Постанова № 36269083, 10.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа№ 911/2645/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників:

від позивача: представники - Легкобит І.П., Журба М.В. - за довіреностями,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: представник - Рубель І.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція"

на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2013 р.

у справі № 911/2645/13 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енеретична компанія "Гермес", м. Київ

до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція", м. Васильків Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна виконавча служба України,

про стягнення 4 159 806,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енеретична компанія "Гермес" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція" та, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 4 159 806,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підлягають поверненню кошти, перераховані позивачем як гарантійний внесок в рахунок оплати наданих відповідачем послуг з реалізації арештованого майна (природного газу) на аукціоні, проведеному 19.03.2010 р., який був визнаний недійсним в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від25.07.2013 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Державну виконавчу службу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.08.2013 р. у справі №911/2645/13 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" 4159806 грн. 15 коп. гарантійного внеску, 68820 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство Юстиція" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нові рішення про відмову в позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а відповідно таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим в межах чинного матеріального та процесуального права.

Через канцелярію суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енеретична компанія "Гермес" подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідача у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Дослідивши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, заслухавши представників позивача та третьої особи, колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енеретична компанія "Гермес" про вжиття заході до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно приписів ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов може бути забезпечений, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позивач мотивує, зокрема, тим, що у нього є всі підстави вважати, що відповідач намагається відчужити належне йому майно або зняти кошти зі свої банківських рахунків, що зробить неможливим виконання рішення суду, сума позову є особливо великою, відповідач не надав суду доказів з приводу володіння або перебування у розпорядженні вказаної суми, що на думку позивача є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до роз'яснень п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведена дійсна необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не доведено припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення

З огляду на викладені обставини колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енеретична компанія "Гермес" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а апеляційну скаргу без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2009 р. постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 42/147-41/22, за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця, були визнані незаконними дії головного державного виконавця ДВС Євтушенко М.С., пов'язані з оцінкою вартості природного газу в обсязі 26413,252 тис. куб.м, що належав закритому акціонерному товариству "Укргаз-Енерго". Державному виконавцю було заборонено використовувати у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду м. Києва від 20.03.2009 р. у справі № 42/147 звіт ТОВ "Українська експертна група" з незалежної оцінки природного газу в обсязі 26413,252 тис. куб.м, зазначеного в акті опису й арешту майна АА № 045558 від 05.06.2009 р.

Між Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ПП "СП Юстиція" було укладено договір № 008/09 від 21.09.2009 р. про надання послуг по організації та проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна.

На аукціон було передане рухоме майно, арештоване при примусовому виконанні наказів Господарського суду міста Києва № 42/178 від 13.03.2009 р. про стягнення з ЗАТ "Укргаз-Енерго" на користь ВАТ "Харківміськгаз" суми коштів, № 41/331 від 16.03.2009 р. про стягнення з ЗАТ "Укргаз-Енерго" на користь ВАТ "Харківміськгаз" суми коштів, № 42/147 від 20.03.2009 р. про стягнення з ЗАТ "Укргаз-Енерго" на користь ВАТ "Дніпрогаз" суми коштів, а саме - природний газ в обсягах 12710,554 тис. куб.м, 6002,055 тис. куб.м та 7700,643 тис. куб.м.

За платіжним дорученням № 1 від 19.03.2010 р. ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" було перераховано на рахунок ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція" 4159806,15 грн. гарантійного внеску з призначенням платежу "за № 1 лот, зг. дог. № 008/09 від 21.09.2009".

В результаті проведення 19.03.2010 р. аукціону з використанням звіту незалежної оцінки ТОВ "Українська експертна група" арештоване майно було реалізоване за ціною 29718000,00 грн.

Згідно протоколу про проведення торгів переможцем було визнано ТОВ "ТЕК "Гермес", яке перерахувало на депозитний рахунок Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вартість газу в сумі 25558193,85 грн. (за вирахуванням зазначеного вище гарантійного внеску у сумі 4159806,15 грн.).

06.04.2010 р. державним виконавцем, на підставі протоколу ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція", було видано акт № 426/15 про проведення аукціону.

ЗАТ "Укргаз-Енерго" не погодилось з результатами проведеного аукціону і подало до суду позов про визнання недійсним аукціону з реалізації арештованого рухомого майна ЗАТ "Укргаз-Енерго" та про визнання незаконним протоколу № 1-008/09 від 19.03.2010 р. і акту № 426/15 від 06.04.2010 р. про підтвердження проведення 19.03.2010 р. аукціону.

23.09.2010 р. Господарським судом міста Києва у справі № 6/298 було прийнято рішення, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України, яким було визнано недійсним зазначений вище аукціон з реалізації арештованого рухомого майна ЗАТ "Укргаз-Енерго".

У зв'язку з наведеним державним виконавцем 26.04.2011 р. за № 406/15/12 було подано розпорядження, затверджене заступником директора Департаменту державної виконавчої служби - начальником відділу примусового виконання рішень, про повернення коштів, перерахованих ТОВ "ТЕК "Гермес".

Відповідно до платіжного доручення від 28.04.2011 р. № 9786 кошти у розмірі 25558193,85 грн. було перераховано на рахунок ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" з призначенням платежу: "повернення коштів згідно постанови від 16.02.2011 № 6/298 Вищого господарського суду України (стягнення згідно наказів № 42/178 від 13.03.2009, № 41/331 від 16.03.2009, № 42/147 від 20.03.2009 господарського суду м. Києва)".

Оскільки грошові кошти в сумі 4159806,15 грн., які ТОВ "ТЕК "Гермес" перерахувало ПП "СП Юстиція" в якості гарантійного внеску, повернуті товариству не були, останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Приписами ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України. Тобто до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 174 ГКУ однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Зі змісту ст. 656 ЦК України вбачається, що положення договору купівлі-продажу застосовується до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах).

Відповідно, результатом проведення прилюдних торгів згідно діючих норм законодавства України є правочин, за яким до учасника аукціону, який виграв торги, переходить право власності на реалізоване майно (товар), але лише за умови наступного проведення повної оплати вартості цього майна переможцем аукціону.

Тобто, до цього правочину застосовуються положення та норми чинного законодавства України такі ж, як для договору купівлі-продажу, а оформлення відбувається у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів, в якому зазначаються істотні умови правочину, що передбачені для договору купівлі-продажу, такі як сторони: організатор торгів - у якості продавця, та переможець торгів - у якості покупця, а також предмет договору, покупна ціна, кількість, термін оплати вартості товару та інші відповідно до ст.ст. 655 (договір купівлі-продажу), 656 (предмет договору купівлі продажу), 663 (строк виконання), 664 (момент передами товару), 669 (кількість товару), 691 (ціна товару), 692 (оплата товару) ЦК України.

З огляду на викладене, результат прилюдних торгів є правочином (договором купівлі-продажу), відповідно до якого реалізоване майно та який оформлений у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів із зазначенням сторін такого договору організатора торгів як продавця та переможця торгів як покупця, а також його істотних умов предмета договору та покупної ціни.

Поряд з цим слід зазначити, що умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначають Закон України "Про виконавче провадження" та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 р. за № 865/4158.

Вказаним Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Аналіз положень Закону та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року та пп. 5.11, 5.12 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Відповідно до положень вказаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Отже аукціон з продажу арештованого майна за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в ньому мають місце всі елементи, притаманні правочину, та є укладеним з моменту видачі органом державної виконавчої служби акту про проведений аукціон.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 р. № 6-116цс12.

Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Частиною 3 ст. 207 ГК України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 6/298, яким було визнано недійсним аукціон з продажу арештованого майна, було припинено зобов'язання ТОВ "ТЕК "Гермес" перед ПП "СП Юстиція" по сплаті 4159806,15 грн. як частини ціни придбаного на аукціоні товару в рахунок оплати наданих останнім послуг з реалізації майна, оскільки продаж майна не відбувся.

У ст. 208 ГК України передбачено, що у разі визнання зобов'язання недійсним кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням.

Водночас, згідно з приписами частини 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно з п. 1.2 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 р. № 42/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 р. за № 480/3773 (із змінами та доповненнями), реалізація арештованого майна здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу на аукціоні.

Відповідно до п. 2.11 Порядку гарантійний внесок - це завдаток, який за одним лотом сплачує фізична або юридична особа, розмір якого дорівнює сумі винагороди спеціалізованій організації за надані нею послуги з реалізації майна, визначеній виходячи зі стартової ціни лота.

Орган державної виконавчої служби укладає з організатором аукціону договір, яким доручає реалізацію майна організатору аукціону за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота. Спеціалізована організація проводить аукціон за заявкою державного виконавця, у якій зазначається початкова ціна майна, що виставляється на аукціон (п. 3.1 Порядку).

Згідно з п. 3.8 Порядку покупець (фізична або юридична особа), який виявив бажання взяти участь в аукціоні, повинен сплатити гарантійний внесок.

На підставі копії затвердженого протоколу переможці аукціону протягом семи банківських днів з дня затвердження протоколу, не враховуючи дня проведення аукціону, здійснюють розрахунки за придбані на аукціоні товари в такому порядку: покупець перераховує на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби зазначену в затвердженому протоколі аукціону суму грошових коштів, яка дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди спеціалізованої організації за цим лотом, сплаченої на поточний рахунок організатора аукціону; сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок організатора аукціону, визнається частиною оплати покупцем придбаного ним на аукціоні майна і залишається спеціалізованій організації в рахунок оплати наданих нею послуг з реалізації цього майна. Різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди спеціалізованої організації перераховується покупцем на поточний рахунок цієї організації (п. 6.1 Порядку).

Згідно з п. 6.2 Порядку гарантійний внесок, унесений покупцем до початку аукціону, зараховується покупцю до купівельної ціни, іншим учасникам ця сума повертається протягом трьох банківських днів після закінчення аукціону. Гарантійний внесок у той самий строк також підлягає поверненню, якщо аукціон не відбувся.

Якщо покупець не внесе всієї належної суми в терміни, передбачені пунктом 6.1 цього Порядку, то гарантійний внесок йому не повертається. Гарантійний внесок не повертається учаснику аукціону, який став переможцем аукціону, але відмовився підписати протокол (п. 6.3 Порядку).

З урахуванням викладеного, кошти у розмірі 4159806,15 грн. були перераховані ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" приватному підприємству "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" відповідно до вимого зазначеного Порядку в якості гарантійного внеску.

Зазначена сума коштів підлягає поверненню позивачеві з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з правомірним висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога товариства про стягнення з відповідача 4159806,15 грн. грошових коштів сплаченого гарантійного внеску є доведеною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2013 року у справі № 911/2645/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2645/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

А.Г. Майданевич