Постанова № 36277647, 18.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11936/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПрАТ «Бліц-Інформ» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2013 року № 0000230200.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ПрАТ «Бліц-Інформ» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція не може погодитися з такою правовою позицією, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питання правильності визначення об'єкта оподаткування за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 03.07.2013 року № 194/22-4/20050164 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки вказується про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

пп.5.5.1 п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 5 514 166 грн., в т.ч за 3 кв. 2010 року в сумі 1 797 434 грн., за 4 кв. 2010 року в сумі 1 848 884 грн., 1 кв. 2011 року в сумі 1 867 848 грн., що, в свою чергу, за рахунок перенесення «від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний рік», позивачем було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в 4 кварталі 2012 р. в сумі 5514166 грн.;

п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 12 906 373 грн., в т. ч за 2 кв. 2011 року в сумі 1981768 грн., за 3 кв.2011 року в сумі 1949180 грн., 4 кв. 2011 року в сумі 1864660 грн., 1 кв. 2012 р. в сумі 1819171 грн., за 2 кв.2012 року в сумі 1742752 грн., 3 кв. 2012 року в сумі 1740059 грн., 4 кв. 2012 року в сумі 1808783 грн., що, в свою чергу, за рахунок перенесення «від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний рік», призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в 4 кварталі 2012 року в сумі 12906373 грн.;

пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 70 816 813 грн., в т.ч. за 4 кв. 2012 року в сумі 70 816 813 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 22.07.2013 року № 000023020, яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 89 237 352 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з Прикінцевими положеннями Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 року, крім, зокрема, розділу ІІІ Податок на прибуток підприємств цього Кодексу, який набрав чинності з 1 квітня 2011 року.

Правовідносини в сфері оподаткування прибутку підприємств до 01.04.2012р. регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями.

Згідно з п. 2.1.1. п.2.1. ст.2 Закону України №283/97-ВР платниками податку є, зокрема, з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1. ст.3 Закону України №283/97-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону України та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з кредитним договором від 02.07.2007 року № 600-СВ, укладеним між позивачем та АКБ «ХФБ Банк Україна», позивачу надано довгостроковий інвестиційний кредит загальною сумою 6 200 000 євро, під 5,35% річних, з метою придбання позичальником (позивачем) поліграфічного обладнання, з терміном погашення кредиту 02 лютого 2014 року. Кредитний договір є чинним, в судовому порядку недійсним не визнавався.

З матеріалів справи слідує, що позивачем за рахунок коштів кредиту було придбано або частково оплачено вже придбане імпортне обладнання, у кількості 26 одиниць. На підтвердження фактів придбання обладнання позивачем надано суду контракти на постачання обладнання, придбання якого попередньо схвалювались банком АКБ «ХФБ Банк Україна». Наданими позивачем доказами (кредитним договором, договорами постачання обладнання, платіжними дорученнями про перерахування коштів, митними деклараціями, виписками з банківського рахунку та ін. підтверджується придбання позивачем обладнання за рахунок коштів кредиту. Зазначені обставини відповідачем в акті перевірки не спростовані. Придбане за рахунок коштів кредиту обладнання введено в експлуатацію в 2002-2010 рр., що підтверджується актами введення в експлуатацію.

Позивачем віднесено до валових витрат проценти, сплачені банку АКБ «ХФБ Банк Україна» за користування кредитними коштами: в 3-му кварталі 2010 року в сумі 1 797 434 грн., в 4-му кварталі 2010 року в сумі 1 848 884 грн., в 1 кварталі 2011 року в сумі 1 867 848 грн.

Згідно з пп.5.5.1. п.5.1. ст.5 цього ж Закону, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 5.11 ст.5 Закону України №283/97-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Колегія не погоджується з висновком Окружного адміністративного суду м. Києва стосовно ненадання позивачем переконливих доказів того, які саме заявки та на яку суму були подані до банку на оплату обладнання за рахунок кредитних коштів, оскільки вважає достатнім, в даному випадку, надання позивачем в підтвердження придбання обладнання, ввезення його на територію України, перерахування коштів за обладнання на підставі платіжних доручень позивача та банківських виписок, які підтверджують рух коштів по рахунку позивача у банку, у тому числі, перерахування коштів іноземним контрагентам за придбане обладнання.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про те, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат проценти за кредитним договором, сплачені на користь АКБ «ХФБ Банк Україна» за користування кредитними коштами: в 3-му кварталі 2010 року в сумі 1797434 грн., в 4-му кварталі 2010 року в сумі 1 848 884 грн., в 1 кварталі 2011 року в сумі 1 867 848 грн., загалом в сумі 5 514 166 грн.

Стосовно висновку податкового органу про завищення позивачем витрат (від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток) в сумі 12 906 373, в т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 1 981 768 грн., за 3 квартал 2011 р. на суму 1 949 180 884 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 1 864 660 грн., 1 кв. 2012 року в сумі 1 819 171 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 1 742 752 грн., 3 квартал 2012 року в сумі 1 740 059 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 1 808 783 грн., то колегія суддів вважає цей висновок таким, що суперечить вимогам податкового законодавства, виходячи з наступного.

Пунктом 6.1. ст.6 Податкового кодексу України визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.134.1.1. Кодексу прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Відповідно п.141.1 ст.141 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно з Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку №31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 р. №415, капіталізація фінансових витрат - це включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу, кваліфікаційний актив - це актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Якщо створення активу не завершено (обладнання не введено в експлуатацію), то проценти за кредитами, які включаються до вартості такого активу, не можуть бути включені до витрат. І, навпаки, якщо кваліфікаційний актив вже створений, то проценти за кредитами, включаються до витрат виробництва.

Таким чином, норми п.141.1 ст.141 ПК та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 р. №415, в частині визначення та застосування терміну «кваліфікаційний актив» згідно з Прикінцевими положеннями Податкового кодексу України підлягають застосуванню з 1 квітня 2011 року.

На підставі системного аналізу вказаних норм права та доказів у справі колегія суддів вважає безпідставним висновок податкового органу, з яким погодився Окружний адміністративний суд м. Києва, про те, що сплачені позивачем відсотки по кредиту АКБ «ХФБ Банк Україна» не відносяться до витрат підприємства, оскільки наданими позивачем актами введення в експлуатацію підтверджується, що основні засоби виробництва, придбані або частково сплачені за рахунок кредитних коштів, набули статусу кваліфікаційного активу до 1 квітня 2010 року.

З огляду на зазначене, апеляційна інстанція не погоджується з доводами відповідача та висновками Окружного адміністративного суд м. Києва про те, що ПрАТ «Бліц-Інформ» завищено валові витрати на суму нарахованих відсотків за користування кредитними коштами на суму 12 906 373, в т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 1 981 768 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 1 949 180 884 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 1 864 660 грн., 1 кв.2012 року в сумі 1 819 171 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 1 742 752 грн., 3 квартал 2012 року в сумі 1 740 059 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 1 808 783 грн.

Щодо зазначеного відповідачем в акті перевірки порушення позивачем пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 70 816 813 грн., в т.ч. за 4 кв.2012 року в сумі 70 816 813 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Відповідачем в акті перевірки вказано, що позивачем було віднесено до витрат підприємства р.06.5 декларації за 2012 р. «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний рік» суму витрат в розмірі 89 237 352 грн.

За висновками акту перевірки, сума завищення 89 237 352 грн., складається з відсотків за кредит в сумі 18 420 539 грн. та суми 70 816 813 грн., яка визначена відповідачем на стор.19-20 акту перевірки.

Стосовно відсотків, сплачених позивачем за кредит банку - АКБ «ХФБ Банк Україна», в сумі 18 420 539 грн. колегією суддів встановлено безпідставність висновку про завищення валових витрат.

Так, податковий орган в обґрунтування висновку про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 70 816 813 грн. відповідач зазначає, що в ході перевірки було встановлено, що згідно довідки № 1 «Про загальну інформацію щодо ПрАТ «Бліц-Інформ» про результати його діяльності за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року», що складена до акту перевірки від 28.01.2011 року № 461/23- 2/20050164 на сторінці 19 - 20 підтверджено валові витрати інших податкових періодів з урахуванням попереднього акту перевірки від 19.08.2009 року № 5616/23-2/20050164 в сумі 246 508 940 грн. та рядку 21 підтверджено валові витрати підприємства, що маються в бухгалтерському обліку та не використані підприємством за перевіряємий період (з урахуванням терміну давності) в сумі 56 337 457 грн., всього 302 846 397 грн. Отже, відповідач вважає підтвердженими валові витрати позивача на суму 302846397грн.

В акті перевірки також зазначено (стор.19) зазначено, що збитки станом на 01.01.2011 року склали 296 971 615 грн.. Завищення від'ємного значення склало 283 267 251 грн грн., а тому завищення «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний рік» за 4 квартал 2012 р. складає 283 267 251 грн. Х 25 % =70 816 813 грн..

При цьому, податковий орган, посилаючись на порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, фактично вважає витрати позивача в сумі 70 816 813 грн. за 4 квартал 2012 року не підтвердженими відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинним документами.

Окружний адміністративний суд м. Києва погодився з вказаним висновком відповідача, посилаючись на те, що відповідачу не було надано в повному обсязі первинних бухгалтерських документів під час перевірки. При цьому, як вказав суд, відповідно до вимог абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України протягом 5 днів з дня отримання акту перевірки платник податків має право надати контролюючому органу, документи, визначені в акті як відсутні.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що вказана відповідачем акті перевірки сума збитків у розмірі 302 846 397 грн. визначена всупереч вимог чинного податкового законодавства.

Так, податковій декларації у першому кварталі 2011 року позивачем визначено:

1. Скоригований валовий дохід (р.03) в сумі 204 611 254 грн.;

2. Валові витрати (р.04) в сумі 752 556 047 грн.;

3.Від'ємне значення прибутку, що підлягає оподаткуванню, в сумі з мінусом 580 238 866 грн. (р.11).

До валових витрат у розмірі 752 556 047 грн. (р.04+/-05) позивачем віднесено:

р.04.1 витрати на придбання товарів - 146 426 923 грн.;

р.04.2 убуток запасів - 5 755 890 грн.;

р.04.3 витрати на оплату праці - 22 870 068 грн.;

р.04.4. сума страхового збору - 8 090 112грн.;

р.04.6 сума зборів, крім вказаних в р.04.4 - 477 887 грн.;

р.04.9 від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року - 463 037 549грн.

р.04.10 витрати на поліпшення основних фондів - 1 046 980 грн.;

р.04.12 витрати зі страхування (крім довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення у р.04.5) - 765 989 грн.;

р.04.13 інші витрати, крім вказаних у р.04.1+04.12 - 103 184 649 грн.;

р.05 коригування валових витрат - 1 055 688 грн.

Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (р.04.9) у сумі 463 037 549 грн. включає такі суми:

збитки за 2 півріччя 2010 р., що визначені наростаючим підсумком: за півріччя 2010 року в сумі 14 984 281 грн. (р.08 декларації за півріччя 2010 року),

збитки попередніх періодів, згідно з додатком № 1 до акту перевірки № 461/23-2/20050164 та з актом перевірки № 5616/23-5/20050164 - 251 208 839 грн.;

витрати 3-4 кв.2010 року - 198 348 420грн.

Розрахунок позивачем об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР. Пунктом 6.1 ст. 6 Закону № 334/94-ВР було визначено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням п. 22.4 ст. 22 Закону (зі змінами згідно із Законом України від 20.05.2010 р. N 2275-VI, який набрав чинності з 16.06.2010 р.). Особливості, встановлені п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку ст. 6 Закону сум від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Так, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. Водночас, як було передбачено абз. 2 п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягали включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, в 2011 році встановлені п. 22.4 ст. 22 Закону обмеження щодо можливості врахування усієї суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися.

При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, що виникло у 2010 році. Таким чином, 80% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке утворилось у позивача станом на 01.01.2010 року, становило 301 200 553 грн., з яких в р.04.9 декларації за 2010 рік не було враховано 13 390 227 грн. та в р.05.2 декларації за 2010 рік - 287 810 326 грн.

Отже, позивачем витрати в сумі 463 037 549 грн. за 1 кв. 2011 року визначені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства і ця сума складається з від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік (р.07 декларації за 2010 рік - уточнююча) - 163 340 990 грн. та 301 200 553 грн., що є 80 % суми від'ємного значення об'єкта оподаткувння, яке утворилось станом на 01.01.2010 року.

В акті перевірки відповідачем не вказано про порушення при визначенні позивачем в податковій декларації за перший квартал 2011 року показників валового доходу та валових витрат, вказаних у рр. 04.1, 04.2, 04.3, 04.4, 04.6, 04.9, 04.10, 04.12, 04.13 та р.05.

До наведених в акті перевірки розрахунків колегія суддів ставиться критично, оскільки такі розрахунки не ґрунтуються на даних податкових декларацій, а вчинені представником контролюючого органу на власний розсуд.

Щодо посилання в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва на абз.2 пп.44.7 ст.44 ПК України, судова колегія вважає за необхідне відзначити, що цією нормою передбачено, що протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Ненадання під час перевірки позивачем документів первинного бухгалтерського обліку на законну вимогу податкового органу згідно з п.44.7 ст.44 ПК України матеріалами справи не підтверджується. В Акті перевірки не зазначено про те, що представником податкового органу вимагався певний перелік документів від позивача, якими підтверджуються витрати в сумі 283267251грн.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія): з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, під час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.07.2013 року № 0000230200, а тому позовні вимоги позивача щодо його скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202. 205, 207. 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року - скасувати, постановити нову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.07.2013 року № 0000230200.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.