Ухвала суду № 36279275, 06.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року Справа № 7280/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року у справі № 819/543,/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новагріс» до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новагріс» звернулось з адміністративним позовом до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012301 від 01.02.2013 року, № 0000022301 від 01.02.2013 року, № 0000541700 від 21.03.2013 року, № 0000551700 від 21.03.2013 року, № 0000561700 від 21.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідач при винесені оскаржуваних повідомлень-рішень, невірно застосував норми Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивачем не забезпечено внесення змін до укладених договорів оренди ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) в частині визначення орендної плати в розмірах не менших 3% від нормативної грошової оцінки землі, розрахованої, виходячи з нормативної грошової оцінки 1 га ріллі окремої земельної ділянки. Просить врахувати, що Товариством реалізовувався буряк в вересні - листопаді 2011 року по цінах, які є вищими від звичайної ціни, що є порушенням ст. 39 ПК України.

Також відповідач вважає порушенням, з боку позивача, включення ПДВ по передоплаті за продаж в майбутньому буряка до скороченої декларації, хоча підприємство перебуває на спеціальному режимі оподаткування як сільськогосподарське підприємство, оскільки самої поставки не відбувалося в момент передоплати, а тому ПДВ по передоплаті повинно бути внесене до загальної декларації по ПДВ, а в подальшому, коли відбудеться поставка, підприємство могло віднести дані суми до скороченої декларації, провівши відповідне коригування у загальній декларації.

Крім того, апелянт зазначає, що ТзОВ «Новагріс» не надало для перевірки первинних документів, що підтверджують використання придбаних паливо-мастильних матеріалів у господарській діяльності, а тому сума ПДВ, сплачена за придбані паливо-мастильні матеріали не може бути включена до податкового кредиту, так як контролюючим органом не встановлено використання автотранспорту в господарській діяльності для виробництва продукції, що оподатковується ПДВ.

Представник ТзОВ «Новагріс» в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області підтримує вимоги апеляційної скарги.

За клопотанням відповідача, в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, Державна податкова інспекція у Підволочиському районі Тернопільської області ДПС підлягає заміні її правонаступником Збаразькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Збаразькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Новагріс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, результати якої викладені в Акті № 13/22/33579459 від 08.01.2013 року (Акт).

Згідно Акта контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- п. 187.1 ст..І87, п. 188.1 ст.188, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України №2755-Уі від 02.12.2010 р., із змінами та доповненнями, в результаті чого за період, що перевірявся, занижено податок на додану вартість в сумі 7942167 грн., в тому числі: за вересень 2011 року в сумі 311381 грн., за жовтень 2011 року в сумі 4669607 грн., за листопад 2011 року в сумі 2482056 грн., за вересень 2012 року в сумі 479123 грн. відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість, по якій проходять розрахунки з бюджетом;

- п.44.1 ст. 44, п.188.1 ст.188, п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 р., із змінами та доповненнями, в результаті чого за період, що перевіряється, встановлено завищення задекларованої суми податку на додану вартість, яка включається до валових витрат платника, у сумі 44998 грн., в тому числі: за січень 2011 р. в сумі 7977 грн., за вересень 2011 року в сумі 37021 відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість яку використовують підприємства при здійсненні діяльності у галузі сільськогосподарського виробництва;

- п.187.1 ст.187, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 р., із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження задекларованої суми податку на додану вартість, яка включається до валових витрат платника, у сумі 479123 грн., в тому числі: за вересень 2012 р. в сумі 479123 грн. відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість яку використовують підприємства при здійсненні діяльності у галузі сільськогосподарського виробництва;

- п.44.1 ст.44, п. 188.1 ст.188, п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України №2755~У1 від 02.12.2010 р., із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення задекларованої суми податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю запишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства в сумі 6674203 грн., в тому числі: за жовтень 2011 р. в сумі 4192147 гри., за листопад 2011 р. в сумі 2482056 грн. відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість яку використовують підприємства при здійсненні діяльності у галузі сільськогосподарського виробництва;

- п.44.1 ст.44, п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України №2755-У1 від 02.12.2010 р., із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження задекларованої суми податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства в сумі 3848 грн., в тому числі: за березень 2011 р. в сумі 3848 гри. відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість яку використовують підприємства при здійсненні діяльності у галузі сільськогосподарського виробництва;

- п.302.1 ст.302, п.306.1 ст.306, п.306.5 ст.306 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями, ТОВ «Новагріс» не вірно обчислено суму фіксованого податку в зв'язку з невірним визначенням об'єкта оподаткування, внаслідок чого занижено фіксований податок в сумі 5349,44 грн.;

- пп. 170.1.2 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України № 2755- IV від 02.12,10р. зі змінами і доповненнями, п.17 Методики нормативної грошової оцінки земель с/г призначення та населених пунктів із змінами та доповненнями, затвердженої Постановою КМУ від 23.03.1995р.№213, та пп.2.3.5 п.2.3 розд.2 Порядку нормативної грошової оцінки земель с/г призначення та населених пунктів, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах. Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. №18/15/21/11, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2011 рік при виплаті фізичним особам - громадянам орендної плати за використання їх земельних часток (паїв) згідно договорів оренди в сумі 10005,42 грн.

На підставі вказаного Акта контролюючим органом винесено податкові - повідомлення-рішення від 01.02.2013 року № 0000012301, № 0000022301, від 31.01.2013 року № 0001531700, № 0001541700, № 0001521700.

Рішенням № 40 від 20.03.2013 року контролюючим органом було відкликано податкові повідомлення рішення від 31.01.2013 року № 0001531700, № 0001541700, № 0001521700.

21.03.2013 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000541700, № 0000551700, № 0000561700.

У відповідності до Указу Президента України від 08.08.1995 року за № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (надалі - Указ Президента України № 720/95) при паюванні сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, вартість земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Відтак, в процесі паювання земель колишніх колективних підприємств кожен пайовик одержував у власність земельну частку (пай) однакової вартості (нормативної грошової оцінки). При виділенні земельних ділянок в натурі (на місцевості), у зв'язку з тим, що ділянки виділяли на різних полях, які мають різні якісні характеристики ґрунту (бонітет ґрунту, який залежить від запасу гумусу в метровому шарі, максимально можливих запасів продуктивної вологи, вмісту рухомих форм фосфору і обмінного калію тощо), площі ділянок виділених пайовикам, були різними - паї на полях з вищою якістю ґрунту виділялись меншими площами, а на полях з нижчою якістю грунту - більшими площами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, вказана в договорах оренди TзOB «Новагріс», погоджувалась сторонами у договорі оренди.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін.

Згідно з пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 року № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Згідно з ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пункт 288.4 статті 288 ПК України встановлює, що «розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем».

Відповідно до ст. 23 Закону «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Ст. 23 Закону України «Про оренду землі» передбачається тільки право орендаря вимагати зменшення, а не збільшення орендної плати.

За ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Указом Президента України від 19.08.2008 року №725/2008 внесено зміни до Указу Президента України 02.02.2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)».

П. 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» від 02.02.2002 року № 92/2002 передбачає поступове збільшення орендної плати з 1,5 % шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 процентів.

Зазначений Указ Президента України передбачає, що запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення у розмірі не менше 3 відсотків від вартості земельної ділянки, є одним із пріоритетних завдань розвитку аграрного сектора економіки, та не містить зобов'язань власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення та їх орендарів встановлювати орендну плату за використання вказаних земельних ділянок у розмірі не менше 3 відсотків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення укладені TзOB «Новагріс» з дотриманням усіх вимог закону, відповідно відсутні правові підстави для внесення змін до діючих договорів.

03.09.2012 року ТзОВ «Новагріс» отримано попередню оплату за цукровий буряк від ТзОВ «Збаражський цукровий завод» в сумі 2874736,00 грн. Товариством виписано податкову накладну на суму 2874736,00 грн., в тому числі ПДВ 479122,67 грн.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

П. 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), відповідно до п. 201.7 ст.201 ПК України.

Відповідно до п. 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. В даному випадку, Товариство є платником податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування, що надає право складати податкові накладні.

За п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (послуг), дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Отже, на підставі зазначеного вище, цілком очевидними є висновки про наявність у товариства права на складання податкової накладної на сплачену суму ПДВ в авансовому платежі постачальнику товару, по першій із подій, визначених п. 198.2 ст. 198 ПК України, - списання коштів з банківського рахунку на оплату товару. Крім того, ПК України не містить обмежень, щодо включення авансу чи іншої суми, в рахунок сплати по господарським операціям до податкової накладної.

Як зазначено в матеріалах справи - TзOB «Новагріс» придбавало паливо - мастильні матеріали у TзOB «Мрія-Лізинг» та ТзОВ «Укрора» ( в подальшому TзOB «Мірум-Менеджмент»). ПДВ по даних операціях включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ відповідних періодів.

Факт придбання зазначених вище паливо - мастильних матеріалів підтверджується належним чином оформленими документами (договорами, податковими накладними).

Дані господарські операції належним чином відображені як у бухгалтерському обліку так і у податковому обліку Товариства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична і інші види звітності. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

При цьому відсутність товарно-транспортних накладних не може ставити під сумнів проведеної господарської операції, оскільки її факт підтверджений належно оформленими податковими накладними, перерахуванням коштів. Товарно-транспортні накладні можуть слугувати доказом поставки товару, а не використання паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності товариства.

За таких обставин, висновок контролюючого органу про те, що TзOB «Новагріс» завищено податковий кредит з ПДВ у зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів використання придбаних паливо-мастильних матеріалів в господарській діяльності, ґрунтується лише на припущеннях.

Окрім вказаного, податковим органом у Акті перевірки зазначено, що сума ПДВ, отримана платником від реалізації цукрового буряка, що перевищує звичайну ціну підлягає включенню до загальної декларації з податку на додану вартість та підлягає сплаті до бюджету, а не залишається в розпорядженні підприємства. Проте вказана позиція відповідача є не обґрунтованою, що підтверджується наступним.

Між TзOB «Новагріс» та TзOB «Збаражський цукровий завод» укладено договір поставки цукрового буряка від 22.08.2011 року № 22/08/11-ЗЦЗ4НГ.

Відповідно до п. 1.2 цього Договору ціна на продукцію, що поставляється, здійснюються згідно з умовами цього Договору, встановлюється в національній валюті України і визначається в Додатках до цього договору. Ціна продукції є динамічною ( рухомою) і може змінюватися Сторонами, в залежності від змін цін на ринку продукції, індексу інфляції, тощо.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно пп. 14.1.71 п.14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), зазначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК України. І якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

При цьому під ринковою ціною, відповідно до пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що : продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх стримати на добровільній основі; обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично і продавець, і покупець володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також про піни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах.

Протягом вересня-листопада 2011 року ТзОВ «Новагріс» здійснило реалізацію ТзОВ «Збаражський цукровий завод» цукрового буряка у кількості 92364,42 т. на суму 101970319,68 грн. На здійснення вказаних господарських операцій позивачем виписано податкові накладні.

Дані податкові накладні оформлені належним чином, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та містять всі обов'язкові реквізити необхідні для податкової накладної.

В акті перевірки податковий орган посилається на Статистичний збірник «Індекси цін виробників за 2011 рік», відповідно до якого середня ціна реалізації цукрового буряка по Україні за 2011 рік становила 516,00 грн. за тону, що на думку відповідача є звичайною ціною.

П.1 розділу ХІХ ПКУ встановлено, що стаття 39 ПКУ, яка встановлює методи визначення та порядку застосування звичайної ціни набирає чинності з 01.01.2013 року. За загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. З врахуванням викладеного ст.. 39 ПКУ не може бути застосована до спірних правовідносин, які мали місце у 2011 році. До вступу в дію статті 39 Кодексу застосовується п. 1.20 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР встановлено, що звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Зазначена процедура до 01.01.2011 року була визначена пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-Ш. Закон України № 2181 втратив чинність з 01.01.2011 року згідно з пп. 1 частини другої розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПКУ. Відтак, на час виникнення спірних правовідносин методики визначення зобов'язань за непрямими методами не було затверджено. Аналогічна позиція викладена в ухвалах ВАС України від 09.10.2012 року № К/9991/24765/11 та від 22.10.2012 року № К-3690/09.

Відповідно до п. 1.20.8 ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатись на норми абзаці першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Однак, ні акт перевірки, ні апеляційна скарга не містить обґрунтувань того, що ціна за якою реалізовано цукровий буряк Товариством не відповідає рівню звичайних цін.

Пунктом 209.2 статті 209 ПКУ передбачено, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність відображення Товариством операцій з поставки цукрового буряка в скороченій декларації з ПДВ по ціні, що передбачена договором № 22/08/11-3Ц34НГ від 22.08.2011 року.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст.160, 195,196, п.1 ч.1 ст. ст.198,ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.