Постанова № 36269088, 10.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа№ 910/13676/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників:

від позивача: представник - Калінчун В.В. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Кузьмов А.Л. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р.

у справі № 910/13676/13 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", м. Київ

до Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик", м. Київ

про стягнення 27 535,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 р. Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" про стягнення з відповідача 9178,40 грн. заборгованості за фактичне користування житловим приміщенням, 18356,80 грн. грн. неустойки, а всього 27353,20 грн. заборгованості за договором оренди житлового приміщення № 4557 від 20.03.2008р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. у справі №910/13676/13 позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" 9178 грн. 40 коп. заборгованості за фактичне користування житловим приміщенням, 18 356 грн. 80 коп. неустойки, 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. підлягає скасуванню на підставі порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, суд першої інстанції неналежно оцінив наявні в матеріалах справи докази.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що аргументи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, надумані та спростовуються доказами, які є в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав повністю, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2008р. між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" та Комунальним підприємством Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" було укладено договір оренди житлового приміщення № 4557.

Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець передає, а оренда на визначений у п.5.1. строк приймає в орендне користування квартиру № 137 у буд № 10 на вул. Борщагівській з характеристикою, викладеною у п.1.2. оплатою, визначеною у розділі 2.

Пунктом 1.2. договору визначено, що житлова площа 39,60 кв.м., загальна площа 59,60 кв.м.

Відповідно до п.5.1. договору, строк дії договору встановлений, з 01.01.2008р. до 30.06.2008р.

Строк дії договору пролонговано додатковими угодами від 03.07.2008 № 2 з 01.07.2008 по 31.08.2008, від 22.10.2008 № 4 з 01.09.2008 по 31.10.2008, від 04.12.2008 № 6 з 01.11.2008 по 31.12.2008, від 24.03.2009 № 7 з 01.01.2009 по 31.05.2009, від 15.07.2009 № 8 з 31.05.2009 по 31.07.2009р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2012 по справі № 5011-18/6693-2012 встановлено факт, що строк дії договору закінчився 01.08.2009р.

Відповідно до п.3.2.5. договору, після закінчення строку дії договору, або у разі його розірвання у порядку, визначено п.5.5. договору, орендар зобов'язаний звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення покладається на орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Проте, матеріали справи свідчать, що після закінчення строку дії договору відповідач орендоване приміщення не звільнив, акт приймання-передачі приміщення не підписано, отже відповідач безпідставно продовжує користуватися приміщенням.

Відповідно до п.2.6 договору, орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що у разі невиконання орендарем обов'язку, визначеного п.3.2.5. договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за кожний місяць прострочення звільнення приміщення та вжити заходів, визначених п.4.1.4. договору.

Відповідно до п.6.5. договору, неустойка передбачена п.п. 6.3., 6.4. договору, нараховується орендодавцем протягом усього строку прострочення виконання зобов'язання без будь-яких обмежень строків її нарахування.

Отже, за перевіреним колегією суддів розрахунком позивача заборгованість відповідача за фактичне користування житловим приміщенням за період з 01.04.2012р. по 31.05.2013 складає 9178,40 грн.

Згідно ст. 19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати зазначаються у договорі.

Відповідно до ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" та комунальним підприємством Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" було укладено договір житлового приміщення від 20.03.2008 № 4557, відповідно до умов якого, відповідачу було надане в орендне користування житлове приміщення (квартира № 137) у будинку № 10 по вул. Борщагівській, загальною площею 59,60 кв.м.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором, а саме відповідач не повернув приміщення по акту приймання-передачі після закінчення строку дії Договору.

Строк дії Договору закінчився 01.08.2009 (додаткова угода № 8 до Договору).

Відповідно до п.3.2.5. договору, після закінчення строку дії договору, або у разі його розірвання у порядку, визначено п.5.5. договору, орендар зобов'язаний звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення покладається на орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Відповідно до п.2.6 договору, орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Матеріали справи свідчать, що після закінчення строку дії договору Відповідач не передав орендодавцю (Позивачу) приміщення за актом прийому-передачі, а безпідставно продовжує ним користуватись.

Водночас встановлено факт наявності боргу у Відповідача за фактичне користування приміщенням, відповідно до п.2.6 договору за період з 01.04.2012 р. по 31.05.2013 р. у розмірі 9178,40 грн. Позивачем даний факт належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України встановлена відповідальність за не виконання обов'язку наймачем щодо повернення об'єкта оренди у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що приміщення за актом не повернуто відповідачем, інших доказів повернення приміщення не надано, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до закону, а саме ч.2 ст.785 ЦК України у розмірі подвійної плати за користування спірним майном за час прострочення, а саме з 01.04.2012 по 31.05.2013.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку, який перевірений колегією суддів, з відповідача підлягає стягненню неустойка у сумі 18356,80 грн., відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України.

Відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Таким чином допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року у справі № 910/13676/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13676/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

А.Г. Майданевич