Ухвала суду № 36277673, 18.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 р. Справа № 29901/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малтіплекс Системз» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2010 р. у справі № 2-а-1384/10/2270/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малтіплекс Системз» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2010 р. у справі № 2-а-1384/10/2270/13 за позовом ТзОВ «Малтіплекс Системз» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень: №0002042301/3/1508 від 28.01.2010; №0002052301/3/1509 від 28.01.2010 у позові було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована доведеністю реального характеру правочинів, безпідставністю вимог суду першої інстанції надати додаткові документи на підтвердження фактичного виконання умов договорів; недоведеністю умислу в усіх сторін правочину на ухилення від сплати податків. Стверджує, що позивач не несе відповідальності за дії своїх контрагентів.

Представник відповідача скаргу заперечив за безпідставністю. Посилається на доведеність того факту, що документально не підтверджується реальний характер відображених у податковому обліку позивача операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ «Лайнер-2005», ТОВ «Уніком-плюс», та ТОВ «Медіа Драйв», а відтак правомірність віднесення витрат з придбання товарів та послуг до складу валових витрат виробництва та обігу та формування податкового кредиту з сум ПДВ, включених до ціни такого товару (послуг), необхідний зв'язок цих витрат із здійсненням господарської діяльності не підтверджений належними первинними документами бухгалтерського обліку. Діяльність позивача та його контрагентів не була спрямована на реальне настання наслідків, передбаченими підписаними договорами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу не слід задовольнити з наступних підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, ТОВ «Малтіплекс Системз» зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради та є платником ПДВ відповідно до свідоцтва №31840021.

За результатами проведеної з 23.04.2009 по 08.05.2009 року перевірки складено акт № 4497/23-4/34669312 від 15.05.2009 року, в якому встановлено порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом господарювання, а саме: безпідставним віднесення до складу валових витрат розходів за договором про надання рекламних послуг від 25.08.2008 року №25-1 та договором на проведення маркетингових досліджень від 04.07.2008 року №0708-2 між ТОВ «Малтіплекс Системз» та ТОВ «Лайнер-2005»; визнано нікчемними договори поставки від 07.05.2007 року № 070507-п, укладений між ТОВ «Малтіплекс Системз» та ТОВ «Медіа Драйв» та від 03.1.12006 року № 031106, укладений між ТОВ «Малтіплекс Системз» та ТОВ «Уніком плюс».

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Хмельницькому винесені податкові повідомлення-рішення: №0002042301/2/1508 від 25.01.2010 року, яким донараховано ТОВ «Малтіплекс Системз» податок на прибуток у розмірі 422120 грн. та штрафні санкції у розмірі 211282 грн. та №0002052301/2/1509 від 28.01.2009 року, яким донараховано позивачу ПДВ на суму 329248 грн. та штрафні санкції в розмірі 164624 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення були винесені з тих підстав, що до складу валових витрат позивачем віднесено витрати по придбанню від ТОВ «Лайнер-2005» рекламних послуг та маркетингових досліджень на загальну суму 158333 грн., які не підтверджені належними первинними документами, а тому не встановлено належного зв'язку між понесеними витратами та веденням позивачем господарської діяльності. Таким чином, економічної доцільності понесених витрат на рекламні та маркетингові послуги в ході перевірки також не виявлено. Відповідно до пп.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Оскільки діяльність підприємства, що не направлена на отримання доходу, відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР не є господарською діяльністю, а витрати, понесені у зв'язку з такою діяльністю, не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства.

Судом першої інстанції було підставно встановлено, що відповідно до п. 4 додатку №1 до договору про надання рекламних послуг №25-1 від 25 серпня 2008 року, укладеним між позивачем та «Лайнер-2005», реклама повинна бути розміщена на дев'яти орендованих рекламних майданчиках за вказаними адресами, а відповідно до акту надання послуг №249 від 28 листопада 2008 року, позивачем здійснено проплату за десять орендованих рекламних майданчиків. Висновок суду першої інстанції щодо недоведеності реального надання рекламних послуг та маркетингових досліджень на загальну суму 158333 грн. ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах. Посилання апелянта на безпідставну вимогу суду надати додаткові документи враховується судом апеляційної інстанції, однак, не впливає на висновки суду, враховуючи встановлені КАС України засади змагальності. В світлі мотивів апеляційної скарги не вбачається підстав для спростування зазначеного висновку суду першої інстанції.

Також встановлено, що до складу валових витрат позивачем віднесено витрати на придбання товару, а саме: комп'ютерної периферії та устаткування від ТОВ «Медіа Драйв» та ТОВ «Уніком Плюс» на загальну суму 1530147 грн. Перевіркою встановлено відсутність повного документального підтвердження відображення операцій позивача по придбанню комп'ютерної техніки та устаткування від ТОВ «Медіа Драйв» та ТОВ «Уніком-Плюс» на підставі договорів поставки із контрагентами.

При дослідженні цих відносин суд першої інстанції підставно керувався нормами ГК України. Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товарно-супровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Як вбачається зі змісту п.п. 31 п.3 договору поставки №031106 від 03.11.2006 року, укладеного між позивачем та «Уніком-Плюс», якість товару повинна відповідати стандартам та Держстандартам, що діють в Україна на момент постачання, підтверджуються сертифікатами якості заводу-виробника. Такі сертифікати надані не були, а вимога суду про їх надання ґрунтується на змісті договору, реальність якого відстоює апелянт. Дослідження повноти та належності виконання договірних зобов'язань в світлі заявлених позовних вимог стосується справи. Відтак, ненадання зазначених доказів суду першої інстанції підставно було враховано ним при винесенні постанови та вирішенні питання про доведеність позовних вимог. В ході проведення перевірки не було встановлено, а підприємством не надано суду і товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування товару позивачу ТОВ «Уніком Плюс» та ТОВ «Лайнер 2005», хоча їх складання є обов'язковим відповідно до умов підписаних договорів. При цьому, під час зустрічних перевірок контрагентів позивача, ДПІ Шевченківського району м. Києва встановлено, що ТОВ «Уніком-Плюс», ТОВ «Лайнер-2005» та ТОВ «Медіа-Драйв» не знаходяться за своїм місцем реєстрації, а також штат співробітників на вказаних товариствах складається лише з однієї особи, яка не має можливості одноособово виконувати вказану позивачем роботу.

Висновки про доведеність чи недоведеність певних тверджень належать до дискреції суду в світлі оцінки доказів на засадах змагальності. Враховуючи наведене, не суперечить закону та матеріалам справи висновок суду першої інстанції про недоведеність реального характеру відображених у податковому обліку апелянта операцій з придбання послуг у ТОВ «Лайнер 2005», ТОВ «Уніком-Плюс» та ТОВ «Медіа Драйв», а відповідно і правомірність віднесення витрат з придбання товару та послуг до складу валових витрат виробництва та обігу та формування податкового кредиту з сум ПДВ, включених до ціни такого товару (послуг); необхідний зв'язок цих витрат із здійсненням господарської діяльності не підтверджений належними первинними документами бухгалтерського обліку. Відтак, підставно зроблено висновок про те, що діяльність позивача та його контрагентів не була спрямована на реальне настання наслідків, передбачених підписаними договорами, як того вимагає ст.203 Цивільного кодексу України. Суд апеляційної інстанції враховує зауваження апелянта про те, що неукладеність та нікчемність договору є взаємовиключними поняттями, що не було враховано судом першої інстанції. Однак, в світлі заявлених позовних вимог така помилка не вплинула на правильність постанови за своєю суттю, оскільки ці договори згідно із ч.1 ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, чинній на час існування відповідних відносин, валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 цього закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно із п. 5.3.9. закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 9 вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положення частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Апелянт у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду. Враховуючи наведене, судове рішення відповідає закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малтіплекс Системз» - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2010 р. у справі № 2-а-1384/10/2270/13 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.