Постанова № 36277618, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14519/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І. О.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б.

при секретарі: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про зобов"язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання дій відповідача щодо невчасного (не у законний строк) надання відповіді на його заяву від 16 липня 2013 р. протиправними; визнання бездіяльності відповідача щодо непроведення перевірки факту, наведеного у заяві від 16.07.2013 р. про невиконання рішення суду та надання відповіді не по суті поставленого питання, протиправною; визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у невирішенні по суті та ненаданні відповіді по суті, поставленого у заяві від 16.07.2013 р., питання прохальної частини « 4) дозволити мені бути присутнім при розгляді даного звернення та дозволити мені взяти участь у його перевірці», протиправною; визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у ненаданні інформації про роз'яснення порядку оскарження листа (рішення, відповіді тощо) від 23 серпня 2013 р. № П-11515/6.1, протиправною; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 16.07.2013 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 р. позов задоволено частково: визнано протиправною дію Міністерства юстиції України щодо невчасного надання відповіді на заяву від 16 липня 2013 р.; визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо ненадання інформації про роз'яснення порядку оскарження листа від 23 серпня 2013 р. № П-11515/6.1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану постанову і прийняти нове рішення, яким заявлені вимоги задовольнити та відмовити у їх задоволенні відповідно до поданих апеляційних скарг, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Міністерства юстиції України підлягає частковому задоволенню а оскаржувана постанова суду - частковому скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до Міністерства юстиції України із зверненням, яке назвав «донос» від 16.07.2013 р., в якому повідомляв про те, що Головним управлінням юстиції у Київській області не забезпечено явку повноважних представників у судове засідання 11.07.2013 р. у справі № 826/10164/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва, чим порушено вимоги ухвали від 02.07.2013 р., якою визнано явку повноважних представників сторін обов'язковою. Крім того, у своєму зверненні просив виявити та повідомити йому про причини, за яких не було надано необхідних доказів по справі.

Звернення позивача надійшло до Міністерства юстиції України 23.07.2013 р., що підтверджується відміткою про вручення на поштовому відправленні, зокрема в день надходження звернення було зареєстровано, для нього було заведено реєстраційно-контрольну картку та відповідно до номенклатури реєстрації присвоєно номер П-11515.

Листом Міністерства юстиції України від 23.08.2013 р. № П-11515/6.1 позивачу надано відповідь на його звернення 16.07.2013 р. згідно штампу на конверті (а. с. 16)

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до підпункту 30 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 395/2011, Міністерство юстиції України організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з його діяльністю, з діяльністю його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (надалі - Закон № 393/96-ВР) органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із заявою до Міністерства юстиції України від 16.07.2013 р., яка отримана останнім, згідно відмітки відділення поштового зв'язку, 23.07.2013 р.

За результатами розгляду заяви, Міністерством юстиції надана відповідь від 23.08.2013 р. № П - 11515/6.1, яка згідно відмітки відділення поштового зв'язку, направлена позивачу лише 03.09.2013 р.

Таким чином, відповідач, отримавши заяву позивача 23.07.2013 р., повинен був у місячний термін, тобто до 23.08.2013 р. надіслати відповідь позивачу.

Проте, враховуючи, що відповідь була надіслана позивачу саме 03.09.2013 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було порушено вимоги ст. 20 Закону № 393/96-ВР щодо терміну розгляду звернення позивача, що є протиправним.

Крім того, судом першої інстанції було правильно встановлено, що після отримання заяви позивача Міністерством юстиції України проведено певні дії, а саме направлено запит до Головного управління юстиції у Київській області, за результатами надіслання якого Головним управлінням юстиції у Київській області надано відповідь від 19.08.2013 р. № 1654-15-1/6.2.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Міністерства юстиції України від 23.08.2013 р. № П-11515/6.1 позивачу надано відповідь на його звернення від 16.07.2013 р.

Проаналізувавши зазначену відповідь колегія суддів вважає, що вона є вичерпною, зокрема зазначено, що представником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області направлено до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника у зв'язку з великою завантаженістю.

Також Міністерство юстиції України повідомило позивача про те, що 11.07.2013 р. представники відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області проводили особистий прийом громадян.

До відома позивача було доведено, що в матеріалах справи № 826/10164/13-а наявні усі необхідні матеріали, які є доказами у справі, а саме: звернення позивача від 24.04.2013 р. та відповідь Головного управління юстиції у Київській області від 29.05.2013 р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що під час надання відповіді на звернення позивачу, Міністерством юстиції України дотримано вимог п. 15 Закону № 393/96-ВР, здійснено перевірку фактів, викладених у заяві, про результати перевірки повідомлено позивача, а тому твердження позивача про те, що Міністерством юстиції України порушено норми Закону України «Про звернення громадян», не здійснено перевірку фактів, викладених у його зверненні, є безпідставним.

З огляду на це доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Натомість, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність в діях відповідача порушень ст. 15 Закону № 393/96-ВР, що полягають у ненаданні інформації про роз'яснення порядку оскарження листа від 23 серпня 2013 р. № П-11515/6.1.

Мотивуючи протиправність бездіяльності відповідача в цій частині, суд першої інстанції послався на зазначену вище норму, яка містить, між тим, обов'язок органу державної влади роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні).

Натомість, колегія суддів зазначає, що порядок оскарження рішень суб'єктів владних повноважень передбачається діючим законодавством і розповсюджується на тих суб'єктів, компетенція на прийняття рішень якими прямо передбачена правовим полем держави.

Судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не встановлено правових підстав для прийняття відповідачем рішень в межах отриманого звернення.

Крім того, у зверненні позивача міститься прохальна частина, з суті якої випливає прохання виявити та повідомити останнього про причини неявки відповідних осіб у судові засідання.

Як вбачається з наданої відповідачем відповіді та встановлено судом першої інстанції, відповіді на зазначені запитання були надані позивачу у повному обсязі.

Рішення про задоволення чи відмову у задоволенні певних вимог позивача відповідачем не приймалося у зв'язку з їх відсутністю.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги - залишенню без задоволення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача частково спростовують позицію суду першої інстанції, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення частково не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про зобов"язання вчинити дії залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про зобов"язання вчинити дії задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 р. в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо ненадання ОСОБА_3 роз'яснення порядку оскарження листа від 23 серпня 2013 року №П-11515/6.1. скасувати.

В цій частині у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 р. залишити без змін.

Судові витрати в сумі 7, 00 (сім) гривень присудити на користь ОСОБА_3 за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови виготовлено 17.12.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.