Ухвала суду № 36272154, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2013 р. м. Київ К-33632/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника відповідача Потапенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів «Укрспецвагон»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010

у справі №2-а-1143/10/2070

за позовом Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів «Укрспецвагон»

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010, у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Лозівської ОДПІ у Харківській області відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на правонаступника Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем, згідно постанови Ленінського районного суду м. Луганська по кримінальній справі № 69-65 за період з 01.01.2008 по 01.06.2009, проведена виїзна позапланова перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 19.10.2009 № 898/23-204/01056362.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого підприємство завищило податковий кредит на загальну суму 112484,83 грн., а саме по декларації з ПДВ за листопад 2008 року на суму 30139,83 грн. та грудень 2008 року на суму 82345,00 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що в жовтні-листопаді 2008 року ДП «Укрспецвагон» мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Релан». Податкові накладні № 30100855 та № 30100854 від 30.10.2008 на загальну суму вартості товарів - 206178,00 грн., в тому числі ПДВ 34362,97 грн., були виписані підприємством ТОВ «Релан» та надані підприємству ДП «Укрспецвагон», але завірені печаткою з кодом ЄДРПОУ 34994804, яка не відповідає коду ЄДРПОУ 34994894 ТОВ «Релан». Згідно переліку платників ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «Релан» зареєстровано з кодом ЄДРПОУ 34994894, а ТОВ «Релан» з кодом ЄДРПОУ 34994804 не існує.

За повідомленням ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва № 3869/7/26-009/2825 від 10.09.2009 (за останнім місцем реєстрації ТОВ «Релан» Київська обл., м.Вишневе, вул.Святошинська, 27) реєстрація ТОВ «Релан» як платника податку на додану вартість №131 від 09.06.2009 анульована, повідомлено про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, згідно акта перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб?єкта підприємницької діяльності та протоколу допиту свідка директор ТОВ «Релан» ОСОБА_4 показав, що фінансово-господарської діяльності від імені підприємства ТОВ «Релан» (код ЄДРПОУ 34994894) він не здійснював, жодних документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, податкову звітність не підписував та до ДПІ не подавав, угоди від імені підприємства ТОВ «Релан» не укладав, печатки та кутового штампу не мав. Відповідно до висновків судово-почеркознавчої експертизи наданої з перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова, підписи від імені директора ТОВ «Релан» ОСОБА_4 в податковій звітності з ПДВ за період з березня 2008 року по лютий 2009 року та податку на прибуток за І квартал 2008 року, І квартал 2009 року виконані іншою особою.

Згідно Системи співставлення податкових зобов?язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, декларації з ПДВ, податку на прибуток, уточнюючі розрахунки за 2008 рік прийняті «до відома». У деклараціях, які були подані до ДПІ у Приморському районі м.Одеси за жовтень та листопад 2008 року, за місцем тодішньої реєстрації ТОВ «Релан», керівником підприємства значиться ОСОБА_4 Згідно наданою податковою звітністю у ТОВ «Релан» відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, а саме, відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, відповідно до штатного розкладу у зазначений період на підприємстві рахування 1 штатний працівник (директор), сумісники відсутні.

Таким чином, не декларуючи податкові зобов?язання з податку на додану вартість, ТОВ «Релан» у жовтні та листопаді 2008 року ухилився від виконання обов?язків по їх сплаті, що доводить порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податків та створення для контрагентів умов отримання податкової вигоди, шляхом формування штучного податкового кредиту по ланцюгу, у зв?язку з чим укладені з таким суб?єктом господарювання угоди є нікчемними.

На підставі акту перевірки 30.10.2009 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000722310/0 на загальну суму 168727,50 грн., у тому числі за основним платежем 112485,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 56242,50 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано до перевірки первинні документи бухгалтерського обліку, які є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Релан», оскільки останнє, як підрядник, не мало відповідних трудових ресурсів (персоналу) та основних фондів, матеріальних ресурсів для виконання будівельних робіт.

Зі змісту договорів субпідряду та актів приймання виконаних робіт, підписаних між позивачем та ТОВ «Релан», вбачається, що їх предметом був великий масив багатопрофільних та багатофункціональних робіт на об'єкті - ВРЦ, розташованому у Харківській області, Лозівський р-н., смт.Панютине, вул.Леніна, 5, що з урахуванням обсягу та специфіки цих операцій потребувало наявності у підрядника виробничих потужностей (в тому числі спеціального обладнання та інструментів) та наявності кваліфікованих працівників.

Згідно умов укладених договорів підрядник - ТОВ «Релан» повинно було виконувати будівельні роботи за рахунок власних трудових ресурсів, у той час як відповідно до наданої до податкового органу податкової звітності за жовтень та листопад 2008 року кількість працюючих у ТОВ «Релан» становить одна особа - директор, сумісників немає.

Крім того, укладення договорів та підписання актів про приймання виконаних робіт між позивачем та ТОВ «Релан» відбулося у жовтні 2008 року незважаючи на обсяг підрядних робіт, а також враховуючи територіальну віддаленість адреса підрядника ТОВ «Релан» м.Одеса, вул.Зоопаркова, 25, а замовника ДП «Укрспецвагон» смт.Панютине, вул.Леніна, 5 Лозівського району Харківської області.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій що податкові накладні №30100855 та № 30100854 від 30.10.2008 на загальну суму 206178,00 грн., у тому числі ПДВ 34362,97 грн., видані ТОВ «Релан» не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, оскільки завірені печаткою з кодом ЄДРПОУ 34994804, яка не відповідає коду ЄДРПОУ 34994894 ТОВ «Релан». Згідно переліку платників ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «Релан» зареєстровано з кодом ЄДРПОУ 34994894, а ТОВ «Релан» з кодом ЄДРПОУ 34994804 не існує.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, а також самостійного вибору постачальників, у зв'язку з чим перевірка правоздатності контрагентів спрямовується на зменшення ризиків господарської діяльності та є правом позивача.

За таких обставин судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів «Укрспецвагон» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун