Ухвала суду № 36272176, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2013 р. м. Київ К-27960/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (правонаступника Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009

у справі №2а-2109/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Нафтохімік»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009, позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 20.06.2008 №0001912301/1/43.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, за результатами якої був складений акт № 461/23-210/14279336 від 24.03.2008.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та з урахуванням ряд. 18.1 - ряд.27 Декларації з податку на додану вартість занижено податку на додану вартість за 2007 рік в сумі 174736 грн., у тому числі за: червень 2007 року на 4809 грн., серпень 2007 року на 8464 грн., вересень 2007 року на 94052грн., грудень 2007 року на 67411 грн., у зв?язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування на 97033,0 грн. за рахунок заниження баз оподаткування операцій від реалізації робіт і послуг та від реалізації готової продукції, визначених нижче за звичайні ціни.

Підставою для таких висновків стало те, що позивачем визначено базу оподаткування операцій від реалізації робіт і послуг та від реалізації готової продукції у вищезазначених періодах, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, які менші за звичайні ціни, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2008 № 0000982301/0/20 про визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 31245,00 грн. з податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем - 20830,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10415,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга платника задоволена частково прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2008 № 0001912301/1/43 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1223,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 489,00 грн., а також зменшення суми бюджетного відшкодування на 77426,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 цього Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.2 цієї ж статті для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Пунктом 1.20.5-1 статті першої цього Закону визначено якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість»та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18.06.2001 № 303, оцінка активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснюється, зокрема, такими методами: порівнюваної неконтрольованої ціни; ціни перепродажу; «витрати плюс»; балансової вартості.

За методом порівнюваної неконтрольованої ціни застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну готову продукцію (товари, роботи, послуги), що реалізується не пов'язаному з продавцем покупцеві за звичайних умов діяльності.

За методом ціни перепродажу застосовується ціна готової продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням відповідної націнки.

За методом «витрати плюс» застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки.

За методом балансової вартості оцінка активів або зобов'язань здійснюється за балансовою вартістю, що визначається згідно з відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, правила, визначені національними положеннями (стандартом) бухгалтерського обліку, можуть бути застосовані для обґрунтування рівня звичайної ціни тільки у разі, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів п.1.20 цього Закону.

Оскільки, обов?язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін, відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган, за відсутності доказів дотримання відповідачем порядку визначення звичайних цін, встановленого законом, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення є правильними.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, для визначення прибутковості господарської діяльності має аналізуватись не окрема операція, а господарська діяльність в сукупності. Прибутковість кожної окремої господарської операції не є безумовною умовою здійснення господарської діяльності, а, отже, отримання збитків при здійсненні певної операції не може у всіх випадках свідчити про те, що товари (роботи, послуги) не використовуються у господарській діяльності платника податків, якщо здійснення збиткової господарської операції є обумовлено загальноприйнятними умовами господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції та апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування з мотивів, викладених у касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун