Постанова № 3629598, 08.04.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О ВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08 квітня 2009 року справа № 28/224/07-АП

 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - доповідача - Туркіної Л.П.,

Суддів - Мірошниченка М.В., Проценко О.А.

при секретарі - Красота А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Авто», м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 03.09.2007 року

у справі №28/224/07-АП

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Авто», м. Запоріжжя

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 7173 грн. 68 коп. за незайняті інвалідами робочі місця у 2006 році та 154 грн. 80 коп. пені.,  -

Встановила:

У червні 2007 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Авто», м. Запоріжжя (далі ТОВ «Приват-Авто») адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 7328,48 грн. (7173,68 грн. адміністративно-господарські санкції, 154,80 грн. пені). Вимогу обґрунтовано невиконанням підприємством у 2006 році нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Постановою господарського суду Запорізької області від 03.09.2007 р. позов задоволено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач не довів вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення порушень зобов'язань, покладених на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон №875-ХІІ).

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.

З 01.09.2006 року на підприємстві Відповідача на посаді прибиральниці службових приміщень працює ОСОБА_1, якій у встановленому законом порядку з 01.07.2006р. встановлено третю групу інвалідності. Таким чином, у 2006 році Відповідачем виконаний встановлений чинним законодавством норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Апелянт також зазначає наступне.

«Відповідно до ст. 160 КАС України, суд приймає постанову іменем України негайно після закінчення судового розгляду. У виняткових випадках залежно від складності справи складання постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частина постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, і приєднуються до справи. Згідно до ч. 4 ст. 167 КАС України, у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин постанови суд повідомляє час виготовлення постанови в повному обсязі. Так в судовому засіданні 03.09.2007 року оголошено вступну і резолютивну частини Постанови та повідомлено час виготовлення постанови суду у повному обсязі - 17.09.2007р., тобто з порушенням строку, встановленого ст. 160 КАС України. Фактично ж Постанова в повному обсязі оформлена і підписана 01.10.2007року, тобто з порушенням вимог ст.ст. 160,167 КАС України.

Постанова є незаконною, оскільки в якості законодавчих актів, на підставі яких ; судом прийнята Постанова, йдеться посилання на низку нормативно-правових актів, що на час прийняття вищевказаної Постанови Господарського суду Запорізької області втратили чинність. А саме, Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767 „Про затвердження порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", якою суд мотивував прийняту Постанову, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України „Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 31.01.2007р. №70, Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767 визнана такою, що втратила чинність.»

Позивач заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Представники позивача та відповідача до судового засідання не прибули, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, проаналізував доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанцій скасувати, виходячи з такого.

ТОВ «Приват-Авто» є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як свідчать матеріали справи, на підприємстві у 2006 році кількість працюючих не перевищувала 25 осіб. Тобто, відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів повинен складати одну особу. Матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем, що на підприємстві відповідача з 01.09.2006 р. на посаді прибиральниці службових приміщень працювала одна особа - інвалід ОСОБА_1. Названий інвалід продовжував працювати на підприємстві і на час вирішення спору. Отже вимоги названого Закону ТОВ «Приват-Авто» було виконано.

Ст. 238 ГК України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Оскільки підприємство відповідача виконало норматив, передбачений ст. 19 Закону №875-ХІІ, підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні. Посилання позивача та суду першої інстанції на ст. 20 названого Закону, наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.07 № 42, зареєстрований в Міністерством юстиції України 13.02.2007 р. за № 117/13384, яким затверджено форму звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцію щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" не приймається колегією суддів до уваги, виходячи з такого.

Встановлюючи показник середньооблікової чисельності інвалідів для підприємств, де кількість працюючих є меншою ніж 25 осіб, ст. 20 Закону №875-ХІІ фактично змінює норматив, встановлений ст. 19 названого Закону або встановлює додаткову вимогу до нормативу, згідно якої робоче місце для інваліда буде вважатись створеним, якщо інвалід працював на підприємстві понад 6 місяців.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога про якість закону є однією з форм реалізації принципу верховенства права. Згідно зазначеного принципу особа не може бути притягнута до відповідальності у разі різного тлумачення та розбіжностей щодо змісту та обсягу її прав (обов'язків), визначених у нормативно-правових актах одного рівня, тим більше у одному законі.

При вирішенні спору, застосувавши норми ст. 20 Закону №875-ХІІ, суд не прийняв до уваги норми ст. 19 названого Закону, що не відповідає зазначеному вище принципу.

Згідно ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства,

колегія суддів, -

Постановила:

Апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Авто», м. Запоріжжя задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 03.09.2007 р. скасувати.

 Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Авто», м. Запоріжжя, вул. О.Матросова, 8А (код ЕДРПОУ 32680601) за рахунок Державного бюджету України 36,64 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанова оформлена відповідно до ст. 160 КАС України 22.04.2009 року.

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: М.В. Мірошниченко  

Суддя: О.А. Проценко