим(а.с.99-01, т.2).

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2013 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Комунальне підприємство "Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації", Павлоградська міська рада про виділення в натурі частки домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою(а.с.93, т.2).

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2013 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності та стягнення компенсації в частині позовної вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсації вартості фактично належної частки домоволодіння АДРЕСА_1(а.с.94, т.2).

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2013 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в частині вимог щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на будинок під літерою Б за адресою АДРЕСА_1, виділення в окреме домоволодіння ? частки, що належить на праві власності ОСОБА_3 в цілу долю згідно технічного плану, визнання за ОСОБА_3 права власності на будинки під літерою А,А-1 за адресою АДРЕСА_1 залишено без розгляду(а.с.104, т.2).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення спільної часткової власності, визнання права власності на частину домоволодіння, відмовлено(а.с.127-129, т.2).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права(а.с.134-137, т.2).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ст.ст.3,11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 ЦК України, за положеннями якої під способами захисту суб'єктивних цивільних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення(визнання) порушених(оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, право якої порушено, може скористатися відповідно до ст.16 ЦК України, не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За положеннями ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

По справі встановлено, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в спільній частковій власності ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.06.1996 року, виданого Першою Чернігівською державною нотаріальною конторою, р.№2-5153, ОСОБА_4 на праві власності належить ? частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1(а.с.9,51, т.1, а.с.122, т.2).

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 24.09.1987 року, виданого Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою, р.№2-2315, ОСОБА_2 на праві власності належить ? частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1(а.с.122, т.2).

На підставі договору дарування від 19.11.1999 року, р.№1-4291, посвідченого Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою, договору дарування від 07.07.2000 року, р.№1-2551, посвідченого Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.11.2010 року у справі № 2-7362/2010, додаткового рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.02.2011 року у справі № 2-7362/2010, ОСОБА_3 на праві власності належать ? частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26-28,51 т.1, а.с.122 т.2).

Із технічного паспорту на садибний(індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого станом на 16.03.2012 року, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 18.10.2011 року та інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.09.2013 року, вбачається, що в домоволодінні АДРЕСА_1 самочинно збудовано: частини сіней-б1, навіс-б2. Власник самочинно збудованих: частини сіней-б1(1,38х5,95) та навісу-б2(0,65х3,20) до будинку «Б» не встановлений. Порядок користування та володіння будинком «Б» між співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не встановлений, будинок А1 не зданий в експлуатацію, право власності не оформлено (а.с.51,139-144, т.1, а.с.122, т.2).

Із висновку №18 судової будівельно-технічної експертизи від 21.05.2013 року вбачається, що в період після 1996 року по теперешній час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 провели відповідні роботи по реконструкції та ремонту домоволодіння АДРЕСА_1, у зв'язку з чим їх частки змінились, а вартість останнього збільшилась, також зазначено, що домоволодіння має самовільно збудовані споруди. Виділити в натурі кожному співвласнику належні їм частки без врахування самовільно збудованих споруд не можливо (а.с.2-22, т.2).

Як видно із справи, з урахуванням відповідних ухвал суду(а.с.93,94,104, т.2) та уточнених вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3(а.с.65-67, 91-93, т.1, а.с.76-78, 99-101, т.2), предметом судового розгляду були вимоги останніх про припинення спільної часткової власності, визнання права власності.

За змістом позовних заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3, останні просили припинити спільну часткову власність між співвласниками: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та просили визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_4, у зв'язку з відмовою останньої від власності на цю частку на користь ОСОБА_2 та отриманням від неї грошової компенсації вартості цієї частки; позовні вимоги просили задовольнити на підставі ст.ст.150,151,152,156 Житлового кодексу України, ст.ст.346,356,357,360,362,364,365,367 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За правилами ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тобто вказані норми ЦК України є різними за своєю правовою природою і кожна з них є окремою підставою для пред'явлення позову, оскільки перша з них передбачає право власника, який виділяється, на частку зі спільного майна, а друга - можливість за позовом інших співвласників припинити право особи на частку у спільному майні. При цьому грошова або інша майнова компенсація відповідно до ст.364 ЦК України може бути виплачена співвласнику, який виділяється, лише за його згодою. Водночас відповідно до ст.365 ЦК України згоди особи, право якої на частку у спільному майні припиняється, на отримання компенсації за його частку не потрібно, позивачу лише необхідно внести вартість частки, право на яку припиняється, на депозитний рахунок суду.

Крім того, як видно із справи, ОСОБА_5 визнала позов ОСОБА_2 про визнання за останньою права власності на будинок під літерою Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з отриманням від ОСОБА_2 компенсації за долю, яка належить їй, ОСОБА_4, на праві власності, що підтверджується заявою ОСОБА_4 від 16.08.2013 року (а.с.89, т.2). Проте, така відмова ОСОБА_4 від належної їй частки на користь ОСОБА_2 свідчить про наявність певного правочину, який укладається у іншому передбаченому законом порядку, ніж порядку, визначеному ст.365 ЦК України.

Отже, встановлені судом обставини та докази в їх підтвердження свідчать, що ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_2 не є в розумінні ст.364 ЦК України співвласниками які бажають виділу, також останні та ОСОБА_5 не є особами, правовідносини між якими регуються ст.365 ЦК України.

Таким чином, перевіривши доводи сторін щодо заявлених вимог та встановивши зазначені обставини, у тому числі наявність самочинного будівництва в домоволодінні АДРЕСА_1, суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для захисту прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у обраний ними спосіб і обгрунтовано відмовив в задоволенні заявлених вимог.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, безпідставні, оскільки суд повно та всебічно перевірив обставини справи, права та обов'язки сторін і прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та вимогам діючого законодавства, що регулює зазначені правовідносини, доказам у справі, у тому числі заяві ОСОБА_4 від 16.08.2013 року, суд дав оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України. Підстав для скасування судового рішення не встановлено.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-

Судді-