Постанова № 36287880, 19.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року справа №805/14457/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

секретар судового засідання Білоцерковець Д.О.,

з участю представників: від позивача Лигі І.С., від відповідача Самаріної О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року у справі № 805/14457/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області про стягнення суми заборгованості по відшкодуванню витрат з виплати пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області (далі УПФУ в м. Харцизьку Донецької області) звернувся з до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області, в якому просив стягнути на користь УПФУ в м. Харцизьку Донецької області з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області витрати з виплати пенсій в розмірі 21483,92 грн. (а. с. 2,3).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року позов УПФУ в м. Харцизьку Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області про стягнення суми заборгованості у розмірі 21483,92 грн. задоволено частково, а саме: стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області на користь УПФУ в м. Харцизьку Донецької області заборгованість у розмірі 19977,97 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а. с. 31-64).

Позивач не погодився з постановою суду в частині незадоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі (а. с. 66, 68).

Відповідач не погодився з постановою суду в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог на суму 19977,97 грн. в зв'язку з порушенням судом норм матеріального права, постановити нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову в повному обсязі (а. с. 71-77).

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційних скарг і дійшла до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за період з травня 2013 року до вересня 2013 року відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області не прийняті до заліку для відшкодування витрати УПФУ в м. Харцизьку Донецької області з виплати пенсій на загальну суму 21483,92 грн. (а. с. 5-14), з яких:

1. по 32-ох особах, які отримують пенсію по втраті годувальника, але не були не працездатними на дату смерті годувальника: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32;

2. ОСОБА_33, яка отримує пенсію по втраті годувальника і є інвалідом дитинства, але відсутнє звернення з заявою до відповідача для розгляду справи про страхові виплати;

3. виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_34 за відсутності довідки з місця навчання за серпень 2013 року;

5. виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_35, ОСОБА_36, оскільки не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між смертю годувальників ОСОБА_37 та ОСОБА_38 і отриманим ними ушкодження здоров'ю на виробництві внаслідок чого останні отримували пенсію по інвалідності.

Встановлені обставини справи підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, оскільки вважає, що відповідач повинен відшкодувати всі вище перелічені витрати з виплати пенсій по втраті годувальника. Відповідач наполягає на відсутності правових підстав для задоволення будь-якої частини заявлених позовних вимог.

Щодо наявності правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплачених 32-ом особам, які отримують пенсію по втраті годувальника, але на дату його смерті не були непрацездатними: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Суд першої інстанції задовольнив цю частину позовних вимог за період з травня по вересень 2013 року, виходячи з того, що у відповідача відсутнє право в межах даної справи ставити під сумнів законність призначення та виплати пенсії вказаним в протоколах розбіжностей особам, оскільки за змістом Закону України «Про пенсійне забезпечення» питання призначення пенсії відноситься до повноважень органів Пенсійного фонду України і ці обставини не є предметом розгляду даної справи. Оскільки дії органів Пенсійного фонду щодо призначення та виплати пенсій не визнані незаконними у встановленому законом порядку, діє презумпція правомірності призначення та виплати даних пенсій, а тому відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати щодо сплати основного розміру пенсій та витрат на їх доставку.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим в зв'язку неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідач не оспорює право вищеперелічених осіб на призначення та отримання пенсії по втраті годувальника на підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», він не погоджується з висновком суду щодо наявності обов'язку відповідача відшкодовувати витрати на виплату пенсії цим особам, оскільки призначена та виплачувана пенсія не є страховою виплатою у розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі за текстом Закон №1105) визначено, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також організація поховання померлого та відшкодування вартості пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов, покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ст.ст. 21, 28 вказаного Закону).

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 р. за № 376/7697 (далі Порядок №5-4/4).

Частиною 2 статті 24 Закону №1105 встановлено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг, між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого і звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

При вирішенні даних правовідносин необхідно враховувати відмінності у правовому регулюванні виплат пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058), на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, та Закону № 1105, яким встановлено право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 36 Закону №1058 встановлені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

3.До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Відмінними між Законами №1105 та №1058 є те , що статтею 33 Закону № 1105 передбачено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Тобто, коло осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат відповідно до Закону № 1105 вужче, ніж коло осіб, яким призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на загальних умовах.

Згідно ст. 28 Закону № 1105 страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Водночас, для визнання суми пенсії по втраті годувальника саме страховою виплатою в розумінні Закону № 1105, підставою для такої виплати Закон визначає обов'язкову наявність страхового випадку.

Згідно ст. 13 Закону № 1105 страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

За змістом статей 8, 10, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.

На дату смерті годувальника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 не досягли 55-річного віку та не були непрацездатними ( пенсійний орган не оспорює ці обставини), а отже в розумінні ч. 1 ст. 33 Закону № 1105, ці особи не належать до категорії осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат від відділення Фонду, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат за спірний період на виплату пенсії по втраті годувальника цим особам задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині відшкодування витрат на виплату пенсії по втраті годувальника, виплаченої ОСОБА_34 за серпень 2013 року у розмірі 128,61грн. з наступних підстав.

Спір виник внаслідок того, що відповідач вважав відсутнім обов'язок відшкодувати витрати з виплати суми пенсії, посилаючись на довідку Донецького державного університету управління про відрахування ОСОБА_34 з ВУЗу 09.08.2013 року.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Відповідно до розпорядження від 21 лютого 2012 року № 170598 УПФУ в м.Харцизьку Донецької області про призначення пенсії від 9 лютого 2012 року ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_1, було призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника - її батька ОСОБА_39 внаслідок нещасного випадку на виробництві (а. с. 20), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 27). Пенсію по втраті годувальника ОСОБА_34 призначено з лютого 2012 року. Позивач виплатив ОСОБА_34 за серпень 2013 року - 128,61 грн. (а. с. 36).

Відповідно до довідки Донецького державного університету управління від 14.09.2012 року за №1282 ОСОБА_34 навчається у Донецькому державному університеті управління на 1-му курсі денної (контрактної) форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямом підготовки 6.03504 «Економіка підприємства» початком теоретичного навчання - 01.09.2012 року, а термін закінчення навчання - 30.06.2016 року (а. с. 77).

Відповідно до довідки Донецького державного університету управління від 09.08.2013 року за №1369 ОСОБА_34 була відрахована наказом ректора за №1065 від 31.07.2013 року за власним бажанням (а. с. 52).

Проте, відповідно до довідки Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України від 03.09.2013 року за №32/514 наказом від 11.08.2013 року №297 о/с з 11 серпня 2013 року ОСОБА_34 зарахована курсантом 1-го курсу денної форми навчання за рахунок державного бюджету інституту. Загальний термін навчання становить 4 роки, закінчується 1 липня 2017 року. З 11.08.2013 року ОСОБА_34 знаходиться на повному державному забезпеченні (а. с. 51). Тобто, ОСОБА_34 09.08.2013 року відрахована за власним бажанням з одного навчального закладу та 11.08.2013 зарахована на денну форму навчання іншого навчального закладу.

За встановлених обставин та наведеної норми Закону №1105 судом першої інстанції обґрунтовано задоволені зазначені вимоги.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_33 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.1 ч.1 ст. ст. 21, 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат та пенсію мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_3 розпорядженням УПФУ у м.Харцизьку Донецької області від 11 лютого 2009 року № 106185 призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника - її батька ОСОБА_40 внаслідок нещасного випадку на виробництві (а. с. 20 - 27, 119), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 124). Пенсію по втраті годувальника призначено з 02.02.2009 року. Позивачем виплачено пенсію ОСОБА_33 за період з травня до вересня 2013 року на загальну суму 239, 30 грн., а саме: за травень, червень, липень, серпень, вересень ( щомісячно) по 47,86 грн. (а. с. 36).

ОСОБА_33 на дату смерті годувальника виповнилося 2 місяці, вона є інвалідом дитинства, 2 групи, яка призначена безстроково, що підтверджено довідкою МСЕК серія 28Ш № 205608 від 29.04.1970 року (а. с. 121, 122), тобто ОСОБА_33 належить до непрацездатних осіб, перелік яких визначений ч. 1 ст. 33 Закону № 1105, внаслідок чого вимоги позивача про відшкодування витрат на виплату пенсії по втраті годувальника в розмірі 239,30 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, ці ж обставини були встановлені судовими рішеннями за попередні спірні періоди між цими ж сторонами: постановами Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/8914/2012 та від 19 лютого 2013 року у справі №805/750/13-а, які залишені без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2012 року та від 27 березня 2013 року відповідно (а. с.105-107, 111 -112).

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_33 не знаходиться на обліку у відділенні Фонду і не отримує страхові виплати за наведених обставин та норм Закону №1105 є неспроможними і не доводять відсутність обов'язку відповідача відшкодовувати позивачу витрати з виплати пенсії по втраті годувальника інваліду дитинства ОСОБА_33

Також суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на виплату пенсій ОСОБА_35, ОСОБА_36, які отримують пенсію по втраті годувальника, оскільки не підтверджений причинно-наслідковий зв'язок між смертю годувальника на отриманим ушкодженням здоров'ю на виробництві.

Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

З Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року № 606 вбачається, що органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК.

Розпорядженням УПФУ в м.Харцизьку від 20.01.2011 року № 138733 ОСОБА_35, ІНФОРМАЦІЯ_5 призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_37 (а. с. 129, 130), який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 131). До дати смерті ОСОБА_41 отримував пенсію по інвалідності (3 група) внаслідок отриманого ушкодження здоров'ю на виробництві.

Пенсійний орган не надав відповідачу довідку про причинний зв'язок смерті годувальника та отриманим ушкодженням здоров'ю на виробництві і тому відповідач відмовив у прийнятті до заліку на відшкодування суми пенсії, виплаченої ОСОБА_35 за спірний період.

Представник позивача вважає, що довідка про причину смерті від 24 листопада 2010 року № 204 ОСОБА_41, в якій зазначено причину смерті: - хронічна обструктивна хвороба легенів ( а. с. 135) та виписка з акту медичного огляду (довідка серія Д-70 №000836 від 30.06.1981 року про встановлення 3 груби інвалідності по профзахворюванню, а. с. 133-134) є підставами для висновку про наявність причинного зв'язку між смертю та профзахворюванням. Але колегія суддів вважає такі доводи позивача неспроможними, оскільки для такого висновку потрібна довідка медичного закладу відповідної форми про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, яка в даному випадку відсутня.

Крім того, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 беревня 2013 року у справі № 805/750/13-а, встановлено, що згідно довідки Серії ВТЭ-3 № 086349 причинний зв'язок смерті ОСОБА_35 з профзахворюванням не встановлений (а. с. 105-107).

Розпорядженням від 12.12.2013 року № 132340 ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_7 призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_38 (а. с. 126), який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 128). Пенсію по втраті годувальника призначено з грудня 2013 року.

Відповідно до довідки про причинний зв'язок смерті ОСОБА_38 з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом Серія ДОН № 000434 віл 12.03.2013 року, виданої на підставі акту 330 за висновками МСЕК причинний зв'язок відсутній (а. с. 128).

На підставі аналізу положень статей 36 Закону №1058 та ст.33 Закону №1105 суд апеляційної інстанції зазначає, що пенсія по втраті годувальника, яка призначена та виплачується ОСОБА_35, та ОСОБА_36 (ст.36 Закону №1058) не є пенсією по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ( ст.33 Закону №1105), це два різні види пенсії, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок відшкодувати витрати з виплати пенсій цим особам.

На підставі викладеного, колегія суддів вирішила, що задоволенню підлягають позовні вимоги щодо відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій ОСОБА_33 в розмірі 239,30грн. та ОСОБА_34 - 128,61грн, всього 367,91грн., решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції частково неправильно вирішив спір внаслідок помилкового застосування норм матеріального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нової про часткове задоволення позову.

Постанова в повному обсязі складена 24 грудня 2013 року

Керуючись ст.195 ч.1, ст.196, ст.198 ч.1 п. 2, ст.201 ч.1 п.1, ст.205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року у справі № 805/14457/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області про стягнення суми заборгованості по відшкодуванню витрат з виплати пенсій скасувати.

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області про стягнення суми заборгованості по відшкодуванню витрат з виплати пенсій задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області на користь управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку Донецької області заборгованість по відшкодуванню витрат з виплати пенсій у розмірі 367,91 грн. (триста шістдесят сім гривень дев'яносто одна копійка).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Головуючий суддя Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова