Постанова № 36241719, 17.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 7816/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Клюби В.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Микитин І.В.,

представника відповідача Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) № 0010971701/1 від 29.12.2010 року про визначення йому суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 99000 грн., з яких 66000 грн. за основним платежем та 33000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі № 2а/0370/125/11 вказаний позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ОДПІ просило зазначену постанову суду першої інстанції скасувати і ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що проведеною документальною невиїзною перевіркою позивача встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дане порушення полягає в тому, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту 66000 грн. ПДВ з вартості придбання металопрокату відповідно до договору купівлі-продажу № 5 від 04.06.2010 року, укладеного з ТОВ «Діварос Софт». Оскільки ні позивачем, ні ТОВ «Діварос Софт» не підтверджено належними документами виконання умов поставок товарно-матеріальних цінностей на суму 396000 грн., то договір купівлі-продажу між ТОВ «Діварос Софт» та ФОП в силу вимог статей 203 та 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити її у повному обсязі.

Позивач на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ФОП, суд першої інстанції виходив із того, що зроблений ОДПІ у ході документальної невиїзної перевірки позивача висновок про те, що договір купівлі-продажу № 5 від 04.06.2010 року між ТОВ «Діварос Софт» та ФОП є нікчемним, внаслідок чого позивачу слід донарахувати 66000 грн. ПДВ є безпідставним, оскільки факт продажу товару підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання товару та сплату коштів продавцю ТОВ «Діварос Софт».

Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем ні в акті перевірки, ні у ході судового розгляду не зазначено доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Діварос Софт» суперечать чинному законодавству, моральним засадам суспільства або порушують публічний порядок.

Даючи правову оцінку постанові суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Як безспірно встановлено, ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Діварос Софт» за червень 2010 року, результати якої відображено у акті № 9/1701-0713411 від 05.11.2010 року.

У ході перевірки ОДПІ зроблено висновок про порушення ФОП пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ у періоді, що перевірявся, на загальну суму 66000 грн. (а.с. 37-41). При цьому, на думку відповідача, договір купівлі-продажу № 5 від 04.06.2010 року між ТОВ «Діварос Софт» та ФОП є нікчемним.

На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору зводиться до відсутності, на думку податкового органу, у позивача документів, необхідних для підтвердження реального характеру господарських операції з ТОВ «Діварос Софт».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п.1.2 ст. 1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За правилами пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Окрім того, згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відтак обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що подання позивачем первинних документів щодо господарської операції, що була предметом перевірки ОДПІ, результати якої оформлено актом № 9/1701-0713411 від 05.11.2010 року, саме по собі не створює правових підстав для висновку про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, позивачем не було подано ряд первинних документів у підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Діварос Софт», а саме документів щодо підтвердження транспортування продукції від ТОВ «Діварос Сорт», документів складського обліку щодо оприбуткування ФОП товарно-матеріальних цінностей, отриманих за вказаним договором, та їх подальше вибуття).

З урахуванням висновків, викладених у акті перевірки № 591/23-7/37101808 ДПІ у Печерському районі м. Києва (а.с. 44-46) про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Діварос Софт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року, на думку апеляційного суду, податковий орган правомірно поставив під сумнів реальність виконання договору № 5 від 04.06.2010 року цим контрагентом позивача.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що правових підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0010971701/1 від 29.12.2010 року немає.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну Луцької об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі № 2а/0370/125/11 скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба

Постанова у повному обсязі складена 18 грудня 2013 року.