Рішення № 36273344, 16.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19023/13 16.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой»

про стягнення 416 748,66 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой»

До Публічного акціонерного товариства «БМ Банк»

Про стягнення 175 272,28 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Сердійчук О.Л. - по дов. № 05-103 від 13.05.2013

Від відповідача Сапегін В.В. - по дов. № б/н від 11.11.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой» про стягнення 304 186,00 грн. збитків.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором зберігання № 02/12/01 від 02.02.2012 вартість переданого на зберігання майна значно впала в ціні. Позивач вважає, що відповідач навмисно пошкодив передане на зберігання майно. Розмір на який знизилась вартість майна складає 304 212,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 порушено провадження у справі № 910/19023/13 та призначено справу до розгляду на 22.10.2013.

Відповідач у поданому 09.10.2013 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує, оскільки вважає наданий позивачем висновок ТОВ «Українська експертна група» неналежним доказом, у зв'язку з тим, що він не відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а саме містить не всю інформацію. Зазначає, що протягом всього строку дії договору зберігання представниками позивача та відповідача щомісячно здійснювався огляд майна. Жодних зауважень щодо умов зберігання з боку позивача не було. Таким чином, твердження позивача що вартість майна знизилася внаслідок порушення відповідачем, умов зберігання є таким, що не відповідають дійсності. Відповідач вважає, що зниження вартості майна, переданого на зберігання відповідачу, не є наслідком невиконання ним своїх обов'язків за договором зберігання, а ниннкло внаслідок свідомого та безпідставного завищення позивачем вартості майна, переданого на зберігання та визначення позивачем при укладенні договору зберігання орієнтовної вартості майна, без урахування пошкоджень, і несправностей та природного зносу майна. З огляду на викладене просить в позові відмовити повністю.

15.10.2013 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» про стягнення 175 272,28 грн., з яких: 12 000,00 грн. втрати на завантаження та транспортування майна до місця зберігання та 163 272,28 грн. витрат на ремонт майна, переданого на зберігання згідно договору зберігання № 02/12/01 від 02.02.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19023/13 від 17.10.2013 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой» прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/19023/13.

Позивачем за первісним позовом 22.10.2013 до відділу діловодства суду подано додаткові пояснення.

Відповідач за зустрічним позовом у поданому 22.10.2013 до відділу діловодства суду відзиві проти зустрічного позову заперечує з огляду на наступне. Відповідач вважає, що ТОВ «СК «Антстрой» не надав жодного доказу, що він скориставшись положенням п. 4.2. договору зберігання, здійснив ремонт (усунення недоліків) майна за рахунок власних коштів. Так ТОВ «СК «Антстрой» надав докази того, що він придбав запчастини, однак немає жодного доказу того, що зазначені запчастини були придбані для того, щоб відремонтувати техніку, що знаходилась в нього на зберігання. Не надано жодного доказу того, що техніка взагалі була відремонтована. Всі запчастини були придбанні після того як експерт ТОВ «Оціночна компанія «Україна-Захід» оглянув зазначену техніку та на підставі чого зробив висновок про вартість майна, що в подальшому було придбано ТОВ «СК «Антстрой» саме за цінами які він визначив. Отже, якщо ремонт зазначеної техніки і проводився (що ні чим не підтверджено), то він ніяким чином на ціну техніки не вплинув, оскільки проводився після проведення оцінки. ТОВ «СК «Антстрой» фактично придбав запчастини для майна, яке він збирався придбати в майбутньому, а отже підстав для визначення ціни з урахуванням витрат понесених зберігачем на ремонт не має, тобто не має і підстав для стягнення зазначених коштів з АТ «БМ Банк». Щодо вимог ТОВ «СК «Антстрой» про стягнення 12 000,00 грн. витрат на погрузку та транспортування майна до місяця зберігання, то позивачем не надано жодного доказу того, що транспортування зазначеної техніки здійснив саме він та не надав жодних доказів понесених витрат, а отже підстав для задоволення зазначених вимог не має.

В судовому засіданні 22.10.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05.11.2013.

Позивачем за первісним позовом 01.11.2013 до відділу діловодства суду подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 416 748,66 грн. збитків.

Позивачем за первісним позовом в судовому засіданні 05.11.2013 подано заперечення на відзив відповідача, в яких зазначає, що проведена ТОВ «Українська експертна група» оцінка є об'єктивною, а вартість транспортних засобів була визначена вірно і відповідач погодився з нею придбавши транспортний засіб.

Відповідачем за первісним позовом 05.11.2013 до відділу діловодства суду подано додатковий відзив.

В судовому засіданні 05.11.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 14.11.2013.

Відповідачем за первісним позовом 14.11.2013 до відділу діловодства суду в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України подано клопотання про витребування у позивача доказів.

Судом дане клопотання було задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19023/13 від 14.11.2013 розгляд справи відкладено на 26.11.2013 та витребувано у позивача документи.

Відповідачем за зустрічним позовом в судовому засіданні 26.11.2013 подано відзив на позов.

В судовому засіданні 26.11.2013 позивачем за первісним позовом подано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19023/13 від 26.11.2013 продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

В судовому засіданні 26.11.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05.12.2013.

Позивачем за зустрічним позовом 05.12.2013 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд:

- визнати недійсним договір зберігання № 02/12/01 від 02.02.2012;

- стягнути 175 272,28 грн. збитків, з яких: 12 000,00 грн. втрати на завантаження та транспортування майна до місця зберігання та 163 272,28 грн. витрат на ремонт майна, переданого на зберігання.

Позивачем за первісним позовом 05.12.2013 до відділу діловодства суду подано додаткові пояснення до позову.

В судовому засіданні 05.12.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 10.12.2013.

Відповідачем за зустрічним позовом 10.12.2013 до відділу діловодства суду подано заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Судом відмовлено в прийняті до розгляду поданої позивачем за зустрічним позовом заяви з огляду на наступне

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

З поданої заяви вбачається, що позивачем вимоги доповнено новою вимогою.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

З огляду на викладене та враховуючи зміст раніше пред'явлених вимог майнового характеру, пред'явлена позивачем вимога немайнового характеру про визнання договору зберігання недійсним, не може бути предметом розгляду у даній справі. При цьому заявник не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

В судовому засіданні 10.12.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.12.2013.

В судовому засіданні 16.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.09.2010 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП № 28909693 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грек А.В. № 4284 від 26.11.2010.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно з п. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

08.02.2011 державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Чернацького О.В. при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Грек А.В. № 4284 від 26.11.2010 складено акт опису й арешту майна серія АА № 253986, згідно якого було описано та передано на відповідальне зберігання Публічному акціонерному товариству «БМ Банк» рухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-Сервіс» та яке знаходиться в заставі Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», а саме віброкаток комбінований VM 132D, 2007 року випуску, номер шасі (кузову, рами) JCBVM132P71801209, реєстраційний номер 04456АС.

26.10.2011 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Хомишиним Ю.Б. при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Грек А.В. № 4284 від 26.11.2010 складено акт опису й арешту майна, згідно якого описане та передане на відповідальне зберігання Публічному акціонерному товариству «БМ Банк» рухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-Сервіс» та яке знаходиться в заставі Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», а саме екскаватор гусеничний, марка (модель) ТСВ JS220LC, 2007 року випуску, заводський № JCBJS22CV71203924, двигун № 6BG1TTRB05224050, реєстраційний помер 02231 АС.

27.10.2011 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грек А.В. № 4284 від 26.11.2010 винесено постанову ВП № 28909693 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме призначено ТОВ «Українська експертна група» в особі Антонова Володимира Олександровича.

Відповідно до висновку з експертної оцінки, що була проведена незалежним експертом в рамках виконавчого провадження вартість віброкатка комбінованого VM 132D, 2007 року випуску, номер шасі (кузову, рами) JCBVM132P71801209, реєстраційний номер 04456АС станом на 02.12.2011 склала без ПДВ 348 759,00 грн.; вартість екскаватора гусеничного, марка (модель) JCB JS220LC, 2007 року випуску станом на 02.12.2011 без ПДВ склала 630 673,00 грн.

В подальшому, з метою реалізації заставного майна, що було передано на відповідальне зберігання Публічному акціонерному товариству «БМ Банк» 23.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «БМ Банк» (Банк) та потенційним покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой» (покупець) було підписано протокол про наміри.

Згідно з п. 3 протоколу про наміри Банк зобов'язався надати всю необхідну інформацію щодо реалізації заставленого майна та забезпечити участь покупця у прилюдних торгах, а покупець зобов'язався придбати заставлене майно на прилюдних торгах, який буде проведений державною виконавчою службою за ціною не нижчою за стартовою ціною лотів, зокрема:

- віброкаток комбінований VM 132D, 2007 року випуску, номер шасі (кузову, рами) JCBVM132P71801209, реєстраційний номер 04456АС за ціною не нижче за 348 759,00 грн.;

- екскаватор гусеничний, марка (модель) ТСВ JS220LC, 2007 року випуску, заводський № JCBJS22CV71203924, двигун № 6BG1TTRB05224050, реєстраційний номер 02231 АС за ціною не нижче за 540 000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой» звернулося до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» з листом № 04 від 27.01.2012, в якому просило Банк передати йому на зберігання вказане майно, при цьому гарантуючи схоронність техніки, що буде передана йому на зберігання.

02.02.2012 між Публічним акціонерним товариством «БМ Банк» (поклажодавець) та потенційним покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой» (зберігач) було укладено договір зберігання № 02/12/01 (далі - договір зберігання).

Відповідно до п. 1.1. договору зберігання поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання транспортні засоби (далі - майно), зазначені в акті (акатах) прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору зберігання назва, кількість та стан майна, що передається поклажодавцем зберігачу на відповідальне зберігання вказується у відповідному акті приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1).

Згідно акту № 1 приймання-передачі поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання майно, перелік якого наведений в акті, в тому числі:

- віброкаток комбінований VM 132D, 2007 року випуску, номер шасі (кузову, рами) JCBVM132P71801209, реєстраційний номер 04456АС орієнтованою вартістю якого зазначено 496 554,00 грн.;

- екскаватор гусеничний, марка (модель) ТСВ JS220LC, 2007 року випуску, заводський № JCBJS22CV71203924, двигун № 6BG1TTRB05224050, реєстраційний номер 02231 АС орієнтованою вартістю якого зазначено 441 471,00 грн.

В акті зазначено, що під час прийому було виявлено наступні недоліки:

- віброкаток комбінований VM 132D, 2007 року випуску, номер шасі (кузову, рами) JCBVM132P71801209, реєстраційний номер 04456АС потребує капітального ремонту двигуна, часткову заміну насосів і шланг системи гідравліки.

- екскаватор гусеничний, марка (модель) ТСВ JS220LC, 2007 року випуску, заводський № JCBJS22CV71203924, двигун № 6BG1TTRB05224050, реєстраційний номер 02231 АС потребує ремонту кріплення ковша, заміни 2-х гідроциліндрів стріли.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до п. 9.1. договору зберігання строк дії договору встановлено сторонами до 01.02.2013.

Як свідчать матеріали справи відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-Сервіс» - власника арештованого майна було порушено провадження у справі про банкрутство, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ткачука Дмитра Володимировича.

З метою реалізації заставного майна була проведена незалежна оцінка майна, що знаходилось на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой».

Так, відповідно до висновку з експертної оцінки, що була проведена незалежним експертом ТОВ «Оціночна компанія «Україна-Захід» вартість віброкатка комбінованого VM 132D, 2007 року випуску, номер шасі (кузову, рами) JCBVM132P71801209, реєстраційний номер 04456АС станом на 08.05.2012 без ПДВ складає 215 191,67 грн. ; вартість екскаватора гусеничного, марка (модель) ТСВ JS220LC, 2007 року випуску, заводський № JCBJS22CV71203924, двигун № 6BG1TTRB05224050, реєстраційний номер 02231 АС станом на 08.05.2012 без ПДВ складає 347 491,67 грн.

Згодом 03.08.2012 та 28.08.2012 на прилюдних біржових торгах, які оформлені протоколами № 1/М-ТСБ Товариство з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой» придбало вказані транспортні засоби, про що укладені договори купівлі-продажу майна підприємства - банкрута від 08.08.2012 та від 28.08.2012.

Відповідно до ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

За умовами п. 3.2. договору зберігання зберігач, враховуючи специфіку майна, яка передається на зберігання, приймає майно на відповідальне зберігання на безоплатній основі та забезпечує умови для належного збереження, що виключають можливість погіршення стану.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порівнявши вартість майна визначеної на момент передачі його на зберігання (висновок станом на 02.12.2011) та визначеної на момент продажу з прилюдних біржових торгів (висновок станом на 08.05.2012) вбачається, що вартість вищезазначеного майна, переданого на зберігання, значно зменшилась, а саме на суму 416 748,66 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 4.1. договору зберігання передбачено, що за невиконання (неналежне виконання) умов даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Сторони також відповідають за збитки, які виникли внаслідок неякісного виконання іншою стороною своїх договірних зобов'язань, у повному розмірі таких збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 02.02.2012 до моменту проведення прилюдних біржових торгів вказане вище майно знаходилось на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой», а тому зважаючи на пункт 3.2. договору зберігання суд приходить до висновку, що зменшення вартості майна, сталася з вини зберігача відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой» внаслідок неналежного зберігання майна.

Посилання ТОВ «СК «Антстрой» на те, що сторонами щомісячно здійснювався огляд майна та зауважень щодо умов зберігання з боку поклажодавця не було жодними доказами не підтверджуються.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і не отриманого доходу.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що сума в розмірі 416 748,66 грн. є збитками позивача, які мали місце внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за договором зберігання.

Отже, позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» про стягнення 416 748,66 грн. збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Зустрічні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «СК «Антстрой» були понесені витрати на завантаження та транспортування майна на свою територію власними силами в розмірі 12 000,00 грн. ТОВ «СК «Антстрой» було виявлено дефекти (недоліки) майна, у зв'язку з чим скориставшись положеннями п. 4.2. договору зберігання він здійснив ремонт (усунення недоліків) майна за рахунок власних коштів в розмірі 163 272,28 грн. Позивач вважає, що згідно п. 4.2. договору зберігання відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу вказані витрати в загальному розмірі 175 272,28 грн.

Згідно з п. 3.3. договору зберігання у разі реалізації майна, у відповідності до діючого законодавства, зберігач має право на першочерговий викуп цього майна за ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності, з урахуванням витрат понесених зберігачем на ремонт, а також транспортування техніки на площадку зберігання.

Відповідно до п. 4.2. договору в разі виявлення зберігачем дефектів або пошкоджень майна (або його складових), переданого на зберігання, зберігач має право за свої кошти здійснити ремонт пошкодженого майна чи усунути недоліки. При поверненні майна поклажодавець зобов'язаний компенсувати понесені зберігачем витрати, а в разі продажу майна зберігачу поклажодавець враховує дані витрати при формуванні майна для реалізації зберігачу.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

В якості понесених витрат на здійснення ремонту переданого на зберігання майна в розмірі 163 271,88 грн. позивачем подані копії наступних платіжних доручень:

№ 134 від 02.03.2012 на суму 2 149,20 грн.,

№ 16 від 20.03.2012 на суму 4 490,64 грн.,

№ 17 від 20.03.2012 на суму 1 263,60 грн.,

№ 24 від 29.03.2012 на суму 7 128,00 грн.,

№ 186 від 02.04.2012 на суму 3 396,60 грн.,

№ 202 від 12.04.2012 на суму 1 639,44 грн.,

№ 107 від 01.06.2012 на суму 2 932,00 грн.,

№ 170 від 05.07.2012 на суму 2 200,00 грн.,

№ 196 від 18.07.2012 на суму 2 198,90 грн.,

№ 253 від 13.08.2012 на суму 2 929,50 грн.,

№ 270 від 20.08.2012 на суму 2 929,50 грн.,

№ 276 від 22.08.2012 на суму 8 850,00 грн.,

№ 285 від 27.08.2012 на суму 8 850,40 грн.,

№ 300 від 03.09.2012 на суму 1 903,50 грн.,

№ 306 від 03.09.2012 на суму 2 225,45 грн.,

№ 357 від 14.09.2012 на суму 800,00 грн.,

№ 369 від 26.09.2012 на суму 1 344,60 грн.,

№ 397 від 05.10.2012 на суму 1 903,50 грн.,

№ 403 від 08.10.2012 на суму 1 344,60 грн.,

№ 101 від 18.02.2013 на суму 1 621,62 грн.,

№ 117 від 27.02.2013 на суму 50 000,00 грн.,

№ 166 від 20.03.2013 на суму 5 000,00 грн.,

№ 168 від 21.03.2013 на суму 1 913,00 грн.,

№ 173 від 26.03.2013 на суму 6 157,83 грн.,

№ 180 від 29.03.2013 на суму 10 000,00 грн.,

№ 193 від 04.04.2013 на суму 10 000,00 грн.,

№ 359 від 17.05.2013 на суму 9 050,00 грн.,

№ 437 від 04.06.2013 на суму 9 050,00 грн.

Зазначені платіжні доручення не відповідають вимогам встановленим Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, зокрема в жодному реквізиті для заповнення банку відсутні відбитки печатки банківської установи, а отже взагалі не підтверджують перерахування вказаних коштів.

Слід відзначити, що навіть при наявності у позивача належних доказів в підтвердження здійснення перерахування коштів за згаданими платіжними дорученнями, оплати в розмірі 135 873,50 грн. здійснені після викупу майна, а не під час зберігання майна.

Належних та допустимих доказів в підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой» здійснено закупівлю запчастин на загальну суму в розмірі 163 271,88 грн. саме на ремонт віброкатка комбінованого VM 132D, 2007 року випуску, номер шасі (кузову, рами) JCBVM132P71801209, реєстраційний номер 04456АС та екскаватора гусеничного, марка (модель) ТСВ JS220LC, 2007 року випуску, заводський № JCBJS22CV71203924, двигун № 6BG1TTRB05224050, реєстраційний номер 02231 АС не подано як і не подано доказів здійснення ремонту саме вказаного майна.

Належних та допустимих доказів в підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой» понесені витрати на завантаження та транспортування майна в розмірі 12 000,00 грн. не подано.

Суд вважає вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой» недоведеними.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача за зустрічним позовом, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернулися до господарського суду з позовними вимогами.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой» не обґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати за зустрічним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой» (м. Київ, вул. Бережанська, 4, код ЄДРПОУ 36994958) на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (м. Київ, бул. Т.Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 33881201) 416 748 (чотириста шістнадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 66 коп. збитків, 8 334 (вісім тисяч триста тридцять чотири) грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Антстрой» відмовити повністю.

Повне рішення складено 23.12.2013.

СуддяВ.В. Сівакова