Постанова № 36275980, 20.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 року Справа № 922/3930/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І., суддя Пушай В.І.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

>розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3718Х/3 ) на рішення господарського суду Харківської області від 14 листопада 2013 року у справі № 922/3930/13

за позовом Міністерства охорони здоров"я України, м. Київ

>до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт Біолік", м. Харків

про стягнення 315,05 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Міністерство охорони здоров'я України звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт Біолік" про стягнення 315,03 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання з поставки товарів за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 281/21-24 від 04.10.2012 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 листопада 2013 року у справі № 922/3930/13 (суддя Аріт К.В.) позов задоволено повністю.

З відповідача на користь позивача стягнуто 315 грн. пені та 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить це рішення скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на помилковість висновку господарського суду першої інстанції щодо наявності прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки товарів за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 281/21-24 від 04.10.2012 р., оскільки, на думку апелянта, за умовами вказаного договору сторони погодили декілька способів його належного виконання, а саме: згідно з узгодженим графіком поставки з оплатою поставленого товару протягом 7 днів після поставки ( п. 12.1. договору) або на умовах попередньої оплати з відстрочкою поставки товару до 90 днів з моменту його оплати ( п. 4.3. договору).Відповдач вважає, що істотні умови договору щодо строків поставки товару та порядку розрахунків було змінено за домовленістю сторін і сторони своїми діями підтвердили такі зміни.

Зважаючи на це, відповідач вважає, що оскільки позивач здійснив попередню оплату 20.12.2012 р., то останнім днем строку поставки товару є 20.03.2012 р., в межах якого цю поставку і було здійснено.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання не скористались своїм правом на участь в ньому, у зв'язку з чим справа розглядається за відстуності їх представників, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 04 травня 2012 року між Міністерством охорони здоров'я України (позивачем, довірителем) та Державним підприємством "Укрвакцина" (повіреним) було укладено договір-доручення №30/21-24. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками (а.с.50-52).

Відповідно до статуту Державного підприємства "Укрвакцина" уповноваженим органом його управління є Міністерство охорони здоров'я.

Відповідно до умов вказаного договору доручення, повірений зобов'язався виконувати певні дії від імені довірителя, а саме, приймати товар, що централізовано закуповуються довірителем у постачальника, здійснювати відповідні дії для належного приймання, зберігання та доставки товару до закладів охорони здоров'я, а також здійснювати контроль за виконанням договорів про закупівлю, укладених довірителем з постачальниками за певною бюджетною програмою, здійснювати претензійно-позовну роботу.

04 жовтня 2012 року між Міністерством охорони здоров'я України (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Фармстандарт-Біолік" (відповідачем) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №281/21-24. Даний договір було підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов зазначеного договору, постачальник (відповідач) зобов'язався у 2012 році поставити різні фармацевтичні препарати (надалі - товар), зазначені у специфікації (додаток №1 до договору), а замовник (позивач), в свою чергу, зобов'язався оплатити відповідний товар. Товар постачається уповноваженому підприємству замовника, а саме, Державному підприємству "Укрвакцина", з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я (п.1.1 договору).

На виконання пунктів 1.1 та 3.1 спірного договору, сторонами було підписано специфікацію (додаток №1) на суму 2744343,00 гривень (а.с.20). Вказану специфікацію було підписано повноважними представниками з обох сторін, та скріплено печатками.

Згідно із п.5.1 спірного договору, постачальник зобов'язався забезпечити поставку товару на умовах поставки DDP-Київ (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) у відповідності до узгодженого графіку поставки.

На виконання пункту 5.1 спірного договору, сторонами було узгоджено графік поставки, відповідно до умов якого, відповідач повинен був поставити товар на суму 2744343,00 грн. у грудні 2012 року (а.с.21). Вказаний графік було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п.4.3 спірного договору, замовник має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1404 від 09 жовтня 2006 року, у термін 90 днів з моменту оплати у розмірі до 100% від ціни договору на підставі рахунку, виставленого постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2012 року відповідач звернувся до позивача з проханням провести попередню оплату за товар, згідно із рахунком № 8 від 13 грудня 2012 року. Крім того, повну поставку товару гарантував здійснити у грудні 2012 року, згідно графіку поставки (додаток №2 до договору). Даний факт підтверджується листом (вих.№4876/10/105) від 13 грудня 2012 року (а.с.30).

Позивач, в свою чергу, 18 грудня 2012 року здійснив 100% оплату товару, відповідно до умов договору та вищевказаного листа відповідача. Факт відповідної сплати підтверджується платіжним дорученням №1994 від 18 грудня 2012 року на суму 2744343,00 гривень (а.с.31).

Пунктом 5.4 спірного договору передбачено, що приймання-передача товару оформляється видатковою накладною постачальника, яка підписується матеріально-відповідальною особою постачальника та уповноваженим підприємством, на ту кількість товару, яка відповідає умовам договору.

На виконання умов спірного договору, відповідач поставив на адресу позивача товар на суму 2744343,00 гривень. Даний факт підтверджується видатковою накладною №121358 від 24 грудня 2012 року на суму 2733480,00 гривень (а.с.24-25), та видатковою накладною №130040 від 28 січня 2013 року на суму 10863,00 гривень (а.с.23). Вказані видаткові накладні було підписано з обох сторін.

У зв’язку з чим, що товар на суму 10863 грн. за видатковою накладною №130040 від 28 січня 2013 року було поставлено з порушенням строку, встановленого в узгодженому сторонами графіку поставки, який є невід’ємною частиною договору, позивач направив претензію (вих.№01.05.-05/259) від 19 квітня 2013 року на адресу відповідача (а.с.26), в якій посилаюсь на прострочення відповідачем поставки товару на 29 календарних днів на суму 10863,00 гривень, просив перерахувати на його розрахунковий рахунок 315,03 гривень пені, нарахованої на підставі пункту 7.2. договору.

У відповідь на вищевказану претензію, відповідач надіслав на адресу позивача лист (вих.№2048/05) від 15 травня 2013 року (а.с.28), в якому зазначив про змінені істотні умови договору щодо строку поставки товару, посилаючись на п.4.3 договору, а тому відмовився від сплати суми пені, вважаючи її нарахування безпідставним, що і стало причиною звернення позивача з позовом по даній справі про стягнення зазначеної суми пені.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).

Як було зазначено вище, в пункті 5.1. договору сторони передбачили обов’язок постачальника-відповідача поставити товар у відповідності до узгодженого графіку поставки, який є додатком № 2 до договору( а.с. 21).

В узгодженому сторонами графіку поставки, який є додатком № 2 до договору встановлено строк поставки-грудень 2012 року.

Сторонами не вносились зміни в пункт 5.1. договору та у графік поставки, який є додатком № 2 до цього договору, а тому останнім днем поставки згідно з умовами договору є 31.12.2012 р.

Проте відповідач здійснив поставку товару 28.01.2013 р. за видатковою накладною №130040 від 28 січня 2013 року на суму 10863,00 гривень з порушенням цього строку.

Відповідач безпідставно посилається на те, що пунктом 4.3. договору сторони передбачили можливість здійснення поставки в інший, ніж встановлено пунктом 5.1. договору та графіком поставки строк.

Так, згідно з пунктом 4.3. договору замовнику надано право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1404 від 09 жовтня 2006 року, у термін 90 днів з моменту оплати у розмірі до 100% від ціни договору на підставі рахунку, виставленого постачальником.Постачальник протягом трьох місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом про поставку (передачу товару) про використання коштів за призначенням.

У вказаному пункті договору не зазначено про надання права постачальнику(відповідачу) здійснити поставку товару через 90 днів після попередньої оплати за межами строку, який встановлено узгодженим сторонами графіком, а передбачено право замовника здійснити попередню оплату за 90 днів до повної оплати поставленого товару та обов’язок постачальника протягом 90 днів після попередньої оплати підтвердити використання її за призначенням.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи, що сторонами не укладалось угод щодо внесення змін до пункт 5.1. договору та графіку поставки, а згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач був зобов’язаний поставити товар до 31.12.2012 р., проте в порушення вказаного обов’язку поставив товар на суму 10863 грн. 28.01.2013 р.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов’язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов‘язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом чи договором за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Відповідно до п.7.2 договору, у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктом 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки товару.

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нарахування позивачем 315 грн. пені за період прострочення на підставі п 7.2. договору відповідає вимогам чинного законодавства, а тому вона підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, у зв’язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 листопада 2013 року у справі № 922/3930/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 20.12.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Пушай В.І.