Рішення № 36288550, 18.12.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7630/13-ц

провадження № 2/753/4506/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Цибулюк М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант - Асістанс», ОСОБА_3, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант - Асістанс», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 15.08.2012 року приблизно о 15 год. 30 хв. переходила проїзну частину вул. А.Ахматової в м. Києві по регульованому пішохідному переході на зелене світло світлофора. Дійшовши до середини проїзної частини побачила, що загорілося червоне світло світлофора і в цей час на відстані приблизно 30 метрів від неї побачила автомобіль білого кольору, який рухався по крайній лівій смузі в її напрямку. Після цього почала бігти дальше по пішохідному переходу до його закінчення. Однак, приблизно за 0,5 м. до закінчення пішохідної частини зазначений автомобіль її збив. Згідно висновку МСЕК від 04.12.2012 року визнана інвалідом II групи довічно з ураженням опорно-рухового апарату з причиною інвалідності - загальне захворювання. Вважає, що водій ОСОБА_3 в даній дорожній ситуації не дотримався п.п. 2.3 «б», п.8.7.3., 8.10, 12.1., 12.3, 12.4, 16.1., 18.2. Правил дорожнього руху. Крім того, зазначає, що 19.08.2011 року ОСОБА_3 укладено договір про обов'язкове страхування з ТОВ «Гарант-Асістанс», тому враховуючи вищевикладене просила суду стягнути з ОСОБА_3 та ТОВ «Гарант-Асістанс» 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 16 648 грн. - одноразово у відшкодування матеріальної шкоди та щомісячно до відновлення працездатності потерпілої у відшкодування матеріальної шкоди за втрату заробітку по 2 171 грн. В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідачів 20 000 грн.- моральної шкоди, 16 648 грн. - витрати на лікування та втрачений заробіток за 16 місяців, що складає 34 736 грн. (2171 грн. (заробітна плата за місяць) * на 16 місяців).

Відповідач, ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що за результатами дослідження обставин даної ДТП він не притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності. Твердження позивача про невиконання відповідачем правил дорожнього руху, що спричинило ДТП є незаконним, оскільки згідно висновку спеціаліста ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування. Враховуючи вищевикладене, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник ТОВ «Гарант-Асістанс» просив відмовити в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Гарант-Асістанс», враховуючи те, що ТОВ «Гарант-Асістанс» не є страховиком, не має ліцензії на здійснення страхової діяльності. Таким чином, сфера дії Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на ТОВ «Гарант-Асістанс» не розповсюджується.

03.09.2013 р. представник позивача звернувся з заявою про залучення в якості співвідповідача Відкрите акціонерне товариство Національну акціонерну страхову компанію «Оранта».

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12.09.2013 року залучено в якості співвідповідача Відкрите акціонерне товариство Національну акціонерну страхову компанію «Оранта».

Представник ВАТ НАСК «Оранта» в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заперечення, в яких зазначив, що 19.08.2011р. було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу № АА 7367266 між ОСОБА_3 та ВАТ НАСК «Оранта». Під час дії договору 15.08.2012 р. сталося ДТП за участю застрахованого автомобіля «КІА» д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_3 Проте для виплати страхового відшкодування НАСК «Оранта» необхідна встановлена у судовому порядку вина страхувальника у вчиненні ДТП. Згідно довідки ДАІ від 24.10.2012 р. № 218 потерпілій ОСОБА_2 було відмовлено в порушенні кримінальної справи, в зв'язку з чим НАСК «Оранта» не несе зобов'язання виплатити страхове відшкодування. Крім того, зазначив, що потерпілою особою ОСОБА_2 не подано заяви на страхове відшкодування, не надано доказів понесених витрат на лікування, а також документів, передбачених ст. 35 Закону, про що її повідомлено листом № 09-02-09/69 від 09.01.2013 р.

Вислухавши пояснення позивача, представників позивача, відповідача ОСОБА_3, його представника, дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.08.2011 року приблизно о 15 годині 20 хвилин на вул. А.Ахматової, 14 в м. Києві на регульованому пішохідному переході автомобіль «КІА-Каренс», д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 Внаслідок зазначеного ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження.

Постановою інспектора з дізнання сектору ОМДТП та дізнання ВДАІ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві Рудукан О.С. від 23.08.2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи (а.с.115).

З постанови вбачається, що зі слів водія ОСОБА_3 він рухався по вул. А.Ахматової, зі сторони вул. Драгоманова в напрямку руху Григоренка за швидкістю приблизно 50 км/год. В лівій крайній смузі руху. Під`їжаючи до регульованого пішохідного переходу попереду нього, в другій смузі руху рухався позашляховик на відстані приблизно 20 м. В той момент горіло зелене світло світлофора. Раптом із-за задньої частини цього автомобіля вибігла жінка, він застосував екстрене гальмування, але уникнути наїзду не вдалося.

Зі слів пішохода ОСОБА_2 вбачається, що вона 15.08.2012 р. о 15 годин 30 хвилин переходила проїзну частину вул. А.Ахматової, зправа наліво по ходу руху автомобіля «КІА», по регульованому пішохідному переході на зелене світло світлофора для пішоходів. Дійшовши до середини проїзної частини, помітила як загорілося червоне світло світлофора, та помітивши, що в крайній смузі руху рухається автомобіль білого кольору почала бігти і не добігши 0,5 м. до кінця проїзної частини даний автомобіль скоїв на неї наїзд.

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2013 року СВ Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві було зареєстровано відомості про кримінальне правопорушення, предбачене ч. 1 ст. 286 КК України по факту ДТП, кримінальному провадженню присвоєно № 12013110020000784.

18.01.2013 року старшим слідчим СВ Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві Метельським І.Р. прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12013110020000784 у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Постановою старшого прокурора прокуратури Дарницького району м. Києва С.Влада постанову старшого слідчого СВ Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві Метельського І.Р. про закриття кримінального провадження № 12013110020000784 скасовано та направлено до СВ Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві для проведення досудового розслідування (а.с.177).

Судом встановлено, що згідно довідки до акту огляду МСЕК № 790879 ОСОБА_2 з 03.12.2012 р. отримала ІІ групу інвалідності з ураженням опорно-рухового апарату довічно. Протипоказана праця з тривалим перебуванням на ногах. Може працювати в спеціально створених умовах (а.с.36).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу.

З матеріалів справи вбачається, що згідно висновку спеціаліста від 05.09.2012 року, складеного старшим експертом сектору авто технічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_10 в ситуації, що склалася на дорозі водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його руху (а.с.117-123).

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Пунктом 4 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Відсутність складу злочину, наприклад у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінального-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

Судом встановлено, що 19.08.2011 р. між НАСК «Оранта» та ОСОБА_3 було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу серії АА № 7367266, зі строком дії з 31.08.2011 р. по 30.08.2012 р. з встановленим лімітом відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю і здоров`ю в розмірі 100000 грн. та франшизою - 0 грн.(а.с.131).

З матерів справи вбачається, що 23.10.2012 року позивачка звернулася до НАСК «Оранта» з заявою про страховий випадок № 13404 (а.с.47).

Листом від 09-02-09 від 09.01.2013 НАСК «Оранта» повідомила ОСОБА_2, що для подальшого розгляду заяви та прийняття остаточного рішення страховику необхідно отримати копію постанови суду щодо притягнення до відповідальності винної особи та документи щодо затрат на лікування. До надання вищезгаданих документів у НАСК «Оранта» відсутні підстави для здійснення страхових виплат (а.с.164).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статями 32, 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено випадки, коли шкода не відшкодовується, а також дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування.

Згідно із ст. 37 цього ж Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

- вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

- невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, в даному випадку відсутній підстави для відмови НАСК «Оранта» виплатити страхове відшкодування ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 22.3.Закону України Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п.п. 9.3 ст. 9 цього ж Закону, обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 зазнала душевних і фізичних страждань, пов'язаних з ушкодженням здоров'я, в результаті чого змінився її звичний спосіб життя, суд, виходячи з норм ст. 1167 ЦК України згідно якої якщо моральну шкоду завдано ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки вона відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, враховуючи характер та тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення на користь позивача 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, з яких з урахуванням ст. 9 та ст. 23 вказаного Закону, страховик має відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 2550,00 грн. та 7450 грн. стягнути ОСОБА_3

Частиною 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при вирішенні вимог про стягнення витрат на лікування судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_2 були завдані тілесні ушкодження, наслідок чого вона перебувала на лікуванні, то з врахуванням наведеного підлягає стягненню з ВАТ НАСК «Оранта» на її користь 6 879 грн. 16 коп., потрачених на лікування, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.37-42). Суд не може погодитися з твердженнями позивача про стягнення 9 768 грн. 84 коп. на оплату за проведення операції, оскільки вони не підтверджені належними в розумінні ст. 58-59 ЦПК України доказами.

Згідно ч. 1 ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності загальної працездатності. Тобто, розмір втраченого заробітку (доходу) потерпілого обов'язково визначається з урахуванням втрати чи зменшення його професійної або загальної працездатності.

Судом встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди позивачка працювала прибиральницею в ТОВ «Фудмаркет», середня заробітна плата складала 2 159 грн.13 коп. (а.с.42-46).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про пенсійне забезпечення» причини й групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі Положення про них, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

З аналізу п. п. 1, 11 Положення про медико-соціальну експертизу, п. п. 3, 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 вересня 2011 року №561, особа, яка зазнала каліцтва та якій встановлено інвалідність, може бути визнана частково працездатною. З метою встановлення в особи здатності до праці, МСЕК під час встановлення інвалідності має встановити ступінь професійної (а за її відсутності - загальної) працездатності у відсотках. На підставі цих даних суд визначає розмір втраченого фізичною особою (у тому числі фізичною особою-підприємцем) внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу) у відсотках, що підлягає відшкодуванню.

З довідки до акту МСЕК вбачається, що позивачці встановлено другу групу інвалідності з ураженням опорно-рухового апарату з 03.12.2012р., причина інвалідності - загальне захворювання (а.с. 36).

Суд неодноразово роз'яснював учасникам процесу вимоги ч.4 ст. 10 ЦПК України, а саме право заявляти клопотання про призначення судово-медичної експертизи для визначення ступеня втрати працездатності, проте клопотання сторонами заявлені не були.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано доказів щодо ступеня втрати нею працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача втраченого заробітку.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення моральної шкоди та витрат на лікування знайшла своє доведення в судовому засіданні, є такою, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 7450 грн. та стягнення з ВАТ НАСК "Оранта" моральної шкоди в розмірі 2250 грн., витрат на лікування в сумі 6 879, 16 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України та ч. 2 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 23, 1187, 1194, 1195, 1197, ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант - Асістанс», ОСОБА_3, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., (ідентифікаційний код НОМЕР_4) 7 450 (сім тисяч чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок - моральної шкоди.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н. (ідентифікаційний код НОМЕР_4) 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок - моральної шкоди, 6 879 (шість тисяч вісімсот сімдесят дев'ять ) гривень 16 копійок - витрат на лікування.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1) на користь держави судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (ЄДРПОУ 00034186) на користь держави судовий збір в розмірі 344 (триста сорок чотири) гривні 10 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА