Ухвала суду № 36277608, 18.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11947/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова А.Ю.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2013 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Укртехсервіс» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.04.2013 №0002832250 та №0002842250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Укртехсервіс» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність спірних рішень податкової інспекції, а тому відмовив в їх скасуванні. Апеляційна інстанція повністю погоджується з такою правовою позицією, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено позапланову перевірку ТОВ «Укртехсервіс» з питань взаємовідносин з ТОВ «Остін Трейд» за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року.

За наслідками перевірки складено акт від 02.04.2013 року № 1075/22-5-04/31608435, яким встановлено порушення позивачем:

- п.п.138.1, 138.2, 138.3, 138.4, 138.5, 138.6, 138.8-138.10 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 11 007 грн. за другий, третій, четвертий квартали 2011 року;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9696 грн. за період з01.06.2011 по 30.11.2011.

Дані обставини слугували причиною для прийняття спірних рішень від 22.04.2013 року №0002832250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 323 грн.(9696 грн. за основним платежем та 627 грн. за штрафними санкціями та №0002842250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 11 008 грн. (11 007 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями).

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що 07.06.2011 року між ним та ТОВ «Остін Трейд» було укладено договір № 5/06 на виконання ремонтно-відновлювальних та налагоджувальних робіт на об'єктах ТОВ «Укртехсервіс». Також було надано акт приймання - здавання робіт, рахунки, накладні та податкові накладні.

В свою чергу, з матеріалів перевірки та висновків, викладених в акті перевірки господарської діяльності позивача з його контрагентом - ТОВ «Остін Трейд» слідує, що податкові накладні від імені ТОВ «Остін Трейд» від 30.06.2011 року, 19.09.2011 року та 02.11.2011 року підписані Одінцовим М.С., який зареєстрований директором зазначеного підприємства. Разом з тим, відповідно до наданої на запит органу податкової міліції інформації Державної прикордонної служби України, громадянин Російської Федерації Одінцов М.С. державний кордон протягом 2011 року останній раз перетинав 30.05.2011 - виїзд з України. Таким чином, в Україні даний громадянин ні 30.06.2011 року, ні 19.09.2011 року, ні 02.11.2011 року не перебував, а тому податкові накладні підписувати не міг.

Згідно з пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно п. 2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

У відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст. 9 Закону).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу, господарські операції, здійснені позивачем не мали на меті досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За пп. 134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно положень п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПКУкраїни).

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» № 969 від 21.12.2010 року (чинного на момент здійснення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 Порядку.

Зважаючи на те, що директор ТОВ «Остін Трейд» не перетинав кордон України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він не міг підписувати первинні документи від імені даного товариства, в т.ч. податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит.

За таких обставин, первинні документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, не можуть бути взяті судом до уваги в якості доказу реальності операції між позивачем та ТОВ «Остін Трейд».

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до зазначених приписів апелянт, як суб'єкт владних повноважень, надав апеляційній інстанції достатньо доказів правомірності прийняття спірних рішень, що не було спростовано апелянтом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехсервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.