Ухвала суду № 36274719, 03.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 876/11259/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Західно-Український Консорціум» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Львова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Західно-Український Консорціум» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Львова, яким з врахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.02.2013 року № 0000052200 в частині нарахування пені по контрактам з: «IBL LOGISTIC s.r.o.», (Словаччина), Контракт № 1 від 16.02.2012 року на суму пені 684993,35 грн.; «MMK Steel Trade AG» (Швейцарія), Контракт № MSU/ZUK-04/08 від 05.02.2008 року на суму пені 17007,18 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року позов задоволено повністю. Також суд стягнув з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Західно-Український Консорціум» 2294 грн. судового збору. Постанова мотивована тим, що з 01 вересня 2012 року до настання граничного строку повернення валютної виручки (20.10.2012 року), ПрАТ «Західно-Український Консорціум» перестав бути кредитором IBL Logistic s.r.o. по Контракту № 1 від 16.02.2012 року на суму 247460,00 Євро. Валютна виручка за цим Контрактом в повному обсязі надійшла на поточний рахунок резидента 17.10.2012 року до настання граничного строку її повернення, тобто до 20.10.2012 року і є об'єктом оподаткування згідно вимог податкового законодавства. Також на думку суду порушення граничної дати розрахунків ПрАТ «Західно-Український Консорціум» по Контракту № MSU/ZUK-04/08 від 05.02.2008 року з «MMK Steel Trade AG» 31.10.2012 року встановлено податковим органом неправомірно та без врахувань вимог Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», оскільки у відповідача відсутні правові підстави для нарахування пені за порушення вимог ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в розмірі 17007,18 грн. Тому податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.02.2013 року № 0000052200 в оскаржуваній частині є протиправним та таким, що підлягає відповідному частковому скасуванню.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у разі укладання договору про уступку вимоги боргу між двома резидентами України права кредитора переходять до іншого резидента і у подальшому валютна виручка надійде не власнику експортованої продукції, а іншій особі, що суперечить вимогам Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Крім цього, згідно позиції відповідача, п. 1.10 інструкції «Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 24.03.1999 року № 136, встановлює, що експортна, імпортна операція може бути знята з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням. Щодо укладеного контракту між фірмою «MMK Steel Trade AG» № MSU/ZUK-04/08 від 05.02.2008 року та ПрАТ «Західно-Український Консорціум», відповідач пояснив, що відповідно до пункту 3.3 розділу 3 зазначеної Інструкції, банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі інформації про цю операцію в реєстрі митних декларацій (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування»). На момент проведення перевірки у позивача була відсутня митна декларація типу ІМ-40, про що зазначено в акті перевірки, що підтверджується й тим, що надана суду митна декларація типу ІМ-40 була оформлена після проведення перевірки, а саме після 16.01.2013 року. У разі ненадходження на адресу резидента у законодавчо встановлені строки розрахунків товару за імпортною операцією виникає порушення встановленого законодавством строку розрахунків. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених ст. ст. 1, 2 даного Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Заслухавши судцю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 10-16.01.2013 року посадові особи Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Львова провели позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Західно-Український Консорціум» з питань здійснення розрахунків по експортно-імпортних операціях з «Mockfold Enterprises LLP», «IBL Logistic s.r.o.» та «MMK Steel Trade AG», за результатами якої складено акт від 23.01.2013 року № 34/4/22-90/30583551.

В акті зазначено про порушення позивачем ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого донараховано пеню в сумі 702480,12 грн.

Як вбачається з додатку № 1 до акту перевірки податковий орган здійснив розрахунок нарахування пені по експортно-імпортних операціях ПрАТ «Західно-Український Консорціум»: по експорту за Контрактом від 16.01.2012 року № 1601/1 з Mockfold Enterprises LLP (Великобританія) при граничному строку розрахунку 08.10.2012 року нараховано 479,58 грн. пені; по експорту за Контрактом № 1 від 16.02.2012 року з IBL Logistic s.r.o. (Словаччина) при граничному строку розрахунку 20.10.2012 року нараховано 684993,35 грн. пені; по імпорту за Контрактом № MSU/ZUK-04/08 від 05.02.2008 року з «MMK Steel Trade AG» (Швейцарія) нараховано 17007,18 грн. пені. Загальна сума нарахованої пені складає 702480,12 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000052200, яким встановлено обов'язок позивача сплатити пеню за порушення вимог валютного законодавства в сумі 702480,12 грн.

ПрАТ «Західно-Український Консорціум» не оскаржує нарахування пені по експорту за Контрактом № 1601/1 від 16.01.2012 року з Mockfold Enterprises LLP (Великобританія) в сумі 479,58 грн., тому зазначене податкове повідомлення-рішення в цій частині не переглядається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині, що оскаржується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно з ст. 2 цього Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Як встановив суд, 16.02.2012 року ПрАТ «Західно-Український Консорціум» уклало з «IBL Logistic s.r.o» (Словаччина) Контракт № 1, предметом якого була експортна поставка ПрАТ «Західно-Український Консорціум» на користь «IBL Logistic s.r.o» (Словаччина) низьковольтних шаф контролю та управління моделі ШКУ. Загальна вартість товару, що постачається по Контракту згідно з Додатком № 1 до нього склала 247460,00 Євро.

На виконання даного Контракту 23.04.2012 року позивач здійснив митне оформлення експорту, що підтверджується належним чином оформленими Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 19.04.2013 року та Вантажно-митною декларацією № 209140000/2012.

Таким чином, граничним терміном повернення валютної виручки по цьому Контракту відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про розрахунки в іноземній валюті» є 20.10.2012 року, що встановлено під час перевірки.

01.09.2012 року між ПрАТ «Західно-Український Консорціум» та ТзОВ «Консалтингова компанія «Веданта» був укладений Договір про відступлення права вимоги № 01-09/12-03-05, відповідно до умов якого ПрАТ «Західно-Український Консорціум» (первісний кредитор) відступив, а ТзОВ «Консалтингова компанія «Веданта» (новий кредитор) набув право вимоги заборгованості від Компанії «IBL Logistic S.R.O» (божник) в сумі 247460,00 Євро.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 3 цієї статті заміна кредитора у зобов'язанні не допускається лише якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з 1 ст. 513 цього Кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як встановив суд, укладений між ПрАТ «Західно-Український Консорціум» та «IBL Logistic s.r.o» (Словаччина) Договір про відступлення права вимоги № 01-09/12-03-05 від 01.09.2012 року вчинено у такій самій формі, що і Контракт № 1 від 16.02.2013 року, укладений між ними і на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передано новому кредиторові.

А Контракт № 1 від 16.02.2013 року, укладений між ПрАТ «Західно-Український Консорціум» та «IBL Logistic s.r.o» не містить будь-якої заборони та обмежень щодо передання кредитором - ПрАТ «Західно-Український Консорціум» своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Законодавство України також не забороняє припинення права вимоги однієї зі сторін зовнішньоекономічного контракту (кредитора) шляхом відступлення нею права вимоги за договором іншому господарюючому суб'єкту.

Таким чином, з моменту укладення Договору про відступлення права вимоги № 01-09/12-03-05 від 01.09.2012 року відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України ПрАТ «Західно-Український Консорціум» (первісний кредитор) вибув із суб'єктного складу первісного контракту, а право вимоги на отримання (повернення) 247460,00 Євро перейшло до нового кредитора - ТзОВ «Консалтингова компанія «Веданта».

Отже, з моменту укладення зазначеного Договору про відступлення права вимоги дебіторська заборгованість ПрАТ «Західно-Український Консорціум» у вказаній сумі припинилася і виникла кредиторська заборгованість «IBL Logistic s.r.o» (Словаччина) перед ТОВ «Консалтингова компанія «Веданта» на суму 247460,00 Євро.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до ст. ст. 627-629 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов. А укладений договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним, а неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Однак зазначений вище Договір про відступлення права вимоги № 01-09/12-03-05 від 01.09.2012 року не визнаний недійсним, в судовому порядку не оскаржується, а тому є чинним та обов'язковим для виконання його сторонами.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи листів ПАТ «КБ «Південкомбанк» № 09/08-2-168 від 29.01.2013 року та № 09/08-2-11710-1 від 17.10.2012 року, на рахунок ТзОВ «Консалтингова компанія «Веданта» 09.10.2012 року було зараховано суму 185469,66 Євро, а 17.10.2012 року 61998,42 Євро, всього 247468,08 Євро, які надійшли в рахунок оплати по Контракту № 1 від 16.02.2012, укладеному між ПрАТ «Західно -Український консорціум» та IBL Logistic s.r.o. (Словаччина) на підставі Договору про відступлення права вимоги №01-09/12-03-05 від 01.09.2012, укладеному між ПрАТ «Західно - Український Консорціум» і ТОВ «Консалтингова компанія «Веданта». Також в даних листах банку зазначено, що вказані грошові кошти для зняття з валютного контролю експортних операцій, здійснених ТОВ «Консалтингова компанія «Веданта» у ПАТ «КБ «Південкомбанк» не використовувалися.

Відповідно до ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та п. 4.1 розділу 4 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України 24.03.1999 року № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за №338/3631 банки мають право вимагати і одержувати від своїх клієнтів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, у тому числі про експортні, імпортні операції, розрахунки за якими клієнти проводять через ці банки.

Із зазначених вище листів ПАТ «КБ «Південкомбанк» вбачається, що банк отримав від свого клієнта ТзОВ «Консалтингова компанія «Веданта» в повному обсязі інформацію та підтверджуючі документи про зміст експортно-імпортної операції, внаслідок якої було зараховано грошові кошти в іноземній валюті на рахунок ТОВ «Консалтингова компанія «Веданта» від нерезидента «IBL Logistic s.r.o.», що підтверджує належне виконання ПАТ «КБ «Південкомбанк» вимог законодавства про здійснення валютного контролю.

Крім того, ПАТ «КБ «Південкомбанк» для зняття експортної операції з валютного контролю зазначеними листами повідомив Державну податкову інспекцію в Шевченківському районі м. Львова та АТ «Укрексімбанк» про зарахування валютної виручки на рахунок резидента.

Відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів є видом банківської діяльності відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до ст. 52 цього Закону для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» уповноважений банк - це будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

ПАТ «КБ «Південкомбанк» має банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій, у тому числі з валютними цінностями, що підтверджується листом Національного Банку України від 03.10.2007 року № 41-211/1814-10108 про перелік банків, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій, банківську ліцензію або письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями.

Отже, ПАТ «КБ «Південкомбанк» є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій та валютного контролю.

Відповідно до п. 2.3 зазначеної вище Інструкції додатковою підставою для зняття експортної операції з контролю, крім зарахування виручки, може бути письмове повідомлення іншого банку про зарахування виручки за цією операцією на відкритий у цьому банку поточний рахунок резидента, засвідчене підписом відповідальної особи та відбитком печатки банку (у повідомленні зазначається вся наявна в реквізитах платежу інформація: номер і дата договору, сума платежу - у тій частині, у якій відомості передаються іншому банку, тощо).

Повідомлення ПАТ «КБ «Південкомбанк», викладені в його листах № 09/08-2-168 від 29.01.2013 року та № 09/08-2-11710-1 від 17.10.2012 року, як правильно зазначив суд першої інстанції, за їх змістом відповідають вимогам наведеної норми та є достатніми для зняття з валютного контролю господарських операцій за Контрактом № 1 від 16.02.2013 року, укладеним між ПрАТ «Західно-Український Консорціум» та «IBL Logistic s.r.o» (Словаччина) та за Договором про відступлення права вимоги № 01-09/12-03-05 від 01.09.2012 року, укладеним між ПрАТ «Західно-Український Консорціум» та ТзОВ «Консалтингова компанія «Веданта».

Враховуючи наведені вище обставини та положення нормативно-правових актів, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з 01.09.2012 року до настання граничного строку повернення валютної виручки - 20.10.2012 року, ПрАТ «Західно-Український Консорціум» перестав бути кредитором «IBL Logistic s.r.o» за укладеним між ними Контрактом № 1 від 16.02.2012 року на суму 247460,00 Євро.

Крім того, як зазначено вище, валютна виручка за цим Контрактом в повному обсязі надійшла на поточний рахунок резидента 17.10.2012 року до настання граничного строку повернення валютної виручки і є об'єктом оподаткування згідно вимог податкового законодавства.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів податкового органу про те, що згідно з п. 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, якою передбачено, що експортна, імпортна операція може бути знята з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, оскільки відповідач не врахував, що позивач здійснив в належній формі та відповідно до вимог чинного законодавства відступлення права вимоги на отримання валютної виручки на користь резидента України і при цьому валютна виручка надійшла в повному обсязі на рахунок резидента, а обслуговуючий його банк здійснив належний валютний контроль та відповідне повідомлення щодо надходження валютної виручки в порядку передбаченому п. 2.3 даної Інструкції.

Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції, нарахування податковим органом позивачу пені по експорту за Контрактом № 1 від 16.02.2012 року, укладеного ним з «IBL Logistic s.r.o.» (Словаччина) в сумі 684993,35 грн., є протиправним.

Також, як вбачається з митної декларації (форма МД-2) № 125000019/2010/506217 від 22.10.2010 року імпортер «ММК STEEL TRADE AG» (Швейцарія) через відправника вантажу ВАТ «Магнітогірський металургійний комбінат» (Росія) поставив одержувачу вантажу ТОВ «Геліос-Інвест» (Україна) в залізничному вагоні № 24274862 (графи 18 та 21 митної декларації) 61,6 тонн прокату плоского з нелегованої сталі 0,5*600 мм, бляхи білої ЕЖК 0,20*712*820 мм. Згідно з штампом митниці на даній митній декларації зазначений товар перебував з 21.10.2010 року під митним контролем Київської обласної митниці на митному ліцензійному складі ТзОВ «Геліос-Інвест» за адресою: Київська область, м. Українка, вул. Промислова, 47.

05.02.2008 року ПрАТ «Західно-Український Консорціум» та «ММК STEEL TRADE AG» (Швейцарія) уклали Контракт № MSU/ZUK-04/08 на поставку фірмою «ММК STEEL TRADE AG» металопродукції в кількості і асортименті згідно специфікацій на умовах поставки, в тому числі DDU митний ліцензійний склад Українка.

Відповідно до Специфікації № 313 від 23.06.2011 року до даного Контракту «ММК STEEL TRADE AG» була зобов'язана в червні 2011 року поставити на адресу ПрАТ «Західно-Український Консорціум» 14,1 тонн бляхи білої ЕЖК 0,20*712*820 мм на загальну суму 18344,10 доларів США на умовах DDU митний ліцензійний склад ТОВ «Геліос-Інвест», м. Українка, вул. Промислова, 47.

23.06.2011 року «ММК STEEL TRADE AG» надала для ПрАТ «Західно-Український Консорціум» комерційний рахунок на оплату товару зі строком оплати до 26.07.2011 року.

Цього ж дня «ММК STEEL TRADE AG» надала розпорядження ТзОВ «Геліос-Інвест» про передачу ПрАТ «Західно-Український Консорціум» 14100 кг бляхи білої ЕЖК 0,20*712*820 мм, яка надійшла у вагоні № 24274862.

Платіжним дорученням № 66 від 04.04.2012 року ПрАТ «Західно-Український Консорціум» здійснило оплату на користь «ММК STEEL TRADE AG» в сумі 88895,52 доларів США, з яких 79726,50 доларів США було зараховано в рахунок оплати вже наявної заборгованості ПрАТ «Західно-Український Консорціум» перед «ММК STEEL TRADE AG», а різниця в рахунок часткової оплати товару по Специфікації № 313 від 23.06.2011 року на користь «ММК STEEL TRADE AG» в сумі 9133,02 доларів США.

На суму отриманої оплати в розмірі 9133,02 доларів США, «ММК STEEL TRADE AG» передала ПрАТ «Західно-Український Консорціум» 7020,00 кг бляхи білої ЕЖК 0,20*712*820 мм.

24.05.2012 року на зазначену партію товару було оформлено митну декларацію (форма МД-2) № 125150000/2012/188073, а на Комерційному рахунку від 23.06.2011 року проставлено відмітку про оформлення зазначеної вантажної митної декларації на партію в 7020,00 кг та залишок в 7080,00 кг.

Платіжним дорученням № 69 від 04.05.2012 року ПрАТ «Західно-Український Консорціум» здійснило оплату на користь «ММК STEEL TRADE AG» в сумі 29150,70 доларів США, з яких 19 939,62 доларів США було зараховано в рахунок оплати вже наявної заборгованості ПрАТ «Західно-Український Консорціум» перед «ММК STEEL TRADE AG», а інша частина - в рахунок остаточної оплати товару по Специфікації № 313 від 23.06.2011 року на користь «ММК STEEL TRADE AG» в сумі 9211,08 доларів США.

18.01.2013 року «ММК STEEL TRADE AG» надала розпорядження ТОВ «Геліос-Інвест» про передачу ПрАТ «Західно-Український Консорціум» 7080 кг бляхи білої ЕЖК 0,20*712*820 мм. На суму отриманої оплати «ММК STEEL TRADE AG» передала ПрАТ «Західно-Український Консорціум» 7080,00 кг бляхи білої ЕЖК 0,20*712*820 мм.

22.02.2013 року було оформлено митну декларацію (форма МД-2) № 100250000/2013/0482313 на зазначену партію поставки товару в обсязі 7080,00 кг.

Товар, оплачений ПрАТ «Західно-країнський Консорціум» відповідно до платіжного доручення від 04.05.2012 року № 69 в сумі 9211,08 доларів США на користь «MMK Steel Trade AG», фактично перетнув кордон України 22.10.2010 року згідно з митною декларацією (форма МД-2) № 125000019/2010/506217 на підставі імпортної операції між імпортером «ММК STEEL TRADE AG» (Швейцарія) і ТзОВ «Геліос-Інвест» та був розміщений з 22.10.2010 року в режимі Митного ліцензійного складу ТзОВ «Геліос-Інвест» в м. Українка, вул. Промислова, буд. 47 під митним контролем Київської обласної митниці.

Як зазначено вище, згідно з ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується від продавця до покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби комерційного призначення, якими вони переміщуються через митний кордон України, пред'являються у незмінному стані для митного контролю, а документи на ці товари, транспортні засоби подаються митним органам у пунктах пропуску через державний кордон України та в інших місцях на митній території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів у пункт пропуску через державний кордон України або інше визначене митними органами місце.

Згідно з ч. 1 ст. 201 цього Кодексу товари з моменту пред'явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.

Згідно з абз. 20 ст. 4 цього Кодексу митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Як вбачається із змісту наведених норм, оформлена митна декларація не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон. Митна декларація фактично є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та лише підтверджує права і обов'язки осіб, зазначених у митній декларації, щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, оформлення митної декларації на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину такими товарами митного кордону України. У зв'язку з цим, датою імпорту слід вважати не дату оформлення митної декларації, а дату фактичного перетину митного кордону.

Таким чином, згідно з ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України - 22.10.2010 року.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеної в постанові Верховного Суду України від 04.07 2011 року у справі № 21-108а11, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для цілей застосування ст. ст. 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

А відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви при перегляді судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи податкового органу про те, що у разі наявності на момент проведення документальної перевірки в імпортера лише товаросупровідних або товарно-транспортних документів із зазначенням дати перетину (ввезення) такими товарами митного кордону України, але при відсутності належним чином оформленої митної декларації типу ІМ-40, до резидента повинна застосовуватись відповідальність, передбачена ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки такі спростовуються наведеними вище доказами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ПрАТ «Західно-Український Консорціум» не порушило граничних строків повернення валютної виручки по Контракту від 05.02.2008 року № MSU/ZUK-04/08, укладеному з «ММК STEEL TRADE AG» (Швейцарія), тому відповідач нарахував позивачу пеню за порушення вимог ст. ст. 1, 2 Закону України №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в розмірі 17007,18 грн. неправомірно.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині, що оскаржується, є протиправним, прийнятим без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відповідач не надав належних доказів його правомірності.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі № 813/3278/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Західно-Український Консорціум» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Львова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький