Постанова № 36275067, 13.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа № 922/3964/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю прокурора - Кондратюк Н.А. - посв. № 009093 від 12.10.2012р.,

та представників сторін:

1-го позивача - не з'явився,

2-го позивача - Полухін А.В. - дов. № 6526/01-24/05-16 від 18.09.2013р.,

відповідача - Горло М.В. - дов. б/н від 08.10.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3500Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2013 р. у справі № 922/3964/13,

за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Комсомольської селищної ради, смт. Комсомольське, Харківська обл. та Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс", м. Харків,

про стягнення 86889,66 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Комсомольської селищної ради, смт. Комсомольське, Харківська обл. та Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" на користь місцевого бюджету Комсомольської селищної ради збитки, заподіяні державні внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 86889,66 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2013р. у справі № 922/3964/13 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" на користь місцевого бюджету Комсомольської селищної ради збитки, заподіяні державі внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 86889,66 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" на користь держбюджету України 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач, ТОВ "Геомакс", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2013р. р. по справі № 922/3694/13 скасувати та прийняти нове рішення яким, в позовних вимогах заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Комсомольської селищної ради та Державної екологічної інспекції у Харківській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" на користь місцевого бюджету Комсомольської селищної ради, збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 86889,66 грн. відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

2-й позивач, Державна екологічна інспекція у Харківській області, надав суду письмові заперечення, в яких просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу також просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

1-й позивач, Комсомольська селищна рада, в судове засідання не з'явився, 02.12.2013р. від нього надійшло клопотання (вх. № 11507) з проханням розглянути справу за його відсутності.

Розглянувши надане клопотання та враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте 1-й позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України і не з'явився в судове засідання, а також виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання 1-го позивача та розглянути справу без його участі за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом Харківської області обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, у період з 15 по 18 травня, з 21 по 23 травня 2012 р. Державною екологічною інспекцією в Харківській області здійснено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс", про що було складено акт № 447/09-18.

З акту перевірки вбачається, що TOB "Геомакс" використовує земельну ділянку площею 1,4073 га, яка знаходиться на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.11.2004 року. Договір укладено на 50 років, який зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.11.2004 р. за №115.

Також, як свідчить даний акт, TOB "Геомакс" використовує земельну ділянку площею 1,9181 га, яка знаходиться на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області на підставі договору оренди земельної ділянки від 23.01.2012 року. Договір укладено на 50 років, який зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, про що, у державному реєстрі земель вчинено запис від 02.02.2012 р. за №632175564000056.

Як свідчить акт обстеження засміченої земельної ділянки від 18.05.2012 р. за № 447/09-18-1 засм., під час перевірки та при натуральному обстежені земельної ділянки за адресою Харківська область, Зміївський район смт. Комсомольський, Балаклійське шосе, 36а (промисловий майданчик TOB "Геомакс") було виявлено розміщення промислових відходів (шлаку) на земельній ділянці з нетвердим покриттям (площами: 5,3м* 1,9м (Н=1,45м); 5,9м*3,7м (Н=1,40 м); 5,5м*3,9м (Н=1,40м)), що є порушенням ст. 17 Закону України "Про відходи" та ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до Державного класифікатора України "Класифікатор відходів" ДК 005-96, затверджений наказом Держкомстандарту України від 29.02.1996 №89 із змінами, до відходів належать: новоутворені речовини та їх суміші, утворені в термічних, хімічних та інших процесах і які не є метою даного виробництва (шлак, зола, кубові залишки, інші тверді та пастоподібні утворення, а також рідини та аерозолі).

З метою усунення порушень, виявлених під час здійснення планової перевірки, державним інспектором в порядку ст. 7 Закону України "Про основні зачади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" винесено припис від 30.05.2012 № 02-25-48, яким директора TOB "Геомакс" (пункт 4 припису) було зобов'язано ліквідувати смітник промислових відходів (шлаку) на земельній ділянці з нетвердим покриттям.

У зв'язку з виявленими порушеннями державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Харківській області матеріали перевірки направлено до прокуратури Зміївського району Харківської області для вирішення питання щодо притягнення до відповідальності.

При прийнятті винесення оскаржуваного рішення, суд першої інстанції прийняв до уваги виявлені порушення природоохоронного законодавства та стягнув з відповідача на користь місцевого бюджету Комсомольської селищної ради збитки, заподіяні державі внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 86889,66 грн., розраховані на підставі Методики державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

З огляду на положення статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У відповідності до положень статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності. З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним. Критерії розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю) затверджені Постановою КМУ від 19.03.2008 року № 212.

Згідно з пунктом 5 даних Критеріїв планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання проводяться: з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на рік; із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки, з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на три роки.

Як свідчить довідка ТОВ "Система" від 07.11.2013 року, яке розробляло екологічну документацію для позивача, за вказаними показниками, які наявні в розпорядженні ТОВ "Геомакс": викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря становлять: 2.8107 т/рік; водоспоживання і водовідведення - 600 м куб/рік; утворення та розміщення відходів І і II класу небезпеки - 0,115 т/рік. За іншими критеріями, передбаченими вищезазначеною Постановою КМУ від 19.03.2008 року, відповідача не можна віднести до високого або середнього ступеню ризику.

Таким чином, ТОВ "Геомакс" відноситься до підприємств з незначним ступенем ризику, тому, перевірка повинна бути не частіше одного разу на три роки. Проте, остання перевірка підприємства відповідача, яка передувала оскаржуваній, була проведена позивачем у 2011 році.

Тобто, в порушення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та пункту 5 вищевказаних Критеріїв, позивач безпідставно включив ТОВ "Геомакс" до плану перевірок на 2012 рік та відніс ТОВ "Геомакс" до суб'єктів господарювання із високим степенем ризику, і тому, не мав права проводити перевірку нашого підприємства раніше 2014 року.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Згідно з ч. 5 ст. 7 зазначеного Закону перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Однак, матеріали справи не містять ані наказу на проведення перевірки, ані доказів направлення та отримання відповідачем посвідчення (направлення) на здійснення перевірки, що свідчить про відсутність підстав для проведення заходу державного нагляду (контролю), передбачених законом, який регулює ці відносини.

Як зазначає відповідач, єдиним документом, пред'явленим співробітником позивача у якості підстави для проведення перевірки підприємства відповідача було повідомлення від 24.04.2012 року № 2005/01-21/02-14, з якого вбачається, що фахівця Державної екологічної інспекції у Харківській області направлено здійснити планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ТОВ "Геомакс" у термін з 08 по 23 травня 2012 року.

Проте, даним документом не передбачено такого заходу державного нагляду (контролю) як обстеження земельної ділянки ТОВ "Геомакс".

Також, в порушення статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та п. 4.2 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.09.2008 року № 464 "Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства" позивач не визначив перелік питань, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль) підприємства відповідача.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами малого підприємництва є: юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

ТОВ "Геомакс" є суб'єктом малого підприємництва, що підтверджується довідкою від 07.11.2013 року № 35.

Відповідно до пункту 3.4 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.09.2008 року № 464 "Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства" та ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", тривалість планової перевірки не повинна перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єкта малого підприємництва - п'яти робочих днів. Продовження строку здійснення планової перевірки не допускається.

В порушення вищевказаних норм, перевірка відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15-18, 21-23.05.2012 року № 447/09-18, проводилась 7 днів.

Враховуючи викладене, обстеження земельної ділянки ТОВ "Геомакс" та планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Геомакс" були проведені з порушенням процедури, строків проведення таких заходів державного нагляду (контролю), без наявності доручень на проведення таких заходів та без наявності підстав, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Порядком № 464.

Згідно з частинами 7, 8 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Таким чином, припис видається на підставі акту перевірки, а підставою його видачі є порушення вимог законодавства, зафіксовані органом державного нагляду при здійсненні заходів контролю.

Крім того, відповідно до акту № 447/09-18 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15-18, 21-23.05.2012 року та акту обстеження засміченої земельної ділянки від 18.05.2013 року № 447/09-18-1 засм., інкриміноване позивачеві засмічення земельної ділянки сталося через розміщення промислових відходів (шлаку) на земельній ділянці з нетвердим покриттям.

Однак, чинне законодавство не містить визначення поняття "земельна ділянка з нетвердим покриттям". Натомість, поняття "відкриті землі" міститься у Наказі Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 21.10.1997 року "Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" (із відповідними змінами), відповідно до пункту 2 якого відкриті землі - землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, що включають незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю (кам'янисті місця, піски, яри, мочарі, солончаки), а також сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом.

Землі, які зазначені у вищевказаних актах не відносяться до відкритих. Вказані землі, відповідно до пункту 2 зазначеної Методики відносяться до забудованих земель, тобто, це землі, що зайняті об'єктами промисловості, забудовані житловими будинками, дорогами, шахтами, відкритими розробками та будь-якими іншими спорудами, створеними для здійснення різних видів людської діяльності, включаючи території для їх обслуговування.

У відповідності до п. 3.2 вказаної Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Для встановлення того, чи є землі засміченими, необхідно встановити наявність наступних критеріїв засмічення у їх сукупності та взаємозв'язку: наявність на землі відкритого ґрунту; наявність на цьому ґрунті сторонніх предметів, матеріалів, сміття, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; наявність таких предметів, що може призвести саме до забруднення землі (накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості).

Таким чином, як свідчить акт № 447/09-18 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15-18, 21-23.05.2012 року та акт обстеження засміченої земельної ділянки від 18.05.2013 року № 447/09-18-1 засм., вищезазначених критеріїв не містять.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що Державна екологічна інспекція в Харківській області в ході перевірки порушила Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Крім того, як вбачається з вищевказаних актів, виявлено засмічені ділянки, на яких розміщувалися "промислові відходи".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи", відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Шлак, який зазначений в акті обстеження засміченої земельної ділянки від 18.05.2013 року № 447/09-18-1 засм., в якості промислового відходу не є відходом у розумінні Закону України "Про відходи", оскільки даний шлак використовується ТОВ "Геомакс" у власній виробничій діяльності та, як зазначив відповідач, не мав наміру його позбутись.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, а апеляційна скарга - задоволенню.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2013 р. у справі № 922/3964/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 13.12.2013р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.