Ухвала суду № 36272179, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2013 р. м. Київ К-32190/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Горшкової Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010

у справі №2а-42850/09/2070

за позовом Акціонерного товариства «Олімп»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 у задоволенні позовних вимог АТ «Олімп» про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2010 скасовано. Позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова від 28.08.2009 №0000291820/0 та №0000291820/1 від 11.09.2009 скасовано.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку АТ «Олімп» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Візіт-Сервіс» по ланцюгу постачання від ТОВ «РБК «Вертикаль» за період з 01.04.2006 по 30.06.2008, за наслідками якої складено акт № 3706/182/31555986 від 05.08.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1 ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах, здійснених АТ «Олімп» з ПП «Візіт-Сервіс» по ланцюгу постачання від ТОВ «ПБК «Вертикаль», у зв?язку з чим відсутні об?єкти, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому всупереч пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту 17443,30 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000291820/0 від 28.08.2009, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 26164,50 грн., у т.ч. 17443 грн. основного платежу та 8721,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження, скарга платника залишена без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення з відповідним індексом, яким доведено нові граничні строки сплати податкових зобов??язань.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та ПП «Візит-Сервіс» (постачальник) був укладений договір поставки меблевої фурнітури, що використовується для виготовлення меблевих виробів. Договір укладався в письмовій формі у спрощений спосіб, що підтверджується рахунками-фактурами, довіреностями на отримання ТМЦ, товарними накладними. Закупівля товару здійснювалась окремими партіями, товар поставлявся постачальником за свій рахунок на виробничий майданчик позивача, розрахунки проведені у безготівковій формі шляхом банківського переказу, що відповідачем не заперечується.

Таким чином, зобов?язання між позивачем та ПП «Візит-Сервіс» виконано належним чином, у відповідності до умов правочину та відповідно до ст.599 ЦК України припинено виконанням, проведеним належним чином.

ПП «Візит-Сервіс» виписано на адресу позивача податкові накладні, оформлені з дотриманням встановлених вимог. Використання позивачем придбаної продукції у господарській діяльності документально підтверджено.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом не було доведено правомірності збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними бухгалтерськими та податковими документами, у зв'язку з чим позивач правомірно включив податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбання ТМЦ, до податкового кредиту відповідного податкового періоду. Доказів безтоварного характеру господарських операцій проведених між позивачем та ПП «Візит-Сервіс» відповідачем не надано.

До функцій податкових органів належить контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів.

Виходячи з цього, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. В інших випадках аналіз дотримання чинного законодавства при укладенні та/або виконанні правочинів, у тому числі на предмет порушення інтересів держави, не належить до компетенції податкових органів. Можливе недотримання вимог інших галузей законодавства при укладенні правочинів, якими опосередковані спірні господарські операції, не свідчить про спрямованість відповідних правочинів на ухилення від оподаткування.

Зазначені господарські операції відображені позивачем у податковому обліку, що відповідачем не заперечується, жодних свідчень того, що спірний договір чи його виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Крім того, для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, необхідно встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідних обставин у розглядуваній справі судами встановлено не було.

На час укладення та виконання договору контрагент позивача був зареєстрований в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю. Обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, зокрема, обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарювання, відповідачем не наведено.

Судом досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваним контрагентом, на час укладення правочину позивач мав офіційну інформацію щодо нього з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

Не можуть бути підставою для інших висновків доводи відповідача, що спірні операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вони засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України.

Не підтвердження декларування податкових зобов'язань постачальниками безпосередніх контрагентів позивача в ланцюгу, з якими у позивача відсутні взаємовідносини, не може бути підставою для донарахування йому податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

За загальним правилом, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для його скасування з наведених в касаційній скарзі мотивів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун