Рішення № 36273343, 23.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20392/13 23.12.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІВЕНТ"

до Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ"

про стягнення 169 524,24 грн

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

Від позивача Гайдай Р.П. (дов. від 27.09.2013)

Від відповідача Древицький О.В. (дов. від 11.12.2013)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.10.2013 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АІВЕНТ" (надалі - позивач) до Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" (надалі - відповідач) про стягнення 169 524,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання у частині внесення плати за надані послуги, відповідно до договору № 2109-01 на виконання проектних робіт від 21.09.2011, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 169 524,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2013 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/20392/13, розгляд справи призначено на 13.11.2013.

08.11.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва від представника позивача надішли документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 13.11.2013, представники сторін з'явились, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 20.11.2013.

В судове засідання, призначене на 20.11.2013, представники сторін з'явились та надали пояснення по суті справи.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 04.12.2013.

В судове засідання, призначене на 04.12.2013, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 04.12.2013 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 розгляд справи відкладено на 23.12.2013.

В судове засідання, призначене на 23.12.2013, представники сторін з'явились, надали пояснення по суті справи.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2011 між позивачем (надалі - проектувальник) та відповідачем (далі по тексту - замовник) (разом - сторони), було укладено договір №2109-01 на виконання проектних робіт (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг).

Відповідно до п. 2.1.1. замовник доручає, а проектувальник приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт із створення проектної документації об'єкту "Реставрація та реабілітація будівлі з технічним переоснащенням і реконструкцією прибудови театрально-видовищного закладу культури "Київський національний Академічний театр оперети" по вул. Червоноармійській, 53/3 у Печерському районі м. Києва".

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна виконання робіт, що є предметом цього Договору, згідно із протоколом договірної ціни складає 121 155 грн., крім того ПДВ 20% - 24 231 грн., а разом 145 386 грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, 26.12.2011 по накладній №26-01 передав відповідачеві скорегований робочий проект, дану накладну підписано та прийнято документацію уповноваженою особою відповідача без зауважень.

За твердженням відповідача, проектувальник не передав замовнику належним чином проектну документацію визначену п. 6.4, 6.5 Договору, а отже неналежно виконав взяті на себе зобов'язання за договором.

Однак суд не може погодиться із вказаним твердженням відповідача з огляду на наступне. Відповідно до п. 9.3 Договору замовник повинен протягом п'яти днів з моменту отримання акта приймання виконаних робіт підписати такий акт і передати один його примірник проектувальнику або надати останньому письмову мотивовану відмову від прийняття робіт за цим Договором.

Пунктом 9.5 Договору встановлено, що у випадку не надання замовником мотивованої відмови від прийняття виконаних робіт протягом п'яти робочих днів з моменту отримання акта приймання виконаних робіт, акт вважається таким, що прийнятий в повному обсязі.

Замовник такої відмови на адресу проектувальника не направляв, а отже роботи вважаються прийнятими в повному обсязі.

Отже суд приходить до висновку, що відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку за Договором, плату за надані послуги не вніс, в результаті чого виникла заборгованість яка, складає 145 386 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором № 2109-01 на виконання проектних робіт від 21.09.2011 в сумі 145 386 грн.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 19 517,47 грн. пені в розмірі подвійної ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення, відповідно до п. 10.3 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 19 517,47 грн. у відповідності до п. 10.3 Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 10.3 Договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 138,33 грн. трьох відсотків річних та 438,44 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код: 04653199) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІВЕНТ" (04053, м. Київ, пров. Бехтеревський, буд. 4, літ. А; ідентифікаційний код 37702163) 145 386 (сто сорок п'ять тисяч триста вісімдесят шість) грн. - основного боргу, 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 44 коп. - інфляційних втрат, 4 138 (чотири тисячі сто тридцять вісім) грн. 33 коп. - 3 % річних, 19 517 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять ) грн. 47 коп. - пені та 3 390 (три тисячі триста дев'яносто) грн. 49 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.12.2013

Суддя М.О. Лиськов