Ухвала суду № 36268056, 24.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3026/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

24 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області до суб'єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі страхових внесків, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до суб'єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за період з липня по грудень 2010 року на загальну суму 1777 грн. 80 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело ухвалення незаконного рішення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Уманської міської ради Черкаської області 08.02.1996 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є страхувальником в силу положень п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV.

Позивачем проведено перевірку нарахування, обчислення та сплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за результатами якої складено акт перевірки від 01.02.2011 року.

В акті перевірки пенсійним органом встановлено, що за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. відповідачем не сплачено страхові внески в сумі 1777 грн. 80 коп., чим порушено п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

На підставі акта перевірки відповідачу винесено вимогу № Ф-320 від 01.02.2011 р. про сплату недоїмки та визначено зобов'язання відповідача зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 1777 грн. 80 коп., що була надіслана на адресу відповідача.

Колегією суддів встановлено, що вказана вимога про сплату боргу зі страхових внесків оскаржувалася відповідачем в судовому порядку.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. у справі №2а/2370/5640/2011 за позовом ОСОБА_2 до УПФУ в м. Умань Черкаської області про визнання неправомірною та скасування вимоги від 01.02.2011р. №Ф-320, що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012р., у задоволенні позову відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідачем у встановлений строк не сплачена, а законність вимоги про її сплату встановлена рішенням суду, що має для цієї справи згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України преюдиційне значення.

У зв'язку з тим, що заборгованість є узгодженою та не сплаченою позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, виходив з того, що сума боргу, нарахована відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є узгодженою та не сплаченою страхувальником добровільно, а тому підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 N 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України N 1058-IV), визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, згідно пункту 3 частини 1 статті 11 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-1 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. За пунктом 5 статті 14 даного Закону, зазначені в пункті 3 статті 11 цього Закону застраховані особи є страхувальниками.

Окрім того, страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду, згідно частини 3 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 вказаного Закону страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Невиконання цього обов'язку платниками страхових внесків приводить до неповного формування коштів Пенсійного фонду України, і як наслідок, до несвоєчасних виплат пенсій пенсіонерам, що є порушенням ст. 46 Конституції України.

При цьому, у відповідності до положень частин 1 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з ч. 4 ст. 20 цього Закону сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.

Частиною 6 ст. 20 вищенаведеного Закону передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону є квартал.

Як вбачається зі змісту п. п. 4 п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» від 24 червня 2004 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Розмір страхового внеску визначений в статті 4 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 33,2%.

Таким чином, відповідач повиннна сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України: з 1 липня 2010 р. по 30 вересня 2010 р. в сумі 294 грн. 82 коп. (888 х33,2%), з жовтня 2010р. по листопад 2010р. в сумі 301 грн. 24 коп. (907*33,2%) за кожен місяць, за грудень 2010р. 306 грн. 10 коп. (922*33,2%).

З матеріалів справи вбачається, що вимога про сплату недоїмки була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням на адресу, зазначену у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Згідно з п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1, вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установлених Кабінетом Міністрів України.

Беручи до уваги до уваги те, що суми страхових внесків до Пенсійного фонду України у повному розмірі відповідач у встановлені законодавством строки не сплатила і наявність у неї вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми простроченої заборгованості, а доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу суб'єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 25.12.2013 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.