Ухвала суду № 36267179, 17.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4948/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Міський ринок м.Українка» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Міський ринок м. Українка» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 31918,90 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство «Міський ринок м. Українка» є юридичною особою, зареєстрованою Державним реєстратором Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ідентифікаційний код 33646231. У зв'язку з цим відповідач згідно з вимогами статті 18 Закону України № 875-ХІІ є працедавцем, який зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік за формою № 10-ПІ, поданого відповідачем до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) на підприємстві фактично за рік - 16; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (1 місце) відповідач зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 31007,50 грн. та пеню в сумі 911,40 грн., що разом становить 31918,90 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів.

Ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі, спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частіші першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

З аналізу положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вбачається, що на підприємстві лежить лише обов'язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19 грудня 2005 року затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

З матеріалів справи вбачається, що листом Обухівського міськрайонного центру зайнятості від 03.06.2013 року за вих. №254/05/07-11 повідомлено позивача про те, що відповідачем подано статистичну звітність за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» для працевлаштування інвалідів за 2012 рік. Обухівський МРЦЗ за 2012 рік не направляв інвалідів для працевлаштування до відповідача.

До Обухівського міськрайонного центру зайнятості відповідачем щомісячно у січні-грудні 2012 року подавались звіти про наявність вакансій за 2012 рік (форма-3-ПН, станом на 03.01.2012, 02.02.2012, 01.03.2012, 02.04.2012, 03.05.2012, 01.06.2012, 02.07.2012, 02.08.2012, 03.09.2012, 01.10.2012, 01.11.2012, 29.11.2012), згідно з яким відповідач самостійно зазначив кількість вакантних посад для інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях (прибиральник території ринку), створених відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Тобто, відповідачем виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.02.2013 року у справі №К-966/10 (реєстраційний номер в ЄДР /Review/29548764).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при вирішенні справи судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.