Ухвала суду № 36241720, 17.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 149704/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

з участю секретаря судового засідання Микитин І.В.,

представника позивача Довганя В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції УП» до державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиції УП» (далі - ТОВ «Інвестиції УП») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області (далі - ДПІ):

№ 0001872320/0 від 15 листопада 2010 року, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 319944,00 грн., з яких 213296,00 грн. за основним платежем та 106648,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0001882320/0 від 15 листопада 2010 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 249403,00 грн., з яких 166269,00 грн. за основним платежем та 83134,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0002022320/1 від 30 грудня 2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 238230,00 грн., з яких 158820,00 грн. за основним платежем та 79410,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0002032320/1 від 30 грудня 2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 184032,00 грн., з яких 122688,00 грн. за основним платежем та 61344,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року у справі № 2а-456/11/1370 позов ТОВ «Інвестиції УП» було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0002032320/1 від 30 грудня 2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 184032 грн., з яких 122688 грн. основний платіж, 61344 грн. штрафна (фінансова) санкція. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0002022320/1 від 30 грудня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 230040 грн., з яких 153360 грн. основний платіж, 76680 грн. штрафна (фінансова) санкція. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У своїй апеляційній скарзі ДПІ просить вказану постанову суду у частині задоволення позову скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Інвестиції УП» у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Інвестиції УП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 03.11.2010 року № 1916/23-2/30477944.

У ході перевірки виявлено порушення позивачем пп. 4.1.1. та пп. 4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат у сумі 930000 грн., у т. ч. за ІІ квартал 2008 року - 244354 грн..; за IV квартал 2008 року - 316560 грн.; за ІІ квартал 2010 року - 369086 грн., які допущено в результаті таких порушень.

Так, у ході перевірки встановлено, що позивачем включено до складу валових витрат у ІІ кварталі 2008 року вартість робіт по капітальному ремонту фасаду будівлі по вул. Залізничній, 7 у м. Львові на суму 244354 грн., які проводились фірмою ПП «Картельбудпостач».

До перевірки надано акти форми № КБ-2в та довідки приймання виконаних робіт форми № КБ-3, однак не надано проектно-кошторисну документацію, яка є первинним документом і згідно якої складаються акти.

Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що у ході проведення перевірки ТОВ «Інвестиції УП» було встановлено невідображення податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2008р. ПП «Картельбудпостач» по виконаних роботах для позивача.

При цьому ПП «Картельбудпостач» з січня 2009 року не звітує до органів податкової служби, не відображало в окремих звітних періодів податкових зобов'язань, не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, не подають податкової звітності свідчить про те. що дане підприємство безпідставно формує податковий кредит та валові витрати іншим суб'єктам господарювання з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування

Виходячи з положень п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, та приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» апелянт наполягає на тому, що ТОВ «Інвестиції УП» не підтверджено первинними документами проведення зазначених робіт у власній господарській діяльності, а отже у порушення приписів п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати на суму 244354 грн. в тому числі за в II кв. 2008 року на суму 244354 грн.

У II кв. 2010 року до валових витрат позивачем включено вартість виконаних робіт колективного підприємства «Західтурбуд» (далі - КП «Західтурбуд») на суму 369086 грн. При проведенні перевірки ТОВ «Інвестиції УП» використано акт перевірки КП «Західтурбуд» від 15.09.2010 року №2185/15-2/05815155 ДПІ у Сихівському районі м.Львова, у ході якої встановлено, що податковий кредит травня 2010 року КП «Західтурбуд» сформований в сумі 227892 грн. (обсяг оподаткованих операцій - 1139461 грн.) в т.ч. по контрагенту ТОВ «Компанія Луфорсталь» на суму - 173298 грн. (обсяг оподаткованих операцій - 866 494 грн.)

Згідно з отриманим листом від ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.07.2010 року № 51264/7/15-2 звітність з ПДВ за травень 2010 року по ТОВ «Компанія Луфорсталь» не визнана у якості податкової, оскільки підписана підставною особою. Відтак КП «Західтурбуд» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, чим порушено ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Податкові зобов'язання КП «Західтурбуд» в травні 2010 року сформовано за рахунок виконаних будівельно-монтажних робіт для ТОВ «Інвестиції УП» на суму 369086 грн. (обсяг оподаткованих операцій ) та ПДВ на суму 73817 грн.

Виходячи з викладеного, на думку апелянта, зазначена господарська операція з КП «Західтурбуд» не містить у своїй суті розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів.

Тому позивачем у порушення п. 5.1. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати за ІІ квартал 2010 року на суму 369086 грн.

З аналогічних підстав податковий орган наполягає на тому, що ТОВ «Інвестиції УП» безпідставно віднесено до податкового кредиту у червні 2008 року 48871 грн. ПДВ по послугах ПП «Картельбудпостач», які не призначались для використання у господарській діяльності у порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Окрім того, на переконання апелянта, оскільки господарська операція ТОВ «Інвестиції УП» з КП «Західтурбуд» не містить у своїй суті розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів, то позивачем до складу податкового кредиту у порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зайво віднесено ПДВ у сумі 73817 грн.

Представник позивача у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Представник відповідача на виклик апеляційного суду не прибув, що нге перешкоджає розгляду справи на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Частково задовольняючи позов ТОВ «Інвестиції УП», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем представлено всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Судом було відхилено посилання відповідача на обставини, встановлені у актах перевірок контрагентів позивача ПП «Картельбудпостач» та КП «Західтурбуд» стосовно невідображення податкових зобов'язань з ПДВ та укладення договорів без мети реального настання правових наслідків, оскільки сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та на суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту.

Щодо податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5460 грн., то таке підлягає сплаті із нарахуванням штрафних санкцій, оскільки позивачем не надано доказів правомірності включення до складу валових витрат відповідної суми, що додатково підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 14.09.2011 року.

Даючи оцінку рішенню суду першої інстанції та доводам апелянтів, що викладені у поданих апеляційних скаргах, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Інвестиції УП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2010 pоку (акт від 03 листопада 2010 року № 1916/23- 2/30477944), на підставі висновків якої податковим органом було прийнято оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення.

Так, 15.11.2010 року ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001872320/0 та № 0001882320/0, якими позивачу було визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 319944,00 грн. та ПДВ у сумі 249403,00 грн.

24 листопада 2010 року ТОВ «Інвестиції УП» подало відповідачу скаргу про перегляд податкових повідомлень-рішень № 0001872320/0 та № 0001882320/0 від 15.11.2010 року у порядку адміністративного оскарження.

30.12.2010 року відповідач прийняв рішення, яким скасував податкове повідомлення-рішення № 0001882320/0 в частині 45580,60 грн. основного платежу з ПДВ та 21790,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій, залишивши в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 15.11.2010 року № 0001882320/0 без змін. Окрім того, було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001872320/0 в частині 54475,80 грн. основного платежу з податку на прибуток та 27237,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій та залишено в решті податкове повідомлення-рішення від 15.11.2010 року № 0001872320/0 без змін.

30.12.2010 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0002022320/1 та №0002032320/1, якими позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 238230,00 грн. та з ПДВ у сумі 184032,00 грн.

На переконання апеляційного суду, даний публічно-правовий спір зводиться до оцінки обґрунтованості висновку ДПІ про здійснення ТОВ «Інвестиції УП» безтоварних операцій з ПП «Картельбудпостач» та КП «Західтурбуд», а отже безпідставне їх відображення позивачем у своєму податковому обліку.

При цьому, на переконання апеляційного суду, наявні у матеріалах справи копії договору підряду № АС-24/06 від 24.06.2008 року між позивачем та ПП «Картельбудпостач», актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), розрахунку загальновиробничих витрат до акту КБ-2в № 1 на капітальний ремонт фасаду будівлі, дефектного акту на ремонт фасаду будівлі по вул. Залізнична, 7 від 24.06.2008 року, зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва від 24.06.2008 року, локального кошторису № 2-1-1 на загальнобудівельні роботи станом на 24.06.2008 року, підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на загально будівельні роботи, розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на загально будівельні роботи, а також копії податкових накладних ПП «Картельбудпостач» спростовують доводи податкового органу про безтоварність вказаної операції.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що податковим органом не ставиться під сумнів реальне здійснення робіт, передбачених у договорі підряду № АС-24/06 від 24.06.2008 року, а також на відсутність у нього зауважень щодо правильності оформлення наявних у позивача первинних бухгалтерських документів.

З огляду на викладене, на думку апеляційного суду, слід погодитися із думкою суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку про порушення позивачем пп. 4.1.1. та п.4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Інвестиції УП» та КП «Західтурбуд» з огляду на його безтоварність, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ «Інвестиції УП» на укладення правочину із КП «Західтурбуд» без наміру створити наслідки, які передбачені цим правочином.

Позивачем надані документальні підтвердження виконання зобов'язань КП «Західтурбуд», однак відповідні висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, пов'язаних із недекларуванням своїх зобов'язань з ПДВ контрагентом КП «Західтурбуд», а саме ТОВ «Компанія Луфорсталь».

При цьому апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що діючим законодавством відповідальність за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону покладено на відповідного платника податку і сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від його сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту.

Вказане додатково підтверджується судовою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії».

Окрім того, правомірність вимог позивача також підтверджується висновком судово-економічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 вересня 2011 року № 3073.

Додатково у підтвердження реальності наведених господарських операцій свідчить та обставина, що товарно-матеріальні цінності, що були використані контрагентами позивача для виконання будівельних робіт за вказаними договорами, були самостійно придбані ТОВ «Інвестиції УП» у ВАТ «Львівський завод залізобетонних виробів», ВАТ «Львівський хімічний завод», ТзОВ «Голанік», СП ТОВ «Інтерконтакт», ВАТ «Миколаїв-Львівський КБК» та ін. (т. 2. а. с. 148-247, т. 3, а. с. 1-23).

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року у справі № 2а-456/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.В.Клюба

Я.С.Попко

Ухвала у повному обсязі складена 19 грудня 2013 року.