Ухвала суду № 36272145, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/800/50751/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів Ємельянової В.І., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року в справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року УПФ України в Цюрупинському районі Херсонської області звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з позивача борг по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4010,30 грн. 30 коп.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року, позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не виконано обов'язку платника єдиного внеску, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI), а саме, добровільно не сплачено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому недоїмка в розмірі 4010,30 грн. підлягає стягненню в судовому порядку.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, відповідач зазначає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, крім того, він не має обов'язку сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець Цюрупинською районною державною адміністрацією 22.10.2007 року за №24970000000002285, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

29.03.2012 року відповідачем за результатами діяльності в 2011 році до УПФ України в Цюрупинському районі Херсонської області подано звіт (Таблиця 2 нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування). Відповідно до вказаного звіту розмір єдиного соціального внеску складає 4010,30 грн.

02.04.2012 року відповідачу було виставлено вимогу про сплату боргу на суму 4010,30 грн., яка була оскаржена нею в судовому порядку.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду, в справі №2а-1707/12/2170 відмовлено відповідачу в задоволенні позовних вимог про скасування вищевказаної вимоги.

Станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції, відповідачем вказана заборгованість не сплачена.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 8 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Пунктом 1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

За даними звіту відповідача за 2011 рік сума заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 4010,30 грн. та залишається несплаченою.

Правомірність винесення вимоги відповідача про сплату боргу встановлена постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року в справі №2а-1707/12/2170.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем не виконано обов'язку своєчасної сплати сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому недоїмка в розмірі 4010,30 грн. підлягає стягненню.

Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що в даних правовідносинах орган Пенсійного фонду виступає як суб'єкт владних повноважень (у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України), право якого на звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухвалені, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року в справі № 821/2294/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Я. Олендер

Судді В.І. Ємельянова

Ю.Й. Рецебуринський