Ухвала суду № 36277651, 18.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4616/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технолайф» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Технолайф» звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання неправомірними дій податкового органу щодо проведення документальної невиїзної перевірки та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 14 серпня 2013 року № 0005182202 та № 0005192202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Броварська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Техно Лайф» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БІЛДІНГ ГРУП ПЛЮС» за період з 01.09.2012р. по 31.12.2012р., з ТОВ «БУДРАЙ» за період з 01.08.2012р. по 31.12.2012р., з ТОВ «АЙГП СЕРВІС» за період з 01.10.2012р. по 30.11.2012р., з ТОВ «АДЕЛАРД» за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р., з ТОВ «ТЕРЕНС ГРУП» за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р., з ТОВ «КАРДЕНВОЛ» за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р. , з ТОВ «ТД ПРАЙМ» за період з 01.02.2012р. по 30.04.2012р., з ТОВ «КОНТАКТ-М» за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р., з ТОВ «МАГРЕБ УКРАЇНА» за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р., з ТОВ «ДМС ГОЛД» за період з 01.08.2012р. по 30.09.2012р., за результатами якої складено акт від 30.07.2013р. №49/22-1/37892704.

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п. п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 178 760,72 грн.;

2) п. 198.1 п.198.3 п.198.6 ст. 198 ПК, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення ПДВ по рядку 24 Декларацій всього на 5 796,00грн. за квітень 2012 року;

3) п.п.139.1.1, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 65 271,00 грн.,

Дані обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 14 серпня 2013 р.:

- № 0005182202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 268 129 грн. 00 коп. (за основним платежем - 178 752 грн. 00 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 89 377 грн. 00 коп.);

- № 0005192202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 81 590 грн. 00 коп. (за основним платежем - 65 271 грн. 00 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -16 319 грн. 00 коп.).

Перш за все, судова колегія вважає за необхідне відзначити, що проведена перевірка відбулась з порушеннями норм діючого законодавства з огляду на наступне.

Листами № 16/07/2013 від 16 липня 2013 року позивач в п'ятиденний строк з дня події письмово повідомив відповідача про те, що ним 15 липня 2013 р. було встановлено пошкодження частини бухгалтерської документації (договори, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти тощо), шляхом попадання до папок з документацією води, внаслідок протікання водопроводу, що підтверджують факт фінансово-господарських відносин позивача з зокрема ТОВ «БІЛДІНГ ГРУП ПЛЮС» за період з серпня по грудень 2012 p., з ТОВ «БУДРАЙ» за період з серпня по грудень 2012 p.., з ТОВ «АДЕЛАРД» за період з серпня по грудень 2012 p., з ТОВ «КАРДЕНВОЛ» за період з серпня по грудень 2012 р. , ТОВ «ДМС голд» за період з серпня по грудень 2012 р.

Вказані листи надійшли до відповідача 17 липня 2013 року та 19 липня 2013 р., що підтверджується копіями зазначених листів.

Крім того, матеріали справи містять «Протокол огляду документації та приміщення», затверджений 15.07.2013 року комісією в складі: директора ТОВ «Техно Лайф» - Здоровець О. М.; головного бухгалтера ТОВ «Техно Лайф» - Садова О. В., адміністратора бази даних ТОВ «Техно Лайф» Воробей Я. С, співвласника будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5, співвласника будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_6. Даний протокол був наданий перевіряючим.

У відповідності до п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Отже, відповідач, отримавши від позивача повідомлення про пошкодження документів, зобов'язаний був надати йому 90 днів для відновлення таких документів та протягом вказаного строку не здійснювати перевірки.

Вказане також підтверджується відповідачем, зокрема із листа від 30.07.2013 р. № 644/10/22-1 слідує, що Броварська ОДПІ зобов'язує підприємство відновити втрачені документи бухгалтерського та податкового обліку в найкоротший термін, у зв'язку з чим ТОВ «Технолайф» надається 90 днів для відновлення втрачених документів».

Згідно п. 1.15 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14 квітня 2011 року №213, у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу ДПС за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або документи були вилучені правоохоронними та іншими органами, у зв'язку з чим подальше проведення перевірки неможливе, особами, які здійснюють перевірку, складається акт довільної форми.

В акті викладаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, зазначені у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості проведення. Цей акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 цього розділу.

На підставі цього акту керівником органу ДПС, яким було призначено перевірку, виноситься наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 та пункту 85.9 статті 85 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам). Новий наказ на проведення перевірки не видається та нові. направлення на проведення перевірки не виписуються.

Всупереч викладених законодавчих норм, не даючи позивачу можливості відновити його первинні документи для підтверджений реальності взаємовідносин з ТОВ «БІЛДІНГ ГРУП ПЛЮС», ТОВ «БУДРАЙ», ТОВ «АДЕЛАРД», ТОВ «КАРДЕНВОЛ» та з ТОВ «ДМС ГОЛД», податковим органом не був виданий наказ про перенесення термінів проведення перевірки на строк, встановлений для відновлення документів, а всупереч діючому законодавству України була проведена перевірка, за результатами якої сформовані висновки щодо відсутності у позивача об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників за перевіряємий період, відсутності реальності вчинення господарських операцій з відповідними контрагентами та нікчемності укладених між ними правочинів.

За таких обставин судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку про протиправність дій відповідача щодо безпідставного поновлення перевірки позивача та не видання наказу про перенесення її термінів на відповідний строк, як того вимагають зазначені вище вимоги діючого податкового законодавства.

Київським окружним адміністративним судом також правомірно зауважено, що однією із підстав для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, відповідно до пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є отримання інформації щодо можливого порушення податкового законодавства за наслідками інших платників податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, однією із обставин, яка передує проведенню перевірки за наявності зазначених вище підстав, є письмовий запит податкової служби. Відсутність належного реагування, особи, якій він направлений, на протязі десяти робочих днів є підставою для проведення перевірки та винесення відповідного наказу.

Доказів отримання зазначено вище запиту апелянтом надано не було.

Таким чином, відповідачем не було вчинено всіх належних, передбачених законодавством дій щодо проведення перевірки, зокрема отримання платником податків запиту, що виключає умову проведення такої перевірки та вказує на її протиправність.

З матеріалів справи також слідує, що в перевіряємий період у позивача були господарські відносини з ТОВ «Техно Лайф» з ТОВ «АЙПІ СЕРВІС», ТОВ «ТД ПРАЙМ», ТОВ «КОНТАКТ-М», ТОВ «МАГРЕБ УКРАЇНА» на підставі договорів, укладених із вказаними підприємствами, у зв'язку з виконанням яких на адресу позивача були поставлені товарно-матеріальні цінності, надані послуги, у відповідь на що позивачем здійснено їх оплату та віднесено до податкового кредиту та валових витрат відповідні суми, сплачені його контрагентам.

На підтвердження виконання договорів та реальності здійснення операцій позивачем надано договори, додатки до них, специфікації до договорів, податкові накладні, акти приймання-здачі робіт (надання послуг), видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, реєстраційні та установчі документи контрагентів, які оформленні належним чином, що не заперечується сторонами.

В підтвердження факту подальшої реалізації товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, позивачем також було надано копії договорів, видаткових накладних, довіреностей з ПАТ «Пирятинський сир завод», ПАТ «Фірма «Полтавпиво», ПрАТ «Галичина», ПАТ «Екопак-Фастів», ПАТ «Золотоніський маслоробний комбінат», ТОВ «Фірма «Колбіко», ТОВ «Арда Метал Пекеджинг Україна», ПрАТ «Калинівський машинобудівний завод», ПАТ «Яготинський маслозавод», ТОВ «Аграна Фрут Україна», ТОВ «Новгород-Сіверський сир завод», ТОВ «Агро логістика України», ТОВ «АСФ Штюбе Україна»

Факту транспортування товарно - матеріальних цінностей поставлених контрагентами позивачу для подальшої реалізації підтверджено копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортних накладних з ТОВ «Нова-пошта».

Крім того, станом на 1 вересня 2013 року заборгованості позивача перед контрагентами не має.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі спірних господарських операцій підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Виходячи з приписів п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріали справи свідчать про наявність у позивача необхідної документації, що дає всі правові підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за роботи контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах, а тому помилковими є доводи апелянта про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

В акті перевірки вказано на те, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Євроіндастрі», ТОВ «Бізнес Столиця, ТОВ БК Сібур», що жодним чином не знайшло свого підтвердження ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Податковий орган не надав суду жодних доказів відсутності у контрагентів позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даним товариством до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Колегія суддів не може не зауважити, що позивач як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Крім того, порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни, зафіксовані в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження їх господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Апеляційна інстанція також вважає безпідставними посилання апелянта на висновки викладені в актах перевірок стосовно контрагентів позивача, оскільки вони навіть не містять безпосередніх відомостей про господарські операції, здійснені з позивачем, оскільки останні не були предметом дослідження під час перевірок та/або звірок цих конрагентів

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Судова колегія не може не погодитися з доводами суду першої інстанції, що викладені в актах обставини, не є підставою вважати правочини недійсними, або такими, що не відбулись, та не спростовують реальності виконання господарських операцій, оскільки угоди не визнані недійсними судами, а також позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Зазначена позиція відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.