Ухвала суду № 36287896, 19.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року справа №812/7849/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

секретар судового засідання Білоцерковець Д.О.,

з участю позивача ОСОБА_2,

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача Калініна А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі № 812/7849/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2) звернулася до суду з позовом до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області (далі Ленінська ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області), в якому просила: визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001721710 від 28 грудня 2012 року (т. 1 а. с. 4-7).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у задоволені позову ФОП ОСОБА_2 до Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2012 року № 0001721710 відмовлено у повному обсязі (т. 3 а. с. 124-128).

Позивач на постанову суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, в зв'язку з порушенням норм матеріального права, прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, зокрема зазначив, що він не був перевізником, а був посередником між перевізником та замовником, а тому не повинен мати товарно-транспортні накладні, які підтверджують здійснення перевезень товару (т. 4 а. с. 3-6).

Позивач та її представники в суді апеляційної інстанції підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, наполягали на її задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав письмові заперечення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін, як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги з врахуванням письмових запереченнями на неї і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою в установленому законом порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача, у перевірений відповідачем період здійснювала оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності на загальній системі оподаткування та була платником податку з доходів фізичних осіб.

Ленінською ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області в період з 04.12.2012 року до 10.12.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ «ТКФ «Інтеркомплект» у період з 01.12.2009 року до 31.12.2009 року, ПП «КК «Лугпромоптторг К», ТОВ «Аеро-експрес» з 01.04.2010 року до 30.04.2010 року, ТОВ «Трансторгсфера ДВК» з 01.05.2010 року до 31.05.2010 року, ТОВ «Аеро-експрес» з 01.06.2010 року до 30.06.2010 року, ПП «Імперія-М» з 01.08.2010 року до 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 12.12.2012 року № 763/17/НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 68-109). Перевіркою господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 за період з 01.12.2009 року до 30.09.2010 року встановлено порушення: 1) п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 933 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать моральним засадам суспільства, а отже є нікчемними, в результаті чого встановлено укладання нікчемних правочинів по операціям постачання товарів (робіт, послуг), здійснених ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 404762,47 грн., у т.ч. з ПП «Комерційна компанія «Лугпромоптторг-К» на загальну суму 161122,32 грн., з ТОВ «Трансторгсфера ДВК» на загальну суму 243640,15 грн.; 2) ст. 13, п. 4 ст. 14 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» та п.п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат за 9 місяців 2010 року, що призвело до перекручення даних декларації про доходи за період з 01.01.2010 року до 30.09.2010 року, а саме - завищення валових витрат на суму 337301,46 грн.

У період з 17.12.2012 року до 27.12.2012 року посадовими особами відповідача було проведено документальну планову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2010 року до 31.12.2011 року, з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року до 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 27.12.2012 року № 813/17/НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 9-67). Перевіркою виявлено, зокрема, такі порушення: 1) п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 933 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать моральним засадам суспільства, а отже є нікчемними, в результаті чого встановлено укладання нікчемних правочинів по операціям постачання товарів (робіт, послуг), здійснених ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 316822 грн., у т.ч. з ТОВ «Юрторгпак» на загальну суму 316822 грн.; 2) відсутність книги обліку доходів та витрат та неналежне ведення обліку доходів та витрат у перевірений період, чим порушено ст. 13, п. 4 ст. 14, п. 19.1 ст. 19 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян», п.п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п.п. 44.5 ст. 44, п.п. а) п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. Неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.10.2010 року до 31.12.2011 року призвело до перекручення даних декларації про одержані доходи за 2010 рік та податкової декларації про майновий стан та доходи, отримані в 2011 році, а саме: заниження валового доходу за період з 01.10.2010 року до 31.12.2010 року на суму 50000 грн., завищення валового доходу за 2011 рік на суму 554880 грн., завищення загальної суми валових витрат за період з 01.10.2010 року до 31.12.2011 року на загальну суму 1428816,59 грн., а саме - завищення валових витрат за 2010 рік на суму 541733,58 грн., за 2011 рік - на 887083,01 грн.

Встановлені обставини справи підтверджені матеріалами справи і не спірними.

На підставі акта перевірки від 27.12.2012 № 813/17/НОМЕР_2 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 року № 0001721710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичної особи-підприємця на суму 157655,25 грн. (основний платіж - 143464,20 грн., штрафні санкції - 14186,04 грн.) (т. 1 а. с. 8), правомірність прийняття якого є предметом розгляду даної справи. Відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення з тих підстав, що первинними документами не підтверджені витрати, пов'язані з виконанням договорів, укладених з контрагентами: ТОВ «Юрторгпак», ТОВ «Трансторгсфера ДВК», ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та реальність їх здійснення..

Спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України 01.01.2011 року та продовжувалися після вступу його в дію, тому регулюються нормами Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, Законів України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а також Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92 (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Декрет) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 передбачено, що не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» втратив чинність після набрання чинності Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (далі - Закон № 889), крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

Пунктом 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було передбачено, що до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб-суб'єктів підприємницької дальності, діє розділ IV Декрету Кабінет Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

На час виникнення спірних правовідносин спеціальним законодавством, що регулювало порядок формування громадянами валових витрат та визначення оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, був розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який в свою чергу містив посилання на статтю 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Порядок формування фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, витрат з 2011 року є наступним.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи -підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку ( підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

01.04.2010 року між ФОП ОСОБА_2 (експедитор) та ПП «КК «Лугпромоптторг-К» (перевізник) було укладено договір № 01/04 транспортної експедиції, за яким перевізник доручає, а експедитор бере на себе обов'язки по організації транспортних перевезень на основі договірних зобов'язань із замовником (від імені та за рахунок замовника) (т. 1 а. с. 116).

01.05.2010 року між ФОП ОСОБА_2 (експедитор) та ТОВ «Трансторгсфера ДВК» (перевізник) було укладено договір № 01/05 транспортної експедиції, за яким перевізник доручає, а експедитор бере на себе обов'язки по організації транспортних перевезень на основі договірних зобов'язань із замовником (від імені та за рахунок замовника) (т 1 а. с. 117).

04.01.2011 року між ФОП ОСОБА_2 (експедитор) та ТОВ «Юрторгпак» (перевізник) було укладено договір № 04/01 транспортної експедиції, за яким перевізник доручає, а експедитор бере на себе обов'язки по організації транспортних перевезень на основі договірних зобов'язань із замовником (від імені та за рахунок замовника) (т. 1 а. с. 118).

02.11.2011 між ФОП ОСОБА_2 (експедитор) та ТОВ «Юрторгпак» (перевізник) було укладено договір № 02/11 транспортної експедиції, за яким перевізник доручає, а експедитор бере на себе обов'язки по організації транспортних перевезень на основі договірних зобов'язань із замовником (від імені та за рахунок замовника) (т. 1 а. с. 119).

Зазначеними підприємствами - контрагентами позивача були видані податкові накладні (т. 1 а. с. 120-122, 129-133, 156-161).

На підтвердження фактичного виконання транспортно-експедиційних послуг позивачем надані суду акти виконаних робіт та послуг (т. 1 а. с. 123-125, 134-138, 151-155), факту оплати наданих послуг - квитанції до прибуткових касових ордерів (т. 1 а. с. 139-145, 162-163, т. 2 а. с. 2, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26).

На підтвердження подальшої реалізації отриманих послуг позивачем надано суду договори про надання транспортних послуг, укладені з ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» (т. 3 а. с. 49-58).

На підтвердження подальшої реалізації отриманих послуг позивачем надано суду договори про надання транспортних послуг, укладені з ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» (т. 3 а. с. 49-58).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для включення до складу сум валового доходу та валових витрат коштів, сплачених позивачем за договорами транспортної експедиції з ТОВ «Юрторгпак», ТОВ «Трансторгсфера ДВК», ПП «КК «Лугпромоптторг-К» з огляду на наступне.

Відповідно до змісту та висновків актів перевірок ТОВ «Юрторгпак», ТОВ «Трансторгсфера ДВК», ПП «КК «Лугпромоптторг-К», складеними Ленінською МДПІ у м. Луганську та ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, у вказаних підприємств відсутні матеріально-технічна база, виробничі, торговельні, складські приміщення, транспортні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності, підприємства відсутні за юридичними адресами (т. 3 а. с. 67-120).

Позивачем надані суду квитанції до прибуткових касових ордерів, згідно з якими розрахунок за перевезення з TOB «Юрторгпак», ПП «КК «Лугпромторг К», TOB «Трансторгсфера ДВК» здійснювався готівкою.

Форма квитанції до прибуткового касового ордеру (типова форма № КО 1) встановлена Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Нацбанку України від 15.12.04 № 637, яке розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).

Зазначена типова форма № КО 1 ( Додаток 2 Положення) передбачає номер як самого прибуткового ордеру так і номер квитанції до нього (п. 3.11 Положення: прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів).

Також, у відповідності до п. 3.12 зазначеного Положення, під час одержання касових ордерів обов'язкова наявність усіх реквізитів та правильність їх оформлення.

У наданих ФОП ОСОБА_2 квитанціях до прибуткових касових ордерів відсутні такі обов'язкові реквізити як номер, та реквізити які дозволяють ідентифікувати особу яка отримала готівку, а саме прізвище і ініціали осіб які отримали від неї грошові кошти.

Ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначає експедитора (транспортний експедитор) як суб'єкта господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг. визначених договором транспортного експедирування, а клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

За даними копіями договорів транспортної експедиції, ФОП ОСОБА_2 є стороною, яка бере на себе обов'язки по організації транспортних перевезень, тобто є експедитором, а отже повинна за плату та за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. З огляду на що саме послуги ФОП ОСОБА_2 повинні були оплачуватись підприємствами ТОВ «Юрторгпак», ПП «КК «Луг-промторг К», ТОВ «Трансторгсфера ДВК». Натомість ОСОБА_2 надала документи (копії квитанцій до прибуткових касових ордерів), згідно яких вона передає готівкові кошти іншим особам за транспортно-експедиційні послуги, при тому що виходячи з умов договорів вона повинна виконати ці послуги за рахунок іншої сторони за договором.

Другою стороною за наданими позивачем договорами від 02.11.2010 № 02/11, від 01.04.2010 № 01/04 та від 01.05.2010 №01/05 є перевізник ( т.1 а. с. 116 - 119).

Законом України «Про транспортно-експедиційну діяльність» визначено, що перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Самі по собі зазначені договори не є беззаперечними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій ( ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму витрат по їх перевезенню.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.4 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У відповідності до п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна, міжнародна автомобільна накладна; накладна СМГС (накладна УМВС); коносаменту накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість; інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Проте, позивачем до перевірки та до суду першої інстанції не були надані товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт надання перевізниками транспортних послуг.

Надані до суду апеляційної інстанції копії товарно-транспортних накладних разом з апеляційною скаргою не досліджувалися в якості доказів, оскільки позивачем не були надані до суду першої інстанції, тобто вони не були предметом дослідження, позивач не був позбавлений судом можливості їх надати. Або заявити клопотання про їх надання. Доводи позивача в суді апеляційної інстанції про те, що вважав ТТН непотрібними для з'ясування обставин справи є неспроможними, оскільки податковим органом прийняте спірне повідомлення-рішення за висновками акту перевірки від 27.12.2012 року, в якому зазначено про відсутність товарно-транспортних накладних в підтвердження здійснення господарських операцій. Крім того, в цих товарно-транспортних накладних перевізником зазначено саме, ПП ОСОБА_2, що не підтверджує доводи позивача стосовно тієї обставини, що при перевезенні товару вона не була перевізником.

Відповідно до договору про надання транспортних послуг №30/09-ТР, укладеного між ПП ОСОБА_2 та ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» 18.02.2009 року, саме експедитор ОСОБА_2 повинна відповідати за завантаження та розвантаження автомобілів продукцією, обов'язково бути присутнім при завантаженні та розвантаженні автомобілів, несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажів, що перевозяться за договором, при виконанні договору мати шляховий лист, належним чином оформляти всі необхідні документи на вантаж ( перевірити наявність печатки та підписів у пунктах завантаження та розвантаження), при транспортуванні продукції дотримуватися вимог, зазначених у Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 тощо ( п.2 Договору). Крім того в підпункті 2.1.17 зазначено Договору вказано, що у разі повного виконання всіх послуг, що пов'язані з перевезенням вантажу, у той же день, експедитор зобов'язаний належним чином оформити всі транспортні документи за цей рейс. Для розрахунку вартості авто послуг у відділ поставки необхідно надати оригінали: наступних документів: 1) маршрутний лист, 2) рахунок-накладні разом з відповідними ТТН з відмітками вантажовідправника і вантажоотримувача тощо ( т.3 а. с. 55 - 58). Аналогічні обов'язки ФОП ОСОБА_2 визначені в укладених нею договорах з цим же Замовником №30/11 від 30.12.2010 року та №30/10-ТР від 24.02.2010 року ( т.3 а. с. 49 - 54).

Позивач в суді апеляційної інстанції пояснила, що вона не відповідала за перевезення, а укладала договори транспортної експедиції, в даному випадку з ТОВ «Юрторгпак», ПП «КК «Луг-промторг К», ТОВ «Трансторгсфера ДВК», які надавали транспорт та водіїв і відповідали за технічний стан автомобілів, за перевезення товару, своєчасність завантаження, розвантаження тощо, тобто фактично не виконувала умови договору про надання транспортних послуг №30/09-ТР, укладеного між ПП ОСОБА_2 та ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» 18.02.2009 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що контрагенти ФОП ОСОБА_2 не мають транспортних засобів та не сплачують податку з транспортних засобів. Інформація про відсутність транспортних засобів у підприємств ТОВ «Юрторгпак», ПП «КК «Луг-промторг К», ТОВ «Трансторгсфера ДВК».

Податкові накладні, надані ФОП ОСОБА_2 в підтвердження податкового кредиту з ПДВ, складені з порушенням вимог наказу ДПА від 30 травня 1997 року N 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037), яким встановлено форму та порядок заповнення податкової накладної. У цих накладних не зазначено прізвища особи, яка склала податкову накладну

Згідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час проведення перевірки з 17.12.2012 року до 27.12.2012 року ФОП ОСОБА_2 не було надано книгу обліку доходів та витрат. Відповідно до пояснень представника позивача вказану книгу обліку було втрачено. При цьому, позивач суду першої та суду апеляційної інстанцій у відповідності до вимог п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України не надав підтвердження цієї обставини, зокрема відсутнє письмове повідомлення державної податкової служби про цю подію в п'ятиденний строк з дати втрати книги.

Відповідно до положень пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу органу державної податкової служби та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

На підставі встановлених обставин справи та наведених норм законів і нормативно-правових актів, які регулюють спірні відносини, в їх сукупності суд першої інстанції обґрунтовано погодив висновок податкового органу щодо не підтвердження позивачем операцій з придбання послуг з транспортного експедирування стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, офісних та складських приміщень тощо, необхідних для здійснення такої діяльності, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 № 0001721710 прийняте відповідачем на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, визначених законом.

З огляду на викладене, колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

В повному обсязі ухвала складена 24 грудня 2013 року.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі № 812/7849/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А.Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова