Ухвала суду № 36256768, 10.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р. Справа № 163426/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання - Гелецького П.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі за позовом ТзОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2012 року ТзОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про скасування податкового повідомленя-рішення №0000312300 та №0000302300 від 22.03.2012 року.

Свої вимоги мотивує тим, що правочини укладені ТзОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш», ТОВ «ВПТК Аверс», ТОВ «Трансавтолюкс», ПП «Компанія алторгсервіс», ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Західбудсервіс», ТзОВ ДТ «Автомеханіка», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Воллі» з дотриманням усіх вимог, передбачених цивільним законодавством, з додержанням обов'язкових умов дійсності правочину, зміст цих правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, договори мають печатки підприємств та підписи уповноважених осіб, які мають необхідний об'єм цивільної право-дієздатності, тому такі правочини створюють реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними. Не постановлено судових рішень, за якими правочини укладені між позивачем та зазначеними контрагентами або окремі їх умови, визнані судом недійсними; умови договорів зазначеними юридичними особами виконувались, оформлені податкові та видаткові накладні, а ТзОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» не несе відповідальності за дії чи бездіяльність інших контрагентів перед державними органами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року, позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовківському районі Львівської області № 0000312300 від 22.03.2012 р..

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовківському районі Львівської області № 0000302300 від 22.03.2012 р..

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Жовківському районі Львівської області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Львівської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» з питань перевірки відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Драмторг», ТзОВ «ВПТК Аверс», ТОВ «Істріан», ТОВ «Трансавтолюкс», ПП «Компанія Галторгсервіс», ТОВ «Сталевий дім», ПП «Західбудсервіс», ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «Екоенергобуд», ПП «МКМ-Сервіс», ТОВ ТД «Автомеханіка», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП Воллі» в період з 01.01.09 р. по 31.12.11 р., за результатами якої було складено акт № 339/230/33169349 від 07.03.2012 р.

З врахуванням уточнення до акту, перевіркою встановлено порушення ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215 ЦК України, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, в редакції Закону від 22.07.1997 р. № 283/97-ВР (надалі Закон № 334/94), занижено податок на прибуток в сумі 286784 грн., ч.5 ст. 203, ч.1.2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, п.п.134.4 ст. 134, пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, занижено податок на прибуток на суму 490008 грн., п.1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03.04.1997 р. (надалі Закон № 168), занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в сумі 41252 грн., пп.198.1, пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в сумі 232185 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Жовківському районі було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.03.2012 р. № 0000302300, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» з податку на додану вартість в сумі 330748,75 -грн., з яких 273437 грн. зобов'язання за основним платежем, 40311,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 22.03.2012 р. № 0000312300, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача на 744852, 50 грн., з яких 695309 грн. зообов'язання за основним платежем, 49543,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції шляхом всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, колегія суддів погодилась з такими з огляду на наступне:

- статтею 135 Податкового кодексу України передбачено порядок визначення доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та їх склад;

- згідно п 4.1. ст. 4 Закону № 334/94 валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами;

- відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94);

- відповідно до п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку;

- у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду;

- згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 зазначеної статті, датою виникнення права платника податку на несення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату варів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органам державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

З врахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписки податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім»я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку у цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

На підставі системного аналізу норм чинного законодавства, апеляційний суд встановив, що на підтверження здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами представлено належним чином оформлені первинні документи - договори, видаткові та податкові накладні, акти на підтвердження виконання робіт, докази оплати та інші документи, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, покликання апелянта на те, що господарські операції між ТзОВ «ВП Укрзахідавтоспецмаш» та його контрагентами ТОВ «ВПТК Аверс», ТОВ «Трансавтолюкс», ПП «Компанія алторгсервіс», ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Західбудсервіс», ТзОВ ДТ «Автомеханіка», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Воллі» не відбувались, а договори є нікчемними,- не знайшло свого належного документального підтвердження.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом визнається документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її фактичне здійснення.

Відповідно до змісту ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

З даного приводу Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами які порушують публічний порядок і визначені ст.228 ЦК України є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, територіальної громади,держави.

По тексту постанови Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року вбачається, що "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає судовому розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним".

З наведених законодавчих та нормативних положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав його невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача, як це мало місце по справі.

Разом з цим, за матеріалами справи вбачається, що відповідач з даного приводу до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавались. Крім того, жодних доказів того, що заперечуваний правочин був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави чи територіальної громади - відповідач не наводить.

Відтак, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі № 2а-3928/12/1370- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Р.М. Гулид

Судді : В.З. Улицький

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 16.12.2013 року