Ухвала суду № 36275526, 24.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Справа № 876/10176/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участі секретаря судового засідання: Ливак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз» до Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000362201 від 26.11.2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

21.05.2013 року ПАТ «Луцьк Фудз» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС №0000362201 від 26.11.2012 року (а.с. 3-12 т. 1).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0000362201 від 26.11.2012 року (а.с. 26-35 т. 3).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила Луцька ОДПІ Волинської області ДПС, яка покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог (а.с. 39-41 т. 3).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що податковим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, оскільки в ході проведення перевірки ПАТ «Луцьк Фудз» встановлено заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на 400173,00 грн. Перевіркою встановлено завищення товариством витрат, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1739884,00 грн., зокрема, завищення задекларованої собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1951840,00 грн. та заниження інших витрат на загальну суму 210956,00 грн. Крім цього зазначає, що за результатами перевірки контрагента позивача - СГД Киричук В.В. з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Солодка Країна-К» встановлено відсутність необхідних умов для проведення господарської та економічної діяльності, зокрема, технічного персоналу, офісних приміщень і транспортних засобів. Матеріалами перевірки контрагента позивача - ТзОВ «Терлич» підтверджується те, що у останнього в зв»язку з відсутністю сировини, технологій, рецептур за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року не було можливості виготовити макаронні вироби та поставити позивачу згідно договору поставки №30/08.2010 від 30.08.2010 року.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ «Луцьк Фудз» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ №937454 від 22.03.2013 року зареєстроване як суб»єкт господарювання - юридична особа 10.10.1991 року, до основних видів діяльності товариства, серед інших, відносяться виробництво прянощів і приправ, виробництво маргарину і подібних харчових жирів, виробництво безалкогольних напоїв, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 229 т. 2).

В період з 05.10.2012 року по 15.11.2012 року Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт №6393/22-1/00377163 від 22.11.2012 року (а.с. 14-32 т. 1).

Проведеною перевіркою виявлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, ст. 139, ст. 140 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 400173,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року на суму 400173,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362201 від 26.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на прибуток на 400173,00 грн. (а.с. 13 т. 1).

Підставою для винесення рішення про визначення податкових зобов»язань є висновки податкового органу про проведення позивачем з контрагентами - фізичною особою-підприємцем Киричук В.В. та ТзОВ «Терлич» господарських операцій з придбання продуктів харчування без мети настання реальних наслідків.

Позивач, не погодившись із даним рішенням податкового органу, скористався правом адміністративного оскарження. Рішеннями Державної податкової служби України у Волинській області №444/10/10.2-06 від 01.02.2013 року та Міністерства доходів і зборів України №909/6/99-99-10-01-15 від 17.04.2013 року скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000362201 від 26.11.2012 року - без змін (а.с. 71-74, 81-83 т. 1).

На підставі рішення ДПС у Волинській області в зв»язку з тим, що в акті №6393/22-1/00377163 від 22.11.2012 року не наведено виявлених під час перевірки порушень, зокрема, не зазначено, які саме господарські операції здійснювалися між позивачем та фізичною особою - підприємцем Киричук В.В., ТзОВ «Терлич» у ІІІ кварталі 2011 року, відсутнє посилання на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність фактів виявлених порушень податкового законодавства, було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Луцьк Фудз» з питань правомірності формування витрат у ІІІ кварталі 2011 року по господарських операціях з фізичною особою - підприємцем Киричук В.В. та ТзОВ «Терлич», про що складено акт №422/22-1/00377163 від 23.01.2013 року. Даною перевіркою підтверджено висновки податкового органу, зроблені в акті №6393/22-1/00377163 від 22.11.2012 року (а.с. 40-48 т. 1).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт реального здійснення операцій з поставок товарів підтверджується належно оформленими первинними документами, які мають усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів реальний характер, яким чином придбавалися товари, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

-неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов»язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

-відсутність первинних документів обліку.

Матеріалами справи стверджується, що між ПАТ «Луцьк Фудз» (Покупець) та фізичною особою - підприємцем Киричук В.В. (Продавець) укладено договір купівлі-продажу товару від 09.08.2010 року №09/08. Згідно умов даного договору Продавець зобов»язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити в строк, встановлений договором, товар цукор-пісок в кількості, асортименті та за ціною погодженою в попередньому замовленні. Строк поставки товару становить один день після погодження замовлення, якщо інше не передбачено сторонами додаткового при замовленні. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівкові формі шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (а.с. 86-87 т. 1).

Наведені обставини підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, зокрема: видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с. 88-183 т. 1), банківськими документами, які підтверджують повну оплату вартості поставлених товарів (а.с. 233-250 т. 1, а.с. 1-28 т. 2), податковими накладними (а.с. 184-232 т. 1).

Крім цього, між позивачем (Покупець) та ТзОВ «Терлич» (Постачальник) укладено договір поставки товару під приватною торговою маркою Покупця №15/09/10ПМ від 14.09.2010 року, умовами якого визначено обов»язок Постачальника виготовити та передати Покупцеві під приватною маркою Покупця «Руна» товар (макаронні вироби з твердих сортів пшениці) в погодженій сторонами кількості та відповідної якості, а ПАТ «Луцьк Фудз» прийняти та оплатити його вартість. Постачальник зобов»язується здійснити поставку товару на базисних умовах поставки у відповідності з Правилами Інкотермс в редакції 2000 року на склад Покупця за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 150. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Постачальник зобов»язується в момент передачі товару передати Покупцю податкову накладну, видаткову накладну, сертифікат якості (або інший документ, що підтверджує якість товару) (а.с. 51-57 т. 2).

Реальність господарських операцій по договору №15/09/10ПМ від 14.09.2010 року підтверджується копію даного договору із додатками до нього та додатковою угодою (а.с. 58-61 т. 2), видатковими накладними (а.с. 62-74 т. 2), податковими накладними (а.с. 75-97 т. 2), платіжними дорученнями (а.с. 98-107 т. 2), висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи (а.с. 108 т. 2), якісними посвідченнями (а.с. 109-127 т. 2), декларацією про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання (а.с. 131-141 т. 2). Внутрішнє переміщення та подальша реалізація товару підтверджується карточкою рахунку 28 за ІІІ квартал 2011року (а.с. 142-201 т. 2). Копіями генеральних договорів дистрибуції з додатковими угодами та додатками до них підтверджується подальша реалізація дистриб»юторам макаронних виробів від торгової марки «Руна», придбаних у ТзОВ «Терлич» (а.с. 202-214 т. 2).

Таким чином, між позивачем та його контрагентами в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження податку на прибуток. Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов»язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з фізичною особою - підприємцем Киричук В.В. та ТзОВ «Терлич» відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Згідно із ст. 134 ПК України об»єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об»єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6-138.9, п.п. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об»єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2-140.5 ст. 140, ст.ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги твердження відповідача про безтоварний характер господарських операцій позивача з контрагентами з посиланням на акти перевірок контрагентів позивача з огляду на таке.

Відповідно до п. 36.1, 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов»язком визнається обов»язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов»язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведено, що господарські зобов»язання між позивачем та фізичною особою - підприємцем Киричук В.В. та ТзОВ «Терлич» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Також відповідачем не встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Крім цього, окружний суд зробив правильний висновок про те, що платник податку на прибуток підприємств - покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов»язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податків, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб»єкта господарювання. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обгрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішень податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з»ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об»єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року в адміністративній справі №803/1191/13-а залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Довгополов О.М.

Святецький В.В.