Постанова № 36256526, 18.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа № 914/3298/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючий суддя Желік М.Б.

Суддя Кузь В.Л.

Малех І.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в місті Тернополі, м. Тернопіль, вул. Руська, 17 (вих. № 21750/04 від 13.11.2013 року)

на ухвалу Господарського суду Львівської області

від 28.10.2013 року у справі № 914/3298/13

за заявою: Публічного акціонерного товариства "Тернопільське шляхово-будівельне управління № 24", м. Миколаїв

до боржника Відкритого акціонерного товариства "Тернопільагроспецмонтаж", м. Львів, просп. В.Чорновола, 63 (код ЄДРПОУ 00910707)

про визнання банкрутом

За участю представників сторін:

від боржника - не з'явився;

від заявника - не з'явився;

розпорядник майна (арбітражний керуючий) - Ріжнів М.І.

Стороні роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

28.10.2013 року Господарським судом Львівської області винесена ухвала у справі № 914/3298/13 (с. Гутьєва В.В.) за заявою: Публічного акціонерного товариства "Тернопільське шляхово-будівельне управління № 24" до боржника Відкритого акціонерного товариства "Тернопільагроспецмонтаж" про визнання банкрутом, відповідно до якої визнано грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на суму 376 151,94 грн., які підлягають задоволенню у другу чергу реєстру вимог кредиторів, а у визнанні вимог заявника на суму 39 747,53 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду Львівської області Управління пенсійного фонду України в місті Тернополі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду та задоволити апеляційну скаргу скаржника.

26.11.2013 року автоматизованою системою КП "Документообіг господарських судів" справу за № 914/3298/13 розподілено до розгляду судді доповідачу - М.Б.Желіку. Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 914/3298/13 введено суддів Кузь В.Л., Малех І.Б.

28.11.2013 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду клопотання скаржника про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, а подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 11.12.2013 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав викладених у ній.

Арбітражний керуючий Ріжнів М.І. 11.12.2013 року подав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що дочірнє підприємство є окремою юридичною особою, яка самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, відтак підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У судовому засіданні 18.12.2013 року боржник, заявник та інші кредитори, участі уповноважених представників не забезпечили, пояснень по суті апеляційної скарги не надали, хоча були належним чином повідомленими про час та місце слухання справи.

Арбітражний керуючий участь у судовому засіданні забезпечив, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

З урахуванням вимог статті 102 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду колегія суддів звертаючи увагу на належне повідомлення сторін та учасників провадження у справі про банкрутство про дату, час та місце проведення судового засідання, не повідомлення ними причин неявки в судове засідання, зважаючи на достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті вважає можливим здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Відтак, розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.10.2013 року у справі № 914/3298/13 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, пeреважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

За результатами проведення підготовчого засідання ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.09.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Тернопільагроспецмонтаж", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого - Ріжніва Михайла Івановича.

14.10.2013 року до господарського суду з заявою про визнання конкурсним кредитором у справі про банкрутство звернулося Управління пенсійного фонду України у місті Тернополі з вимогами на суму 415 899,47 грн.

Заявник вказує, що вимоги до боржника виникли у зв'язку з заборгованістю по відшкодуванню фактичних витрат на оплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 по СПМК-6 ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" з травня 2008 року по квітень 2013 року у сумі 376 151,94 грн. та заборгованістю по відшкодуванню фактичних витрат на оплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 по Дочірньому підприємстві СПМК-1 ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" за період з 2007 року по червень 2013 року.

Вимоги до боржника ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" заявник підтверджує карткою особового рахунку СПМК-6 ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж", постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2010 року та виконавчим листом по справі № 2а-997/10/1370, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2010 року по справі № 2а-9855/10/1370, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року та виконавчим листом по справі № 2а-3998/11/1370, виконавчим листом по справі № 2а-9758/2011, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року та виконавчим листом по справі № 2а-112/12/1370, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2012 року та виконавчим листом по справ № 2а-2956/12/1370, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року по справі № 22а-9923/12/1370, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 року та виконавчим листом по справі № 813/4967/13-а та постановами про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2013 року (ВП № 39979623), 23.07.2013 року (ВП № 38982578), 23.07.2013 року (ВП № 38982489), від 01.02.2013 року (ВП № 36267570), 11.09.2013 року (ВП № 39727645).

Окрім того, вимоги заявника до ДП СПМК-1 ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" заявник підтверджує карткою особового рахунку ДП СПМК-1 ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж", постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.03.2010 року та виконавчим листом по справі № 2-а-296/10/1970, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2010 року та виконавчим листом по справі № 2-а-2259/10/1970, виконавчим листом по справі № 2-а-8/11/1970, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року по справі № 2-а-970/2415/11, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року та виконавчим листом по справі № 2-а-1970/1972/12, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 року та виконавчим листом по справі № 2-а-1970/2774/12, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року та виконавчим листом по справі № 819/1699/13-а.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

З моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство (ч. 15 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Згідно ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

11.09.2013 року в офіційному друкованому органі - "Голос України" № 168 (5668) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Із врахуванням того, що заявник звернувся до господарського суду з заявою про визнання грошових вимогами до боржника 14.10.2013 року, підтвердженням чого є відмітка суду на заяві, колегія суддів зазначає, що він дотримався встановленого законом тридцяти денного строку.

Розпорядник майна зобов'язаний розглядати заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли в установленому цим Законом порядку (ч. 3 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

На виконання своїх зобов'язань арбітражним керуючим надано відзив на заяву Управління пенсійного фонду України в місті Тернополі (вих. № 13 від 16.10.2013 року), з якої вбачається, що вимоги заявника визнаються ним частково, зокрема визнаються вимоги у сумі 376 151,94 грн., а вимоги в сумі 39 747,53 грн. - не визнаються, оскільки це вимоги дочірнього підприємства боржника, яке є окремою юридичною особою і самостійно повинно нести відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вимоги заявника до боржника виникли у зв'язку з заборгованістю по відшкодуванню фактичних втрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Kабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій зазначеним категоріям осіб, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100 - відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, чинним законодавством Пенсійному фонду України та його територіальним управлінням, як органам, наділеним владними повноваженнями в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, делеговано повноваження з виплати пільгових пенсій, які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до пункту 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, витрати органів Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підлягають відшкодуванню підприємствами та організаціями з коштів, призначених на оплату праці.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

Відповідно до пункту 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

З матеріалів справи вбачається, що заявником до заяви додано документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника, відтак з огляду на норми законодавства, які наведені вище, колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції вважає підставним визнання вимог Управління пенсійного фонду України в місті Тернополі до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільагроспецмонтаж" на суму 376 151,94 грн., які підлягають задоволенню у другу чергу згідно реєстру вимог кредиторів.

Щодо визнання грошових вимог заявника у сумі 39 747,53 грн. колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до положень статуту Дочірнього підприємства "Спеціалізована пересувна механізована колона -1" Відкритого акціонерного товариства "Тернопільагроспецмонтаж" (затвердженого загальними зборами АТ "Тернопільагроспецмонтаж" від 27.03.1997 року та зареєстрованого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради народних депутатів реєстраційний № 1609) підприємство є юридичною особою з колективною формою власності, володіє відокремленим майном, має самостійний баланс, статутний та інші фонди, розрахунковий та інші рахунки в банках, печатку із своєю назвою та емблемою, штамп та фірмові бланки, знаки зі своєю назвою, має право заключати договори.

Згідно ч. 3 ст. 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами або законом.

Колегія суддів, вважає за необхідне звернути увагу на те, що дочірнє підприємство не є корпоративним підприємством, а відповідне товариство-засновник не є холдинговою компанією в розумінні Закону України "Про холдингові компанії в Україні" та ст. 126 ГК України, що в свою сергу, унеможливлює застосування зазначеної статті для стягнення боргів дочірнього підприємства з товариства - засновника. Окрім того, статут дочірнього підприємства не містять положень про відповідальність товариства-засновника за зобов'язаннями дочірнього підприємства.

Так, матеріалами справи підтверджується, що заборгованість на суму 39 747,53 грн. є боргом ДП СПМК-1 ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж".

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відмови у визнанні грошових вимог Управління пенсійного фонду України в місті Тернополі до боржника, які є боргом дочірнього підприємства створеного товариством прийняті у відповідності до норм закону та при повному з'ясуванні усіх обставин справи, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких умов, колегія суддів діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України вважає, що ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 914/3298/13 від 28.10.2013 року слід залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Управління пенсійного фонду України в місті Тернополі, м. Тернопіль, вул. Руська, 17 (вих. № 21750/04 від 13.11.2013 року) відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.10.2013 року у справі № 914/3298/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 23.12.2013 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Кузь В.Л.

суддя Малех І.Б.