Постанова № 36269103, 17.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа№ 910/17032/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача-1: представник - Шкелебей О.В. - за довіреністю,

від відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Монтголфієр АГ"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. про вжиття заході до забезпечення позову

у справі № 910/17032/13 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд", м. Київ

до 1. Підприємства з іноземними інвестиціями "Монтголфієр АГ", м. Київ,

2. Акціонерне товариство "Монтголфієр АГ", Швейцарія

про витребування нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 р. Відкрите акціонерне товариство "Київенергобуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями "Монтголфієр АГ" про витребування від відповідача нерухомого майна площею 931, 2 кв.м, що розташоване в м. Києві по вул. Героїв Дніпра, 3-А.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 01.09.2000 р. було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Київенергобуд". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2012 р. у справі № 23/447-49/290-2012 ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Гороховського Андрія Вікторовича. Як зазначає, ліквідатор, приступивши до виконання своїх обов'язків та ознайомившись з Листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 17619 (И-2013) від 12.08.2013 р. він дізнався про неправомірне відчуження майна боржника, а саме: продаж Закритим акціонерним підприємством "Промислова інвестиційна компанія" нежитлової будівлі площею 931, 2 кв.м, що розташована в м. Києві по вул. Героїв Дніпра, 3-А, на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Монтголфієр АГ" згідно з Договором купівлі-продажу будівлі від 16.12.1997 р., в той час, як таке майно належало позивачу у відповідності до укладеного між ним та представництвом Фонду державного майна України у Мінському районі міста Києва Договору купівлі-продажу будівлі від 18.11.1996 р. та Акту передачі приміщення № 21 від 04.02.1997 р. На підставі зазначеного, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

В позовній заяві позивачем викладено заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на нерухоме майно загальною площею 931, 2 кв.м., що розташоване в м. Києві по вул. Героїв Дніпра, 3-А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. у справі №910/17032/13 заяву Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили, накладено арешт на нерухоме майно загальною площею 931,2 кв.м, що розташоване в м. Києві по вулиці Героїв Дніпра, 3-А.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Підприємство з іноземними інвестиціями "Монтголфієр АГ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову є незаконною та такою, що прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржувану ухвалу скасувати.

Позивач та відповідач-2 явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання від 17.12.2013 р. №10-1217/2 про розгляд справи без участі представника ВАТ «Київенергобуд».

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників позивача та відповідача-2 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах оскарження ухвали достатньо доказів для вирішення апеляційної скарги по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача-1, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно приписів ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов може бути забезпечений, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позивач мотивував тим, що поза його волею належне йому на праві власності нерухоме майно було передано у власність ЗАТ "Промислова інвестиційна компанія", яке, згідно з інформацією, наданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в листі від 12.08.2013 р. № 17619 (И-2013), відчужила його в подальшому на користь відповідача-1, який в свою чергу передав таке майно у власність відповідача-2, за яким наразі воно й зареєстровано.

Задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову місцевий господарський суд виходив з того, що невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно утруднить виконання рішення господарського суду, оскільки спірне майно може бути відчужено особі або обтяжено зобов'язаннями (в т.ч. передано в іпотеку). Також визнав наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.

З даними висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів, оскільки вони відповідають положенням ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до роз'яснень п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом спору у справі № 910/17032/13 нерухоме майно загальною площею 931,2 кв.м, що розташоване в м. Києві по вул. Героїв Дніпра, 3-А.

При цьому, можливість реального виконання рішення суду про витребування майна у випадку задоволення позову обумовлена перебуванням такого майна саме у власності зобов'язаної за рішенням суду особи.

Як встановлено рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29.06.2006 р., власником спірного нерухомого майна є Швейцарська компанія "Монтголфієр АГ", якій на підставі ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відтак, невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно утруднить виконання рішення господарського суду, оскільки спірне майно може бути відчужено особі або обтяжено зобов'язаннями (в т.ч. передано в іпотеку).

Водночас вжиття наведеного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість відновлення його порушених прав.

При цьому обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до приписів частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Поняття господарської діяльності міститься і в інших законах України, проте на відміну від загального визначення господарської діяльності в ГК України, її визначення, що міститься в спеціальних законах, застосовується лише для цілей цих законів.

У даному випадку накладення арешту на спірне майно не може призвести до припинення господарської діяльності відповідачів або інших суб'єктів господарювання.

Також колегія суддів зазначає про наявність зв'язку між наведеними у заяві заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із заявленими позивачем вимогами.

З огляду на викладене, з метою запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача місцевий господарський суд правомірно задовольнив заяву про вжиття заходів забезпечення позову та наклав арешт на спірне нерухоме майно.

Колегія суддів щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість вимог позовної заяви зазначає, що у даному випадку предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову, а тому суд не вправі надавати оцінку обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення заяви ВАТ «Київенергобуд» про вжиття заходів до забезпечення позову та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Монтголфієр АГ" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. у справі № 910/17032/13 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали у справі № 910/17032/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

С.А. Гончаров