Ухвала суду № 36279471, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6302/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Бойку А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестцентр» - Радченко Альони Віталіївни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестцентр» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року Приватне акціонерне товариство «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестцентр» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем без достатніх на те підстав, що є порушенням податкового законодавства України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестцентр» - Радченко Альона Віталіївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем у період із 12 по 18 лютого 2013 року проведено перевірку договору про спільну діяльність, укладеного між поивачем та Українською студією телевізійних фільмів (Укртелефільм) фільмів, з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія № 2" за вересень 2011 року та Товариством з обмеженою відповідальністю "Столична торгівельна агенція" за вересень 2012 року.

За результатами даної перевірки 25 лютого 2013 року відповідачем складено акт № 174/22-5/568362005, за змістом якого перевіркою встановлено, що договором про спільну діяльність завищено від'ємне значення оподаткованого прибутку за II-IV квартали 2011 року у загальному розмірі 2517980,00 грн., чим порушено підпункт 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України; завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у загальному розмірі 503596,00 грн., у тому числі за: вересень 2011 року - 198000,00 грн.; вересень 2012 року - 305596,00 грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки 18 квітня 2013 року відповідачем прийнято рішення № 0004932205, яким договору про спільну діяльність зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2517980,00 грн.; № 0004942205, яким договору про спільну діяльність зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 503596,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними вище рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом першої інстанції було встановлено, що 30 січня 2004 року між позивачем та Українською студією телевізійних фільмів (Укртелефільм) укладено договір про спільну діяльність.

Згідно з п. "визначення основних термінів", п.п. 1.1, 1.2 ст. 1, п. 3.1 ст. 3 договору про спільну діяльність, об'єкт спільної діяльності (об'єкт інвестування) - адміністративно-житловий комплекс із вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташований на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,93 га, у Дніпровському районі міста Києва на вулиці Ованеса Туманяна, 15-А.

Спільна діяльність - строкова інвестиційна і виробнича діяльність учасників для досягнення ними спільної мети, і яка передбачає визначене учасниками ведення спільних справ, а також покриття учасниками спільних витрат та збитків, розподіл ризиків та результатів цієї діяльності.

Оператор - позивач, який здійснює керівництво спільною діяльністю і організовує ведення спільних справ учасників.

Договір про спільну діяльність укладений з метою забезпечення спільного інвестування та залучення коштів щодо об'єкта інвестування, здійснення спільного будівництва такого об'єкта, ведення спільної господарської діяльності по продажу та іншій реалізації приміщень об'єкта інвестування та отримання прибутку для його учасників.

Предметом договору про спільну діяльність є інвестування з метою будівництва об'єкта інвестування; здійснення спільного будівництва об'єкта інвестування; ведення спільної господарської діяльності по продажу та іншій реалізації приміщень об'єкта інвестування, отримання прибутку для учасників.

Будівництво об'єкта будівництва здійснюватиметься оператором відповідно до затверджених проектних документів.

Згідно з ст.ст. 1130, 1131 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до п. 1.4 розділу І, підпункту 2.1.1 п. 2.1 розділу ІІ Порядку ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11 липня 1997 року № 234 (у редакції, чинній на момент укладання договору про спільну діяльність), спільна діяльність без створення з цією метою юридичної особи (далі - спільна діяльність) проводиться на підставі договору, який передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами, згідно з умовами договору і окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Тобто, як вбачається із викладених положень, облік результатів спільної діяльності за договором про спільну діяльність повинен вестись позивачем як оператором за вказаним договором.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про завищення договором про спільну діяльність від'ємного значення оподаткованого прибутку та залишку від'ємного значення з ПДВ за перевіряємий період ґрунтуються на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення між договором про спільну діяльність та ТОВ "УБК № 2", ТОВ "Столична торгівельна агенція" господарських операцій. Перевіркою виявлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Відсутній факт отримання послуг, що свідчить про укладання договорів між договором про спільну діяльність та ТОВ "УБК № 2", ТОВ "Столична торгівельна агенція" без мети настання реальних наслідків. Договором про спільну діяльність грошові кошти перераховувались на рахунки контрагентів з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Також судом першої інстанції було встановлено, що 14 вересня 2011 року між договором про спільну діяльність та ТОВ "УБК № 2" укладено договір підряду № 14/09-01, за умовами якого вказане товариство зобов'язалось на свій ризик власними або залученими силами і засобами, у визначений договором строк, виконати комплекс загально будівельних робіт із будівництва житлового комплексу, а договір про спільну діяльність - надати всю необхідну інформацію та документацію, забезпечити своєчасне фінансування виконаних робіт, прийняти закінчені роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до ст. 2, п.п. 4.1, 4.2 ст. 4 договору № 14/09-01, початок виконання робіт - наступний робочий день після підписання договору.

Кінцевий строк виконання робіт - 30 жовтня 2011 року.

Після виконання робіт ТОВ "УБК № 2" готує акт прийому-передачі виконаних робіт у 2-х примірниках, підписує їх та передає на підписання договору про спільну діяльність.

Договір про спільну діяльність після перевірки достовірності поданих даних, підписує їх та надає один примірник ТОВ "УБК № 2" або надає обґрунтовані причини відмови від їх підписання з переліком виявлених недоліків та зазначенням строків для їх усунення.

На підтвердження виконання умов договору № 14/09-01 представниками позивача надано суду копії: складу робіт; додаткової угоди до вказаного договору; акту приймання виконаних будівельних робіт від 30 вересня 2011 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/; податкових накладних від 15 вересня 2011 року № 178, від 16 вересня 2011 року № 199 та від 27 вересня 2011 року № 326 (згідно з п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, не підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних); платіжних доручень від 14 вересня 2011 року № 79, від 16 вересня 2011 року № 77 та від 26 вересня 2011 року № 85; банківських виписок по рахунку.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 27 квітня 2012 року між позивачем та ТОВ "Столична торгівельна агенція" укладено договір підряду № 27/04, за умовами якого вказане товариство зобов'язалось на свій ризик власними або залученими силами і засобами, у визначений договором строк, виконати комплекс будівельно-монтажних робіт житлового комплексу, а договір про спільну діяльність - надати усю необхідну інформацію та документацію, забезпечити своєчасне фінансування виконання робіт, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість.

Відповідно до ст. 2, п.п. 4.1, 4.2 ст. 4 договору № 27/04, початок виконання робіт - наступний робочий день після підписання цього договору та здійснення оплати по ньому.

Роботи виконуються до кінця червня 2012 року.

Після виконання робіт ТОВ "Столична торгівельна агенція" готує акт прийому-передачі виконаних робіт у 2-х примірниках, підписує їх та передає на підписання договору про спільну діяльність.

Договір про спільну діяльність після перевірки достовірності поданих даних, підписує їх та надає один примірник ТОВ "Столична торгівельна агенція" або надає обґрунтовані причини відмови від їх підписання з переліком виявлених недоліків та зазначенням строків для їх усунення.

На підтвердження виконання умов договору № 27/04 представниками позивача надано суду копії: складу робіт; додаткових угод до вказаного договору; акту приймання виконаних будівельних робіт від 30 вересня 2012 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/; податкових накладних від 13 вересня 2012 року № 158, від 18 вересня 2012 року № 213, від 19 вересня 2012 року № 229 та від 26 вересня 2012 року № 342 (згідно з п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних (окрім податкової накладної від 13 вересня 2012 року № 158); платіжних доручень від 13 вересня 2012 року № 240, від 18 вересня 2012 року № 217, від 19 вересня 2012 року № 242 та від 26 вересня 2012 року № 218; банківських виписок по рахунку.

У матеріалах справи також містяться копії ліцензій ТОВ "УБК № 2" (серія АГ № 574296 від 22 лютого 2011 року) та ТОВ "Столична торгівельна агенція" (серія АД № 030456) від 29 лютого 2012 року) на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

При цьому, судом першої інстанції було зауважено про ненадання суду доказів реєстрації податкових накладних, виписаних ТОВ "Столична торгівельна агенція" на ім'я позивача як оператора договору про спільну діяльність, суми ПДВ яких включено договором про спільну діяльність до складу податкового кредиту за перевіряємий період, а також не надано реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Крім цього, згідно акта від 28 листопада 2011 року № 1427/3-23-40/35982811 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "УБК № 2" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень, червень і вересень 2011 року та від 13 грудня 2012 року № 5413/22-9/37568634 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Столична торгівельна агенція" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень 2012 року, зі змісту яких вбачається, що у вказаних товариств відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за періоди, які перевірялись. Не виявлено факти передачі товарів (робіт, послуг) ТОВ "Столична торгівельна агенція" від постачальників у зв'язку з відсутністю договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, які б підтвердили факт транспортування та зберігання товарів, а також інших первинних документів. Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства.

Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України в постанові від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09. за змістом якої про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138, п.п. 198.2, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З викладених положень вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податок на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ повинні підтверджуватись належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Така ж правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Згідно з п. 201.10 ст. 201, до п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Тобто, податкові накладні від 18 вересня 2012 року № 213, від 19 вересня 2012 року № 229 та від 26 вересня 2012 року № 342, виписані ТОВ "Столична торгівельна агенція" на ім'я позивача як оператора договору про спільну діяльність, згідно з п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, повинні бути зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, судом першої інстанції зазначено про ненадання представниками позивача суду доказів на підтвердження такої реєстрації.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем було правомірно винесено спірні рішення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестцентр» - Радченко Альони Віталіївни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.