Постанова № 36264964, 20.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа№ 910/5853/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Авдеєва П.В.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.11.2013 року

розглянувши апеляційні скарги комунального підприємства «Іллічівськтеплоенерго» та публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року,

у справі № 910/5853/13(суддя Паламар П.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»

до комунального підприємства «Іллічівськтеплоенерго»

про укладення договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року по справі № 910/5853/13 позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до комунального підприємства «Іллічівськтеплоенерго» про укладення договору - задоволено частково. Укладено між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та комунальним підприємством «Іллічівськтеплоенерго» договір купівлі-продажу природного газу в редакції, яка запропонована позивачем за виключенням деяких положень. В іншій частині позову відмовлено. Також, стягнуто з комунального підприємства «Іллічівськтеплоенерго» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 573,50 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 05.06.2013 року комунальне підприємство «Іллічівськтеплоенерго» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року по справі № 910/5853/13 змінити, виклавши п. 2.1 та п. 5.5 договору купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами на 2013 рік згідно пропозицій КП «Іллічівськтеплоенерго» викладених у протоколі розбіжностей та погоджених НАК «Нафтогаз України», також, рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 910/5853/13 змінити, виклавши п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами на 2013 рік згідно пропозицій КП «Іллічівськтеплоенерго» викладених у протоколі розбіжностей.

Крім того, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 05.06.2013 року до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року по справі № 910/5853/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про викладення п. 4.1 договору в редакції позивача, та прийняти в цій частині нове рішення, яким врегулювати розбіжності, які виникли між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та комунальним підприємством «Іллічівськтеплоенерго» під час укладення договору купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, шляхом викладення спірних умов договору в наступній редакції: п. 4.1 Кількість газу, яка подається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року № 288 «Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів», зареєстрованих в Мін'юсті 11.08.2010 року за № 671/17966». В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 910/5853/13 залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року у складі колегії суддів, головуючого судді - Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В. апеляційні скарги комунального підприємства «Іллічівськтеплоенерго» та публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року по справі № 910/5853/13 прийняті до провадження та спільного розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, склад колегії змінено, головуючий суддя Лобань О.І., судді Авдеєв П.В., Федорчук Р.В.

В судових засіданнях 04.09.2013 року, 25.09.2013 року, 30.10.2013 року та 20.11.2013 року представники ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надали суду свої пояснення по справі в яких, підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у скарзі та просили скасувати рішення суду першої інстанції в частині викладеного судом п. 4.1 договору та прийняти у цій частині нове рішення суду, в якому, п. 4.1 договору викласти в наступній редакції: «Кількість газу, яка подається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року № 288 «Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів», зареєстрованих в Мін'юсті 11.08.2010 року за № 671/17966». В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 910/5853/13 залишити без змін.

Представник КП «Іллічівськтеплоенерго» у судових засіданнях 04.09.2013 року, 25.09.2013 року, 30.10.2013 року та 20.11.2013 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та просив апеляційний господарський суд задовольнити апеляційну скаргу відповідача, рішення суду першої інстанції змінити, виклавши п. 2.1, п. 5.5 та п. 6.1 договору згідно пропозицій КП «Іллічівськтеплоенерго» викладених у протоколі розбіжностей.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, дослідивши та перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» слід відмовити, а апеляційну скаргу КП «Іллічівськтеплоенерго» задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 910/5853/13 змінити в частині пунктів 2.1, 5.5 та 6.1 договору купівлі-продажу природного газу укладеного між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП «Іллічівськтеплоенерго» в редакції визначеної судом.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19 лютого 2013 року листом № 26-890/1.2-13 позивач запропонував відповідачу укласти договір купівлі-продажу природного газу протягом 2013 року для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, надіславши проект відповідного договору.

В свою чергу, відповідач висловив заперечення щодо умов п.п. 2.1, 4.1, 5.5, 6.1, 6.4, 7.5, 10.12 цього договору, надіславши позивачу супровідним листом № 4-203 від 7 березня 2013 року два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вірно вказав суд першої інстанції, відповідно до вимог п.п. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 року «Про забезпечення споживачів природним газом» позивач здійснює реалізацію природного газу для задоволення потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 25 липня 2012 року позивач визначений гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

За змістом вимог п. 10 ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» гарантований постачальник не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.

Таким чином, враховуючи положення норм чинного законодавства та вимог ч. 6 ст. 179 ГК України судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що укладення договору на постачання природного газу є обов'язковим для сторін у справі.

Відповідно до вимог ст. 649 ЦК України, ст. 187 ГК України врегулювання розбіжностей під час укладення спірного договору між сторонами підлягають вирішенню судом. Загальні умови та порядок укладення господарських договорів врегульовані ст.ст. 179, 181 ГК України.

Відповідно до вимог п. 1.5 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1181 від 13 вересня 2012 р., гарантований постачальник, який здійснює діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом, укладає з усіма споживачами та субспоживачами, для яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року № 705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» цей постачальник визначений гарантованим та об'єкти газоспоживання яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності даного постачальника, договір на постачання природного газу за регульованим тарифом відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22 вересня 2011 року № 1580, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2011 року за № 1155/19893.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Заперечуючи щодо умов укладення запропонованого договору відповідач виходив з того, що умови п. 4.1 договору, які передбачають визначення обсягу природного газу відповідно до Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 288 від 15 липня 2010 року, суперечать вимогам чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва «Про необхідність усунення Міністерством енергетики та вугільної промисловості України порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» № 6 від 29 жовтня 2012 року відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» дію наказу Міністерства палива та енергетики України № 288 від 15 липня 2010 року на час пропозиції позивача укласти спірний договір зупинено і на час розгляду справи у суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції не відновлено. А отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, вимоги цього наказу Міністерства палива та енергетики не підлягають застосуванню до договірних відносин сторін, а умови п. 4.1 спірного договору слід викласти в редакції, запропонованій відповідачем, яка відповідає вимогам розділу 3 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом та Правилам користування природним газом для юридичних осіб.

Судова колегія апеляційного господарського суду також, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не підлягають також задоволенню вимоги позивача щодо умов п. 7.2 договору, що передбачають безспірний порядок сплати пені за порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, та п. 7.3, що передбачають право продавця в односторонньому порядку розірвати договір, оскільки такі умови суперечать положенням розділу 5, п. 6.2.2 розділу 6, розділів 7 та 10 Типового договору, які не передбачають безспірного порядку сплати неустойки та права постачальника на односторонню відмову від договору. Як вірно зазначив місцевий господарський суд, запропонована відповідачем редакція цих пунктів договору також не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, тому не приймається судом.

Таким чином, виходячи з наведеного п. 7.2 договору підлягає викладенню в редакції позивача за виключенням положень про безспірний порядок сплати пені, п. 7.3 - виключенню з тексту договору.

Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, чинне законодавство не передбачає обов'язку покупця (споживача) природного газу надавати продавцю (постачальнику) природного газу інформацію про рух грошових коштів на рахунках. Запропоновані позивачем умови п. 10.12 договору, що встановлюють такий обов'язок, не ґрунтуються на вимогах закону, заперечення відповідача з цього приводу є правомірними, тому пропозиція позивача про включення цього пункту до умов договору не підлягає прийняттю та задоволенню.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд помилково вказав у своєму рішенні первинну редакцію пунктів 2.1 та 5.5 договору позивача, яка не відповідає узгодженій, тобто редакції викладеної у протоколі розбіжностей.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з заявою про врегулювання розбіжностей до договору купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами на 2013 рік. Згідно позовних вимог позивача - HAK «Нафтогаз України», викладених у поданої до господарського суду позовної заяві, позивач узгодив окремі пункти договору в редакції запропонованої відповідачем та викладених ним у протоколі розбіжностей.

Так, у пункті 6 позовної заяви, позивач зазначив, що стосовно пунктів договору 2.1 та 5.5 він не має зауважень і приймає їх в редакції, запропонованій відповідачем.

Таким чином сторони узгодили прийняти пункти 2.1 та 5.5 договору в редакції відповідача вказаної у протоколі розбіжностей, а саме: «Пункт 2.1. Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 3 662 тис. куб. м. (три мільйони шістсот шістдесят дві тис.куб.м), у тому числі по місяцях кварталів (тис, куб. м).

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягсічень691Квітень219липень22жовтень217лютий555Травень27серпень12листопад480березень658червень21вересень27грудень734І кв.1903II кв.267III кв.61IV кв.1431

Пункт 5.5. Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 14227618 грн., крім того ПДВ - 2 845 538,30 грн., разом з ПДВ - 17 073 156,58 (сімнадцять мільйонів сімдесят три тисячі сто п'ятдесят шість грн.58 коп.)».

Тобто, на момент звернення позивача до суду розбіжності відносно пунктів 2.1 та 5.5 договору сторонами були врегульовані, що повністю підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині викладення п.6.1 договору в редакції позивача. Зокрема, місцевий господарський суд прийняв п.6.1 договору в редакції позивача виклавши його таким чином: «Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу».

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції надаючи перевагу п.6.1 договору редакції позивача не надав належної оцінки та не врахував положення ст.ст.3, 6, 12, 13, 627 Цивільного кодексу України, в частині дотримання принципів справедливість та розумності при укладенні договору та вимог діючих нормативних актів, регулюючих правовідносини в теплоенергетики, що необхідно враховувати при встановлені строків розрахунків.

Так, відносно строків розрахунків необхідно зазначити, що пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, встановлені стоки та порядок розрахунків споживачів. Зокрема Правилами встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, таким чином є розрив у шість днів при здійсненні платежів на користь відповідача від споживачів та на користь позивача від відповідача.

Судова колегія вважає, що погоджуючись з запропонованими позивачем положеннями договору з встановленням оплати «до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу» відповідач автоматично погоджується з тим, що він безумовно порушить його умови та буде сплачувати пеню в зв'язку з неналежним виконанням умов договору. Таке положення договору прямо суперечить іншому нормативному акту безпосередньо взаємопов'язаному з запропонованими умовами договору (Постанова КМУ № 630 21.07.2005).

В свою чергу позивач під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції не навів суду жодної обставин та не надав будь-яких доказів з яких саме причин ним запропоновано та зазначено у договорі п.6.1 що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється саме до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Представник позивача лише зазначив, що із вказаним числом (14-те число місяця) укладаються всі договори ПАТ «НАК «Нафтогаз України» оскільки так склалася їхня практика.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, відповідач наполягав на укладенні договору поставки газу із зазначенням п. 6.1 договору, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється саме до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Обгрунтовуючи зазначену дату (20-те число місяця) представник відповідача послався на Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, та на встановлені в цих правилах строки та порядок розрахунків споживачів, саме до 20-го числа кожного місяця, що в свою чергу приймається колегією суддів як обґрунтоване твердження.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково уклавши між сторонами договір купівлі-продажу природного газу. При цьому, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 910/5853/13 в частині пунктів 2.1, 5.5. та 6.1 договору купівлі-продажу природного газу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 910/5853/13 слід відмовити, апеляційну скаргу КП «Іллічівськтеплоенерго» слід задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 910/5853/13 змінити в частині пунктів 2.1, 5.5. та 6.1 договору купівлі-продажу природного газу. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 910/5853/13 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 910/5853/13 відмовити.

2. Апеляційну скаргу комунального підприємства «Іллічівськтеплоенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 910/5853/13 задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 910/5853/13 змінити в частині пунктів 2.1, 5.5 та 6.1 договору купівлі-продажу природного газу укладеного між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та комунальним підприємством «Іллічівськтеплоенерго» в редакції визначеної судом.

4. Пункт 2.1 договору викласти в наступній редакції: «Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 3 662 тис. куб. м. (три мільйони шістсот шістдесят дві тис.куб.м), у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м).

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягсічень691Квітень219липень22жовтень217лютий555Травень27серпень12листопад480березень658червень21вересень27грудень734І кв.1903II кв.267III кв.61IV кв.1431

Пункт 5.5 договору викласти в наступній редакції: «Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 14227618 грн., крім того ПДВ - 2 845 538, 30 грн., разом з ПДВ - 17 073 156,58 (сімнадцять мільйонів сімдесят три тисячі сто п'ятдесят шість грн.58 коп.)».

Пункт 6.1 договору викласти в наступній редакції: «Оплата за газ здійснюється Покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.»

5. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 910/5853/13 залишити без змін.

6. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) на користь комунального підприємства «Іллічівськтеплоенерго» (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Комсомольська, 2-А, код 31619819) 286,75 грн. витрат по оплаті судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

7. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/5853/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді П.В. Авдеєв

Р.В. Федорчук

Дата підписання 25.11.2013 року