Ухвала суду № 36261506, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року м. Київ К/9991/50640/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську (далі - ДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.05.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2011

у справі № 2а-3326/11/1270

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Парітет" (далі - Товариство)

до ДПІ

та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000082320 та про стягнення з Державного бюджету України заборгованості з ПДВ у сумі 315 402 грн. за жовтень 2010 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.05.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2011, позов задоволено повністю.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що право позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування підтверджується документально, тоді як податковим органом не доведено існування обставин, з якими чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами не перевірено ані факту надмірного находження відповідної суми ПДВ до бюджету, ані характеру, виду та змісту господарських операцій, за наслідками виконання яких у податковому обліку Товариства виникло від'ємне значення ПДВ в оспорюваній сумі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у поданій до контролюючого органу податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року Товариством було визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 315 402 грн.

За наслідками проведення невиїзної документальної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування зазначеної суми бюджетного відшкодування, оформленої актом від 21.03.2011 № 125/23-20/31531216, ДПІ було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві було зменшено зазначену суму бюджетного відшкодування за розглядуваний податковий період. При цьому податковий орган послався на неподання позивачем документів на підтвердження факту сплати постачальникам відповідної суми ПДВ у вересні 2010 року.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи первинних документів, судом першої інстанції було встановлено, що від'ємне значення з ПДВ у вказаній сумі виникло у податковому обліку позивача за наслідками здійснення операцій з придбання послуг у вересні та жовтні 2010 року; виконання зазначених операцій було опосередковано складенням належних первинних документів.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом було визначено у пункті 7.7 статті 7 названого Закону.

Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

Втім, як вбачається з матеріалів даної справи, доказів на підтвердження існування відповідних обставин податковим органом не подано; порушень податкової дисципліни саме з боку позивача при визначенні оспорюваної суми бюджетного відшкодування ДПІ не доведено.

Суди обґрунтовано відхилили і посилання відповідача на відсутність доказів надмірного надходження необхідної суми ПДВ до бюджету.

Адже наведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань усіма його постачальниками.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

За таких обставин суди дійшли вмотивованого висновку щодо законності позовних вимог та правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську відхилити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2011 у справі № 2а-3326/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько