Ухвала суду № 36272163, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/800/50758/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів Ємельянової В.І., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та постанову Рівненського міського суду від 26 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій державного виконавця протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області щодо винесення 20.06.2012 року постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 30795583;

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-5392, виданого 27.12.2011 року Рівненським міським судом, про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Рівне зробити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_2 пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 16.03.2010 року, винесену 20.06.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджановим Д.Ю.

Постановою Рівненського міського суду від 26 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що боржником у даній справі виступає держава, яка в особі компетентного органу повинна повернути борг позивачу. Відтак, відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, що набрало законної сили. При цьому, державним виконавцем не вчинено всіх необхідних дій, що передують прийняттю постанови про закінчення виконавчого провадження.

У поданій касаційній скарзі третя особа заявила вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, УПФ України в м. Рівне зазначає, що позивачу здійснено перерахунок та нарахування пенсії та додаткової пенсії, однак виплатити її неможливо у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджанова Д.Ю. від 03.01.2012 року було відкрито виконавче провадження № 30795583 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-5392, виданого Рівненським міським судом 27.12.2011 року.

20.06.2012 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення вказаного виконавчого провадження. Оскільки, згідно повідомлення боржника, перерахунок було здійснено, а фактична виплата буде проведена після надходження коштів з Державного бюджету України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до вимог частини 5 статті 124, частини 3 статті 129 Конституції України встановлено обов'язковість виконання судових рішень на всій території України.

Згідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 25 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби

Частиною 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до вимог пункту 11 частини 1 та частини 3 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом однією з підстав закінчення виконавчого провадження є повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Крім того, відповідно до частин 1 - 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» - після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закон і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення, повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладється штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Зазначена норма Закону чітко, визначає необхідність вчинення певних дій, які повинні бути здійснені державним виконавцем до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не було здійснено передбачених частиною 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» дій.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильними висновок судів попередніх інстанцій про те, що постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження № 30795583 від 20.06.2012 року є такою, що винесена передчасно, оскільки не було витримано процедуру щодо повного та належного виконання судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухвалені, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та постанову Рівненського міського суду від 26 квітня 2013 року в справі № 569/722/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Я. Олендер

Судді В.І. Ємельянова

Ю.Й. Рецебуринський