Ухвала суду № 36277596, 18.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16080/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Авто Центр» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Прайд Авто Центр» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16 травня 2013 року № 0006632290, № 0006642290 та № 0006652290 та акту № 1150/22-90/35895629 від 18 квітня 2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Прайд Авто Центр» щодо підтвердження фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Центр Автозапчастини» за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність спірних рішень податкового органу та скасував їх. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Прайд Авто Центр» щодо взаємовідносин з ТОВ «Центр Автозапчастини» за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року», за результатом якої складено акт перевірки № 1150/22-90/35895629 від 18 квітня 2013 року.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства:

- пункту 198.3, пункту 198.6. статті 198, пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2012 року на 5784,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом за грудень 2012 року на суму 68833,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року (рядок 24 Декларації за грудень 2012 року) на 33990,00 грн.

- підпункту 14.1.27. та підпункту 14.1.36 пункту 14.1. статті 14, пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на 329167,00 грн.

Такий висновок податкового органу обґрунтований тим, що за результатом проведеного аналізу податкового звітності ТОВ «Центр Автозапчастини» встановлено ненадання підприємством документів, в повному обсязі підтверджуючих факт здійснення фінансово-господарської діяльності; ненадання обґрунтованих письмових пояснень; відсутність підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності вірогідних підприємств постачальників, відсутність технічних та трудових ресурсів.

Листом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 14 травня 2013 року № 5431/10/22.9-23 заперечення ТОВ «Прайд Авто Центр» залишені без задоволення, а акт перевірки № 1150/22-90/35895629 від 18 квітня 2013 року - без змін.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2013 року:

№ 0006632290, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7230,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 5 484,00 грн., за штрафними санкціями - 1 446,00 грн.

№ 0006642290, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 33 990,00 грн.

№ 0006652290, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 329 167,00 грн.

Між ТОВ «Прайд Авто Центр» (замовник) та ТОВ «Центр Автозапчастини» (виконавець) укладено договір надання юридичних послуг № ЦЗ/У002-21 від 01 листопада 2012 року за умовами якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надавати йому за плату наступні юридичні послуги: у разі виникнення необхідності організовувати та вести претензійну та позовну роботу; надавати усні та письмові консультації, правові висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності замовника; складати, подавати та отримувати необхідні замовнику довідки, заяви та документи; надавати консультаційні послуги стосовно правильності нарахування податку на прибуток, податку на додану вартість інших загальнодержавних та місцевих податків та зборів, також інформувати про зміни і виникають у законодавстві, що стосуються загальнодержавних та місцевих податків та зборів; надавати інші юридичні послуги згідно завдань та доручень замовника.

Згідно додатків № 1 від 30 листопада 2012 року та № 2 від 31 грудня 2012 року ТОВ «Центр Автозапчастини» послуги, передбачені згаданим вище договором, надані виконавцем у встановлений термін, у повному обсязі.

Відповідно до актів наданих послуг № 632 від 31 грудня 2012 року та № 569 від 30 листопада 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Автозапчастини» надано юридичні послуги позивачу на загальну суму 30 000,00 грн.

ТОВ «Центр Автозапчастини», в свою чергу, виписали позивачу податкові накладні від 31 грудня 2012 року № 53 та від 30 листопада 2012 року № 51.

Оплата за поставлений товар проведена в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень.

Для здійснення господарської діяльності позивачем (суборендар за умовами договору) з товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Автозапчастини» (орендар за умовами договору) укладено Договір суборенди нерухомого майна № ЦЗ/А005-24 від 01 листопада 2012 року, згідно якого Орендар передає, а Суборендар приймає у відшкодувальне термінове користування наступне нерухоме майно: окрему частину нежитлової будівлі (Літера «К») загальною площею 2077,1 /дві тисячі сімдесят сім, та одна десята/ квадратних метри, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська, будинок № 8-6 та зобов'язується за це сплачувати Орендарю орендну плату.

Згідно акту прийому передачі від 01 листопада 2012 року Орендарем передано, а Суборендарем прийнято нежитловий будинок загальною площею 2077,1 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська, будинок № 8-6 та житловий будинок, загальною площею 204,7 кв. м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волзька, будинок 65.

Згідно акту надання послуг № 626 від 31 грудня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Автозапчастини» надано послуги з суборенди нежитлових приміщень та площадок 2246,97 кв.м. за грудень 2012 року на загальну суму 380 000,00 грн.

В свою чергу, товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Автозапчастини» виписано позивачу податкову накладну від 31 грудня 2012 року № 47 на загальну суму 380 000,00 грн.

Оплата здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 встановлено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат пов'язаних із господарською діяльністю платника податку.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарська діяльність позивача з ТОВ «Центр Автозапчастини» здійснювалась в межах норм чинного законодавства, відповідала дійсному економічному змісту, а тому висновки акту перевірки про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 329 167,00 грн. є неправомірними.

Щодо нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Центр Автозапчастини», то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Автозапчастини», оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач є платником податку на додану вартість, реальність господарських операцій підтверджується податковими накладними, а отже висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення є помилковими.

Крім вищевикладеного, колегія судів хоче звернути увагу на наступне:

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження їх господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Також судова колегія вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

З приводу відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування акту № 1150/22-90/35895629 від 18 квітня 2013 року колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що оскільки в даному випадку апелянтом рішення суду першої інстанції було оскаржено у апеляційному порядку фактично лише в частині задоволення позову, то в цій частині судове рішення не переглядає та залишає його без змін.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.