Постанова № 36269098, 12.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа№ 925/1011/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Майданевича А.Г.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: представник - Руденко Т.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Черкаси

на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.08.2013 р.

у справі № 925/1011/13 (суддя Курченко Н.М.)

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Черкаси

до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10023/034 філії Черкаського обласного управління

про стягнення 1 505,97 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 р. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Черкаси звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Черкаського обласного управління про стягнення з відповідача надлишково перерахованих страхових коштів за період з 31.01.2013 р. по 29.03.2013 р., які були перераховані на особовий рахунок №27155 МФО 345745 ВАТ "Державний ощадний банк України" ТВБВ №10023/034 в сумі 1505,97 грн. та зобов'язання перерахувати їх на р/р 37177008000142 в УДК Черкаської області, МФО 854018, код 25874421.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.07.2013 р. замінено відповідача ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Черкаського обласного управління на Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10023/034 філії Черкаського обласного управління.

У заяві про уточнення позовних вимог від 06.08.2013 р. позивач просив суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10023/034 філії Черкаського обласного управління повернути страхові кошти, які перераховані на особовий рахунок №27155, МФО 354745, ТВБВ №10023/034 та перерахувати їх на р/р 37177008000142 в ГУДК в Черкаській області, МФО 854018, код ЄДРПОУ 25874421.

Позовні вимоги мотивував тим, що позивачем були здійснені виплати відшкодування втраченого заробітку внаслідок нещасного випадку на виробництві Самаріну Сергію Олексійовичу, які зараховувались на його особовий рахунок №27115, що обслуговується відповідачем. 31 січня 2013 року Самарін С.О. помер, про що позивачу стало відомо лише після звірки з Пенсійним Фондом України, тому за період з 31.01.2013 року по 29.03.2013 року на особовий рахунок Самаріна С.О. надлишково перераховано 1505,97 грн. Вказані кошти не входять до спадщини і підлягають поверненню Фонду, однак відповідач безпідставно відмовився повернути вказані кошти.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.08.2013 р. у справі №925/1011/13 відмовлено в позові повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Черкаси звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що судом першої інстанції всебічно перевірено обставини справи у відповідності з нормами, що підлягають застосуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2001 року Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (Фонд) була винесена постанова №759 про продовження раніше призначеної страхової виплати Самаріну Сергію Олексійовичу в розмірі 208,09 грн. з 01.09.2001 року довічно, дата виплати - щомісячно.

30.03.2012 року Фондом винесена постанова №2301/1075/10705/1301 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2012 року, якою призначено потерпілому Самаріну С.О. щомісячну грошову суму в розмірі 923,01 грн., виплати провадити з 01.03.2012 р. безстроково.

23.04.2012 року Фондом винесена постанова №2301/1075/10705/2743 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2012 року згідно з постановою правління Фонду від 30.03.2012 №15, якою призначено потерпілому Самаріну С.О. перераховану щомісячну грошову суму в розмірі 1175,57 грн., виплати провадити з 01.03.2012 р. безстроково.

28.09.2012 року Фондом винесена постанова №2301/1075/10705/4535 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.09.2012 року згідно з постановою правління Фонду від 21.09.2012 №31, якою призначено потерпілому Самаріну С.О. перераховану щомісячну грошову суму в розмірі 1458,91 грн., виплати провадити з 01.09.2012 р. безстроково.

На виконання вказаних постанов, платіжними дорученнями, в тому числі у лютому-березні 2013 року, позивач перерахував грошові кошти відповідачу для зарахування на рахунки застрахованих осіб, у тому числі на рахунок потерпілого Самаріна С.О. було перераховано за січень 2013 року - 1458,91 грн. (платіжне доручення №336 від 04.02.2013 року з реєстром виплат), та за лютий 2013 року - 1458,91 грн. (платіжне доручення №546 від 04.03.2013 року з реєстром виплат).

01.03.2013 року позивач направив Управлінню Пенсійного фонду України у м. Черкасах лист про надання інформації щодо перебування на обліку станом на 01.03.2013 року осіб згідно наданого списку у кількості 704 особи.

Листом від 02.04.2014 року Управління ПФУ в м. Черкасах повернуло позивачу списки з відміткою про перебування на обліку, згідно наданої інформації Самарін Сергій Олексійович помер 31.01.2013 року, що також підтверджується Свідоцтвом про смерть серії ГСР №205897.

04.04.2013 року позивач направив голові Черкаського обласного управління ВАТ "Державний Ощадбанк України "ТВБВ №10023/034 (Банк) лист №1183/0603, у якому просив повернути надлишково перераховані кошти в сумі 1505,97 грн., у зв'язку зі смертю одержувача - Самаріна Сергія Олексійовича. за період з 31.01.2013 (дата смерті) до 29.03.2013 року.

В свою чергу, відповідач листом від 11.04.2013 року №13/367 повідомив позивачу, що грошові кошти в сумі 1505,97 грн. зараховані на рахунок Самаріна С.О., повернути немає можливості, так як згідно Угоди №44 від 13.12.2000 року, банк зобов'язаний зарахувати кошти на рахунок застрахованої особи і цією Угодою не передбачено обов'язок Банку повертати Фонду грошові кошти, зараховані Банком на рахунок клієнта після його смерті.

22.04.2013 року Фондом винесені постанови №2301/1075/10705/1501 про зняття з обліку страхового випадку у зв'язку зі смертю потерпілого Самаріна С.О., №2301/1075/10705/1502 про зняття з обліку потерпілого - Самаріна С.О. у зв'язку зі смертю.

23.04.2013 року Фондом винесена постанова №2301/1075/10705/1499 про припинення щомісячної страхової виплати Самаріну С.О. у зв'язку із смертю потерпілого, вирішено виплату припинити з 31 січня 2013 року.

Відповідно до виписки з рахунків у національній валюті, наданій відповідачем, на рахунку померлого Самаріна С.О. станом на 05.08.2013 року залишок коштів становить 3087,72 грн.

Правовідносини між сторонами щодо зарахування страхових виплат на рахунки застрахованим особам врегульовані Угодою №44 від 13.12.2000 року, яка укладена ВАТ "Державний ощадний банк України" та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути страхові кошти у сумі 1505,97 грн., які були перераховані на особовий рахунок у Банку потерпілого Самаріна С.О. після його смерті, та перерахувати ці кошти Фонду на відповідний рахунок.

Матеріалами справи підтверджено, що потерпілий Самарін С.О. перебував на обліку у Фонді з 19.10.2001 року, за висновком МСЕК йому була встановлена стійка втрата професійної працездатності 100% та 3 група інвалідності безстроково і призначена щомісячна страхова виплата відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-ХІУ, із змінами (ЗУ №1105). Відповідно до ЗУ №1105 Фонд здійснював періодичне перерахування Самаріну С.О. розміру щомісячної страхової виплати.

Правовідносини між Фондом і потерпілим Самаріним С.О. регулює ЗУ №1105.

Відповідно до ст.28 ЗУ №1105 страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

За приписами статті 40 ЗУ №1105 страхові виплати провадяться щомісячно, а за бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх рахунки в банку.

Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі Угоди №44 від 13 грудня 2000 року, укладеної між ВАТ "Державний ощадний банк України" та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, згідно з умовами якої Фонд доручає, а Банк бере на себе зобов'язання здійснювати зарахування на поточні (вкладні) рахунки, відкриті в його установах, та виплату страхових виплат застрахованих Фондом громадян, на платній основі.

Так в Угоді передбачено, що Банк не несе відповідальності за несвоєчасність надання Фондом списків та правильність інформації, яка міститься в списках та платіжних документах, наданих йому Фондом (п.3.3 Угоди). У цій Угоді відсутні умови щодо обов'язку Банку повертати Фонду кошти, які перераховані на рахунок застрахованої особи після її смерті.

У лютому-березні 2013 року позивач перерахував грошові кошти відповідачу для зарахування на рахунки застрахованих осіб, у тому числі на особовий рахунок потерпілого Самаріна С.О. було перераховано за січень 2013 року - 1458,91 грн. (платіжне доручення №336 від 04.02.2013 року з реєстром виплат), та за лютий 2013 року - 1458,91 грн. (платіжне доручення №546 від 04.03.2013 року з реєстром виплат). Банк виконав свої зобов'язання щодо зарахування цих коштів на особовий рахунок Самаріна С.О., який на дату перерахування Фондом цих коштів і на дату їх зарахування Банком на особовий рахунок, був померлим (помер 31.01.2013). Про смерть потерпілого Самаріна С.О., на користь якого надійшли від Фонду грошові кошти страхової виплати, Банк не знав, не міг і не повинен був знати, оскільки не має зобов'язань перевіряти правильність інформації, яка міститься в списках, наданих Фондом, і не відповідає за правильність інформації у цих списках.

Фонд дізнався про смерть потерпілого Самаріна С.О. 04.04.2013 року після проведення звірки з Пенсійним фондом, про що негайно повідомив Банк та просив повернути зазначені кошти, які вже були зараховані Банком на особовий рахунок клієнта Банку Самаріна С.О., про що Банк 11.04.2013 року повідомив позивача.

22.04.2013 року Фондом прийняті рішення про зняття з обліку страхового випадку, потерпілого Самаріна С.О. та припинення страхових виплат з 31.01.2013 року.

Таким чином, доведеним є факт надходження зазначених сум щомісячної страхової виплати на рахунок потерпілого Самаріна С.О. після його смерті, проте цей факт виник не з вини Банку, а внаслідок несвоєчасного виявлення Фондом факту смерті потерпілого.

На виконання ЗУ №1105 правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України постановою від 27.04.2007 року №24, із змінами, затвердило Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (Порядок №24), який є обов'язковим для виконання позивачем.

Пунктами 1.8 та 1.9 Порядку №24 передбачено спосіб одержання суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, а також, що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.

Пункт 1.10 Порядку №24 встановлює, що належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їх сімей, а в разі їх відсутності - уключаються до складу спадщини.

Згідно із статтею 33 ЗУ №1105 у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

В силу статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, право на пенсію, допомогу або на інші виплати встановлені законом.

Водночас відповідно до приписів статей 1066, 1067 ЦК України договір банківського рахунку регулює правовідносини між банком та клієнтом; за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до приписів пункту 7.1.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно зі статтею 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

З огляду на викладені норми діючого законодавства, Банк не має права на суму коштів, що знаходиться на рахунку фізичної особи, а обов'язок Банку здійснити дії щодо особового рахунку клієнта, у тому числі списати кошти з особового рахунку клієнта, виникає лише у визначених законодавством випадках.

За приписами ч.2 ст.1071 ЦК України на яку посилається позивач, як на підставу права на повернення страхових коштів, у Банку виникає обов'язок виконати рішення суду, прийняте за наслідками захисту прав стягувача щодо особи - володільця рахунку та отримувача грошових коштів незалежно від волевиявлення володільця рахунку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на зазначену норму ЦК України, як на підставу проведення Банком операції зі списання зазначеної суми страхових виплат з рахунку клієнта без його розпорядження не відповідає фактичним обставинам справи, зобов'язанням Банку, як перед Фондом, так і перед клієнтом.

З огляду на наведені норми права, а також те, що відповідно до ст.1221 ЦК України на кошти, які знаходяться на рахунку померлого відкрилась спадщина і настав, встановлений ст.1270 ЦК України, шестимісячний строк для її прийняття за законом або за заповітом, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зобов'язання Банку на списання цих коштів з рахунку померлого.

Частиною 1 статті 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; відповідне положення міститься також у статті 14 ЦК України, за якою цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином у даному випадку відсутні правові підстави для зобов'язання Банку здійснити списання грошових коштів з особового рахунка клієнта банку, який помер, та повернути їх Фонду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову позові повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Черкаси залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.08.2013 року у справі № 925/1011/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1011/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

А.Г. Майданевич