Ухвала суду № 36279208, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/17059/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Осаулова А.А. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є суддею у відставці Апеляційного суду міста Києва з 2000 року, перебуває на обліку у відповідача, одержуючи щомісячне грошове утримання у розмірі 7130,29 грн. Оскільки згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року розмір заробітної плати діючих суддів підвищився, вважає, що відповідач зобов'язаний був здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці у розмірі згідно з вимогами вказаного закону. Крім того, позивач зазначає, що рішенням Конституційного суду України від 03.06.2013 року визнано неконституційними положення граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів. На даний час розмір оплати діючих суддів збільшився, а тому підлягає збільшенню і розмір щомісячного довічного грошового утримання. Позивач зазначає, що відповідач у перерахунку довічного грошового утримання їй відмовив листом від 08.05.2013 року, посилаючись на те, що перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання передбачено тільки для суддів Конституційного суду України, яким позивач не являється, та у зв'язку з відсутністю законодавчо обґрунтованих підстав. Тому, позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання у нижчому розмірі, ніж це передбачено вказаним законом.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року задоволено вказаний позов. Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 неправомірною. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання за період з 01 січня 2013 року по 02 червня 2013 року, виходячи із 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки Апеляційного суду міста Києва від 23 вересня 2013 року № 220/13, без перевищення десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання на підставі ст.ст. 129, 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки Апеляційного суду міста Києва від 23 вересня 2013 року № 220/13 з 03 червня 2013 року, з урахуванням проведених виплат і без обмеження граничного розміру.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач є суддею у відставці і в даний час перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, і отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 7130 грн. 29 коп., що згідно стажу роботи позивача становить 90% заробітної плати судді.

Вказані обставини згідно письмових заперечень відповідача від 05.08.2013 року не оспорювалися останнім.

09 квітня 2013 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою провести перерахунок та здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01.07.2012 року відповідно до ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», але листом від 08.05.2013 року позивачу було відмовлено у зв'язку з відсутністю на те законодавчо обґрунтованих підстав.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції чинній до 03.06.2013 року) судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно з п. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду за рахунок коштів державного бюджету.

В силу частини першої статті 37 і статті 37-1 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 138 вказаного Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 08.07.2011 року № 3668-УІ) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Згідно ч. 4 ст. 138 цього ж Закону передбачено, що у разі зміни розміру грошового утримання діючих судців Конституційного Суду України, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих судців Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

З викладеного вбачається, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і розмір пенсії колишнього державного службовця, залежать від суми грошового утримання діючого судді (заробітної плати працюючого на відповідній посаді державного службовця), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та виходячи з принципу єдності статусу суддів, у разі підвищення розміру грошового утримання діючого судді має здійснюватись перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання передбачений на рівні підзаконного нормативно-правового регулювання. Зокрема, пунктами 3 і 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, пунктами 2.1 і 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5), серед основних завдань і функцій Пенсійного фонду України та його органів на місцях є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання судцям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Положення ч.ч. 1-4 ст. 44 Закону України " Про статус суддів", постанова Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03.09.2005 року № 865 містять приписи матеріального і соціального забезпечення суддів, в тому числі щомісячного грошового утримання.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 15.12.1992 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Згідно ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюються цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Вказана норма закону встановлює посадовий оклад судді місцевого суду у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом. Передбачене поетапне підвищення посадового окладу на період до 2015 року.

Частини 3 і 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина 3 статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина 5 статті 138 Закону).

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в період до 03.06.2013 року у розмірі не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому вимоги позивача про необхідність перерахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2013 року по 02.06.2013 року згідно довідки про заробітну плату працюючого судді Апеляційного суду є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно довідки Апеляційного суду міста Києва від 23.09.2013 року зазначено, що стаж роботи позивача становить 33 роки 2 місяці і 27 днів та видана їй довідка про складові суддівської винагороди працюючого судді зазначеного суду станом на 01.01.2013 року.

З врахуванням того, що ухвалою суду першої інстанції від 03.07.2013 року у цій справі було відкрито скорочене провадження з 27.12.2012 року, а в іншій частині позов було залишено без розгляду, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання відповідача здійснити перерахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу з 01.01.2013 року по 02.06.2013 року, тобто по день, що передує ухваленню Конституційним судом України рішення від 03.06.2013 року №3-рп/2013.

Згідно ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у первинній редакції, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90% заробітної плати судді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до рішенням Конституційного суду України від 03.06.2013року №3-рп/2013 визнано неконституційними:

-частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус судців" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI;

-статтю 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI;

-абзац другий пункту 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата судцям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-УІ у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року №3668- VI та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року № 3668-VI, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована, у зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.

Враховуючи, що позивачка є суддею у відставці, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на основні елементи соціального захисту, зокрема, правом на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді згідно стажу її роботи - понад 20 років на посаді судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008/справа щодо предмету та змісту Закону про Державний бюджет України, визнано такими, що не відповідають Конституції України /є неконституційними/, положення ст.67 р.1, п.п.2-4, 6-8, і 10-18, п.7 п. 19, П.П.20-22. 24,34, пп. 1-6. 8-12 п.35 "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

При цьому Конституційним судом України зазначено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних, неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права, і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008 року, з врахуванням правових позицій, висловлених в рішенні № 60рп/2007 від 09.07.2007 року у справі про соціальні гарантії громадян та в Рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України також встановлюватися інше /додаткове/ правове регулювання відносин що є предметом інших законів, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Згідно довідки Апеляційного суду міста Києва від 23.09.2013 року № 220/13 сума суддівської винагороди працюючого судді Апеляційного суду міста Києва станом на 01.01.2013 року згідно стажу роботи становить 21448 грн. 90 коп., яка складається з посадового окладу в розмірі 12617 грн. та надбавки за вислугу років (70%) - 8831 грн. 90 коп.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити позивачці перерахунок грошового довічного утримання, виходячи з розміру 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді згідно зі ст. 129 Закону України " Про судоустрій і статус суддів" та на підставі вказаної довідки з 03.06.2013 року.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним, а тому підстав для її задоволення немає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.