Ухвала суду № 36259046, 26.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 р.Справа № 818/6831/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 818/6831/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Керамейя", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2013 року №0000461550/34553, №0000471550/34552.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 818/6831/13-а адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 року №0000461550/34553 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16425 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 8213,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 року №0000471550/34552 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8355,00 грн., з яких 5570,00 грн. сума основного платежу та 2785,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 818/6831/13-а та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Виходячи з приписів ст. 197 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року та січень 2012 року, за результатами якої був складений акт №2225/15.5-22/34327895 від 25.06.2013 року (а.с.9-30).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог: п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п.200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено позитивне значення за серпень 2011 року на суму 5570 грн.; п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п.200.1, 200.3, 200.4, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації по ПДВ за січень 2012 р. - на 16425 грн.; п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п.200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2012 року на суму 16425 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 17.07.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000461550/34553, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16425 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 8213,00 грн. (а.с. 31) та №0000471550/34552, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8355,00 грн., з яких 5570,00 грн. сума основного платежу та 2785,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с. 32).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 25.06.2013 року №2225/15.5-22/34327895 про нікчемність укладених правочинів між позивачем та його контрагентами ТОВ "Приора" та з ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс", є безпідставними, а тому податкові повідомлення-рішення від 17.07.2013 року №0000461550/34553, №0000471550/34552 не відповідають обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Приора" та з ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс".

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Приора" (продавець) укладено договір №0609/2, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупця партію товару - дизельного палива, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і оплатити його (а.с. 80).

На виконання умов даного договору були оформлені видаткові та податкові накладні (а.с.68-75), рахунки-фактури (а.с.133-136). Оплата проведена повністю згідно платіжних доручень (а.с.76-79). Придбаний товар перевозився продавцем автомобільних транспортом, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с.81-84), як це і передбачено у п.4.1 договору.

Про реальний характер господарських операцій між ТОВ "Керамейя" та ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс" з купівлі-продажу товару "Рельс-24" свідчать копії видаткових та податкових накладних (а.с.42-44), а також копія платіжного доручення №38 від 18.01.2012 року (а.с.45), згідно якого оплата проведена повністю. Фактичне здійснення цієї господарської операції також підтверджується рахунком-фактурою (а.с.145), оборотами по рахунку (а.с.146), накладними на переміщення (а.с.147-148). Придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності під час виконання будівельних робіт по реконструкції головного виробничого корпусу під випуск цегли (а.с.141-144, 151-153).

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з ТОВ "Приора" та з ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс" відображені в податковому та в бухгалтерському обліках позивача та реально здійснювалися, що не було враховано відповідачем під час проведення перевірки, яка носила поверхневий характер.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що надані письмові докази свідчать про реальні зміни майнового стану платника податків та фактичне здійснення господарської операції між ТОВ "Керамейя" та ТОВ "Приора", ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс", рух активів, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності постачальників, на момент проведення господарської операції, засвідчують факт придбання товарів, що дає право на визначення позивачем податкового кредиту, відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, та звітування позивача у відповідному податковому періоді до податкового органу за декларацією з ПДВ.

Також колегія суддів зазначає, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача була призначена на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням відповідачем інформації за наслідками перевірок інших платників податків, яка може свідчити про можливі порушення ТОВ "Керамейя" вимог податкового законодавства, оскільки позивач не надав пояснення та їх документального підтвердження на обов'язкові письмові запити контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня їх отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповіді позивача на запити ДПІ у м. Сумах, оформлені листами від 17.04.2013 року №20166/15.5-13, від 22.01.2013 року №3651/15.3-17 та від 08.05.2013 року №23998/15.5-09, до яких додані копії видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, виписаних по взаємовідносинах з ТОВ "Приора" та з ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс" (а.с.33-35). Дані відповіді були отримані відповідачем 24.05.2013 року, 12.03.2013 року та 23.05.2013 року, тобто до початку проведення перевірки, про що свідчать вхідні штампи відповідача.

При цьому, в акті перевірки не зазначено про те, що позивачем надавалися документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують товарність господарських угод з ТОВ "Приора" та з ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс", та не наведено їх аналізу на відповідність вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (а.с.11).

Як вбачається зі змісту акту перевірки №2225/15.5-22/34327895 від 25.06.2013 року відповідач виклав свої висновки про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Приора" у серпні 2011 року та з ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс" у січні 2012 року, а підставою для таких висновків став акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Приора" від 20.11.2012 року №3791/2220/37186808 (а.с.11, 109-122), в якому зазначено, що підприємство-контрагент ТОВ "Приора" мало фінансово-господарські відносини з ТОВ "Лобос-Трейд", в якого відсутні трудові ресурси, виробничі потужності на здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого правочини, укладені між ТОВ "Приора" та ТОВ "Лобос-Трейд", є нікчемними. Крім того, підставою для висновків відповідача про відсутність реального здійснення ТОВ "Керамейя" господарських операцій став також акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс" від 15.03.2013 року №1103/224/33972540 (а.с.11, 97-108), де вказано про відсутність підприємства за місцезнаходженням, недостатність у нього фізичних та технічних можливостей до здійснення задекларованих господарських операцій з ТОВ "Аркада і К" у січні 2012 року та з ТОВ "Стрім Строй" у лютому 2012 року, що свідчить про безтоварний характер господарських операцій із вказаними суб'єктами господарювання.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини вищезазначених актах не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Також колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року у справі №2а-1870/9783/12 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 2а-1870/9783/12 залишено без змін, де предметом дослідження були взаємовідносини між ТОВ "Приора" та його контрагентом ТОВ "Лобос-Трейд" (а.с.87-89). Під час розгляду вказаної справи суд дійшов висновку, що твердження відповідача про нікчемність укладеного правочину між вказаними суб'єктами господарювання є необґрунтованими, оскільки перевірка проводилася без дослідження первинних документів. При цьому, серед контрагентів ТОВ "Приора", яким в подальшому були реалізовані нафтопродукти, придбані у ТОВ "Лобос Трейд", в рішенні суду у справі №2а-1870/9783/12 вказано в тому числі і ТОВ "Керамейя" (а.с.88), яке є позивачем у даній справі.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно наявності товарно-транспортних накладних, за якими здійснено транспортування товару (дизельне паливо), придбаного ТОВ «Керамейя» від контрагента ТОВ «Приора» за видатковими накладними: № РН-0000154 від 11 серпня 2011 p., № РН-0000172 від 22 серпня 2011 p., колегія суддів зазначає, що дані товарно-транспортні накладні містяться в матеріалах справи: ТТН № 0000000166 від 11 серпня 2011 p., ТТН № 0000000184 від 22 серпня 2011р.

Стосовно змісту викладених у товарно-транспортних накладних даних, а саме стосовно відомостей у графі «З вантажем слідують документи» постачальником ТОВ «Приора» було допущено помилку, невірно зазначено дані видаткової накладної. З метою внесення відповідних виправлень, зі сторони ТОВ «Приора» було надано на адресу позивача лист (довідку) вих. № 02-09/1 від 02.09.11р. (а.с. 132), за яким дані помилки виправлено, що дає змогу стверджувати, що супровідними документами на транспортування товару є: ТТН № 0000000166 від 11 серпня 2011 р. для видаткової накладної № 0000154 від 11.08.2011 р. та ТТН № 0000000184 від 22.08.2011 р. для видаткової накладної № 0000172 від 22.08.2011 р. Також за вищезазначеним листом було внесено виправлення до ТТН № 0000000205 від 31.08.2011 p., а саме зазначено вважати вірним в графі: «З вантажем слідують документи» - № 0000189 від 30.08.2011 р.»; «Ціна 9.40»: «Сума 33417,00»; «Всього 33417,00»; «Всього відпущено на суму - тридцять три тисячі чотириста сімнадцять гривень 00 копійок».

Також колегія суддів зазначає, що порушення порядку заповнення товарно-транспортної накладної є порушенням, допущеним контрагентом підприємства під час заповнення цього документа, а не порушенням позивача, тому відповідальність за недостовірність та неповноту заповнення вказаного документа покладається на особу, яка його заповнювала.

Відносно транспортування товару (рельси) від контрагента ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс" у січні 2012 р., колегія суддів зазначає, що переміщення товару на адресу підприємства відбулось за замовленням та за рахунок постачальника. Таким чином, правовідносини, що пов'язані із транспортування поставленого від ТОВ "Спецфундаментбуд-Плюс" товару, були лише між постачальником позивача та особою, яка здійснювала транспортування.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п. 1, ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 818/6831/13-а суд дійшов вірних висновків щодо наявності підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 818/6831/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М.