Ухвала суду № 36262722, 05.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р.Справа № 820/5886/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013р. по справі № 820/5886/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.12.2011 року № 0001761720, № 0001771720, № 0001781720, № 0001791720.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем були проведені документальні позапланові перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", з ТОВ "Тех-Агроремпоставка", з ТОВ "Техно-Асавир". За результатами вказаних перевірок податковим органом були складені акти від 02.12.2011 року № 2725/17-НОМЕР_1 та від 07.12.2011 року № 2780/17-1399800031. На підставі вказаних актів відповідачем було прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 16.12.2011 року № 0001761720, № 0001771720, № 0001781720, № 0001791720. Обставини, які викладені в актах перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені ст.198 Податкового кодексу України та ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вищевказані порушення встановлено відповідачем при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства. В основу встановленого відповідачем у висновках акту перевірки є викладені у акті перевірки висновки з приводу відсутності реальності здійснення господарських операцій позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", з ТОВ "Тех-Агроремпоставка", з ТОВ "Техно-Асавир". Позивач не погоджується з вказаним висновком відповідача та зазначає, що обґрунтування відповідачем відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом у перевіряємому періоді з підстав вказаних вище не ґрунтується на нормах діючого законодавства України та свідчить про поверхневе проведення перевірки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: приписів Податкового кодексу України в частині формування позивачем податкового кредиту, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Харківській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, зареєстрований Харківською районною Державною адміністрацією Харківської області та має свідоцтво платника податку на додану вартість (т. 3 а.с.72-75).

Судом встановлено, що фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка суб'єкта господарювання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" за період з 01.12.2010 року по 30.08.2011 року , за результатами якої складений акт від 02.12.2011р. за №2725/17-НОМЕР_1 ( т. 1 а.с. 15-29).

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.п.7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями, п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30.05.1997 року № 165 в результаті чого встановлено зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий-березень 2011 року - на 98786 грн. та донараховано ПДВ всього в сумі 174307 грн. (т. 1 а.с. 28)

На підставі акту перевірки від 02.12.2011р. за №2725/17-НОМЕР_1 Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення - рішення № 0001761720 від 16.12.2011 року та № 0001771720 (т. 1 а.с.11-12).

Також судом встановлено, що фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка суб'єкта господарювання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Тех-Агроремпоставка" за лютий 2010 року, з ТОВ "Техно-Асавир" за період з 01.03.2010 року, за результатами якої складений акт від 07.12.2011р. за №2780/17-НОМЕР_1 ( т. 1 а.с. 30-50).

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.п.7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30.05.1997 року № 165 в результаті чого встановлено зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2010 року - на 83586 грн. та донараховано ПДВ всього в сумі 174278 грн. (т. 1 а.с. 49)

На підставі акту перевірки від 07.12.2011р. за №2780/17-НОМЕР_1 Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення - рішення № 0001781720 від 16.12.2011 року та № 0001791720 (т. 1 а.с.13-14).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з невідповідності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

З досліджених актів перевірки від 02.12.2011р. за №2725/17-НОМЕР_1 та від 07.12.2011р. за №2780/17-НОМЕР_1 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п.7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями, п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30.05.1997 року № 165 і винесення спірних податкових повідомлень -рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та з ТОВ "Техно-Асавир". Даний висновок зроблений відповідачем на підставі інформації щодо визнання іншими органами державної податкової служби нікчемними угод, укладених постачальниками ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та ТОВ "Техно-Асавир".

Судом встановлено, що відповідно до договору №17 від 20.12.2010 р. укладеного між ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" (продавець ) та ФОП ОСОБА_1 (покупець), продавець зобов'язаний передати у власність товарно-матеріальні цінності: сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вказані цінності (т. 6 а.с. 63-65).

Реальність укладеного між Позивачем та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" договору підтверджуються завіреними копіями рахунків-фактур № БК0000052 від 24.12.2010 року (т. 6 а.с. 66), № БК00000046 від 20.01.2011 року (т. 6 а.с. 70), № БК00000169 від 25.02.2011 року (т. 6 а.с. 74), № БК00000109 від 30.03.2011 року (т. 6 а.с. 78), № БК00000125 від 28.04.2011 року (т. 6 а.с. 82), № БК00000113 від 26.05.2011 року (т. 6 а.с.86), № БК000064 від 09.06.2011 року (т. 6 а.с. 90), № БК000046 від 07.07.2011 року (т. 6 а.с. 94), № БК000142 від 26.08.2011 року (т. 6 а.с. 98), видатковими накладними № БК0000052 від 24.12.2010 року (т. 6 а.с. 67), № БК00000046 від 20.01.2011 року (т. 6 а.с. 71), № БК00000169 від 25.02.2011 року (т. 6 а.с. 75), № БК00000109 від 30.03.2011 року (т. 6 а.с. 79), № БК00000125 від 28.04.2011 року (т. 6 а.с. 83), № БК00000113 від 26.05.2011 року (т. 6 а.с.87), № БК000064 від 09.06.2011 року (т. 6 а.с. 91), № БК000046 від 07.07.2011 року (т. 6 а.с. 95), № БК000142 від 26.08.2011 року (т. 6 а.с. 99), податковими накладними № 000052 від 24.12.2010 року (т. 6 а.с. 68), № 46 від 20.01.2011 року (т. 6 а.с. 72), № 169 від 25.02.2011 року (т. 6 а.с. 76), № 109 від 30.03.2011 року (т. 6 а.с. 80), № 125 від 28.04.2011 року (т. 6 а.с. 84), № 113 від 26.05.2011 року (т. 6 а.с.88), № 64 від 09.06.2011 року (т. 6 а.с. 92), №46 від 07.07.2011 року (т. 6 а.с. 96), № 142 від 26.08.2011 року (т. 6 а.с. 100), товарно-транспортні накладні № ТТН000052 від 24.12.2010 року (т. 6 а.с. 69), № ТТН000046 від 20.01.2011 року (т. 6 а.с. 73), № ТТН0000169 від 25.04.2011 року (т. 6 а.с. 77), № ТТН0000109 від 30.03.2011 року (т. 6 а.с. 81), № ТТН0000125 від 28.04.2011 року (т. 6 а.с. 85), № ТТН0000113 від 26.05.2011 року (т. 6 а.с.89), № ТТН000064 від 09.06.2011 року (т. 6 а.с. 93), № ТТН000046 від 07.07.2011 року (т. 6 а.с. 97), № ТТН0000142 від 26.08.2011 року (т. 6 а.с. 101).

Оплата за вказаним договором №17 від 20.12.2010 р. між ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" та ФОП ОСОБА_1 проводилась в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи (т. 6 а.с. 102-117).

Також, між ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №18 від 10.02.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний передати у власність товарно-матеріальні цінності: сільськогосподарські продукцію, а покупець зобов'язаний прийняти та своєчасно сплатити вказані товарно-матеріальні цінності на умовах вказаного договору ( т. 3 а.с.121-123).

Судом встановлено, що реальність укладеного між позивачем та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" договору підтверджуються завіреними копіями рахунку-фактури № 162 від 22.02.2010 року (т. 3 а.с. 124), видатковою накладною № 162 від 22.02.2010 року (т. 3 а.с. 125), податковою накладною № 324 від 22.02.2010 року (т. 3 а.с. 126), товарно-транспортною накладною № ТТН000016 від 22.02.2010 року (т. 3 а.с. 127).

Розрахунки по вказаному договору №18 від 10.02.2010 року проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 3 а.с.112-113).

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "Техно-Асавир" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 72 від 02.03.2010 року, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити вказані цінності (т. 3 а.с.128-130).

Судом встановлено, що реальність укладеного між Позивачем та ТОВ "Техно-Асавир" договору підтверджуються завіреними копіями рахунків-фактур № ТА00001123 від 15.10.2010 року (т. 3 а.с. 131), № ТА00001074 від 10.09.2010 року (т.3 а.с. 135), № ТА00000987 від 12.08.2010 року (т. 3 а.с. 139), № ТА00000948 від 16.07.2010 року (т. 3 а.с. 143), № ТА00000896 від 24.06.2010 року (т. 3 а.с. 147), № ТА00000773 від 20.05.2010 року (т. 3 а.с.151), № ТА00000624 від 22.04.2010 року (т. 3 а.с. 155), № ТА00000437 від 15.03.2010 року (т. 3 а.с. 159), № ТА00000415 від 12.03.2010 року (т. 3 а.с. 163), № ТА00000414 від 10.03.2010 року (т. 3 а.с.167), № ТА00000413 від 09.03.2010 року (т. 3 а.с. 171), № ТА00001141 від 15.11.2010 року (т. 3 а.с. 175), видатковими накладними № ТА00001076 від 15.10.2010 року (т. 3 а.с. 132), № ТА00000916 від 10.09.2010 року (т.3 а.с. 136), № ТА00000829 від 12.08.2010 року (т. 3 а.с. 140), № ТА00000794 від 16.07.2010 року (т. 3 а.с. 144), № ТА00000713 від 24.06.2010 року (т. 3 а.с. 148), № ТА00000546 від 20.05.2010 року (т. 3 а.с.152), № ТА00000413 від 22.04.2010 року (т. 3 а.с. 156), № ТА00000281 від 15.03.2010 року (т. 3 а.с. 160), № ТА00000274 від 12.03.2010 року (т. 3 а.с. 164), № ТА00000262 від 10.03.2010 року (т. 3 а.с.168), № ТА00000256 від 09.03.2010 року (т. 3 а.с. 172), № ТА00001139 від 15.11.2010 року (т. 3 а.с. 176), податковими накладними № 0001017 від 15.10.2010 року (т.3 а.с 133), № 0000892 від 10.09.2010 року (т.3 а.с. 137), № 0000806 від 12.08.2010 року (т. 3 а.с. 141), № 0000709 від 16.07.2010 року (т. 3 а.с. 145), № 0000623 від 24.06.2010 року (т. 3 а.с. 149), № 0000496 від 20.05.2010 року (т. 3 а.с.153), № 408 від 22.04.2010 року (т. 3 а.с. 157), № 0000281 від 15.03.2010 року (т. 3 а.с. 161), № 0000274 від 12.03.2010 року (т. 3 а.с. 165), № 0000262 від 10.03.2010 року (т. 3 а.с.169), № 0000256 від 09.03.2010 року (т. 3 а.с. 173), № 0001129 від 15.11.2010 року (т. 3 а.с. 177), товарно-транспортні накладні № ТТН00001076 від 15.10.2010 року (т. 3 а.с. 134), № ТТН0000916 від 10.09.2010 року (т.3 а.с. 138), № ТТН0000829 від 12.08.2010 року (т. 3 а.с. 142), № ТТН0000794 від 16.07.2010 року (т. 3 а.с. 146), № ТТН0000713 від 24.06.2010 року (т. 3 а.с. 150), № ТТН0000546 від 20.05.2010 року (т. 3 а.с.154), № ТТН0000413 від 22.04.2010 року (т. 3 а.с. 158), № ТТН0000281 від 15.03.2010 року (т. 3 а.с. 162), № ТТН0000274 від 12.03.2010 року (т. 3 а.с. 166), № ТТН0000262 від 10.03.2010 року (т. 3 а.с.170), № ТТН0000256 від 09.03.2010 року (т. 3 а.с. 174), № ТТН0001139 від 15.11.2010 року (т. 3 а.с. 178).

Розрахунки по договору № 72 від 02.03.2010 року проводились у безготівковій формі, що підтверджуються платіжними дорученнями (т. 3 а.с.84-111, 114-120).

Перевезення товару за весь період, що перевірявся, здійснював ОСОБА_2 на власному автомобілі Газ 3302-14 АХ4054КХ (т. 13 а.с. 4), на підставі укладеного трудового договору між працівником та фізичною особою від 16.07.2010 року (а.с. т. 3 а.с. 82-83), що підтверджено наданими до суду товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи.

Також, слід відзначити, що у позивача були ресурси для зберігання товару та розпорядження ними для ведення своєї господарської діяльності, що підтверджується договором про спільну діяльність, що укладено між ТОВ "Овин" (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) від 20.01.2003 року, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у користування приміщення під виробництво кондитерських виробів та виробниче обладнання за адресою: АДРЕСА_1 (т. 13 а.с.1-2). На підтвердження умов вказаного договору позивачем надано до суду акт прийому-передачі приміщення до договору оренди від 20.01.2003 року (т. 13 а.с. 3).

У підтвердження подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_1 було укладено договір поставки від 31.12.2009 року з ПП "Виробничо-Торговельна Фірма "ЛЕГІОН ЦЕНТР" (т. 1 а.с. 103-109), договір поставки № СТМ/14 від 29.04.2011 року з ТОВ "Український Рітейл" (т. 1 а.с. 161-165), договір поставки № 21 від 01.01.2011 року з ПП "Технопродукт" (т. 2 а.с. 67-72), договір поставки № 23 від 01.01.2011 року та № 01/01 від 04.01.2010 року з ТОВ "ТОРГ ГРУПА СОЮЗ" (т. 2 а.с. 86-96), договір поставки № 24 від 01.01.2011 року з ПП "Міраж" (т. 2 а.с. 117-121), договір поставки № 25 від 01.01.2011 року з ТОВ "Таймтрейд" (т. 2 а.с. 136-140), договір поставки № 867 від 01.01.2009 року з ТОВ "Восторг" (т. 2 а.с. 111-115), договір поставки № ДП 006-137 з ПП "Аквамарин" від 01.01.2009 року (т.3 а.с. 179-183), договір поставки № 430 від 31.12.2009 року та № 493 від 01.01.2011 року з ТОВ "Союз супермаркетов Харькова" (т.4 а.с. 111-118), договір поставки від 01.01.2010 року та від 01.01.2011 року з ТОВ "Ларєв" ( т. 4 а.с. 227-236), договір поставки від 01.05.2010 року з ПП "Сітіком" (т. 5 а.с. 21-24), договір поставки № 2/02 від 04.01.2010 року ПП "Технопродукт" (т. 5 а.с. 63-67), договір поставки № 2/7 від 31.12.2009 року з НП ЧП "Стинг" (т. 5 а.с.146-150), договір № ЛС-361 від 31.05.2011 року з ТОВ "Виробничо-кондитерська група "Лісова Казка" (т. 6 а.с.118-120), договір поставки № 27 від 08.02.2011 року з ПП "Орхідея-Суми" (т. 6 а.с. 144-149), договір купівлі-продажу № 1192-0331 від 28.12.2009 року з ТОВ "Виал-Маркет" (т. 8 а.с. 87-92), договір поставки № 445/07/09 від 23.06.2009 року з ТОВ "Карпос" (т. 9 а.с. 65-73), договір поставки від 02.01.2010 року з СУАП "Європоль" ТОВ (т. 9 а.с. 100-103). Реальність вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та ТОВ "Техно-Асавир" пройшли передбачену чинним законодавством реєстрацію юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та є платниками податку на додану вартість (т.11 а.с.154-188).

Про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В даному випадку виконання угод між позивачем та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Техно-Асавир" підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно - транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Як підтверджено матеріалами справи, договори укладені між позивачем та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Техно-Асавир" виконані кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами. Сторони претензій одна до одної не мали.

Також, оскільки правовідносини між позивачем та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Техно-Асавир" виникли ще у 2010 році, вимоги до виникнення права у платника податку на віднесення сум до податкового кредиту, до податкової накладної були визначенні п.1.6, 1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції закону від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Техно-Асавир" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Відповідно до п.18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно п. 1 ст.9 Закону України від 16.07.99 N996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями (далі Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно п. 2 ст. 3 цього Закону на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до п.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід звернути увагу на те, що надані податкові накладні оформлені належним чином, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, на момент складання податкових накладних, ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Техно-Асавир" були офіційно зареєстрований платником ПДВ та мали право складання податкових накладних.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Техно-Асавир" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Колегія суддів не приймає до уваги доводів апелянта на те, що факт нереальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" за договором купівлі-продажу № 17 від 20.12.2010 року було встановлено ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року по справі № 2а-8616/12/2070 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року по справі № 2а-13255/12/2070, з наступних підстав.

З ухвал Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року по справі № 2а-8616/12/2070 та від 23.04.2013 року по справі № 2а-13255/12/2070 судом вбачається, що для встановлення реальності господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" за договором купівлі-продажу № 17 від 20.12.2010 року були досліджені податкові накладні № 13 від 29.11.2011 року на суму 125500,00 грн., ПДВ - 25100,00 грн. та № 47 від 13.12.2011 року на суму 152000,00 грн., ПДВ - 30400,00 грн.

Однак колегія суддів зазначає, що даний перелік накладних, не має відношення до вказаного спору, оскільки матеріалами справи підтверджено реальність укладеного договору купівлі-продажу № 17 від 20.12.2010 року документами первинного та бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 К Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову та законності прийняття податкових повідомлень - рішень від 16.12.2011 року № 0001761720, № 0001771720, № 0001781720, № 0001791720.

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року по справі № 820/5886/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013р. по справі № 820/5886/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.