Постанова № 36256502, 18.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа № 907/6/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Желік М.Б.

Суддів Кузь В.Л.

Малех І.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ, просп. Шевченка, 12 (вих. № 107/07-05/476 від 19.09.2013 року)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області

від 28.08.2013 року у справі № 907/6/13

за заявою ОСОБА_2, м. Луцьк та ОСОБА_3, м. Ужгород

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатбуд", м. Ужгород

про визнання банкрутом

за участю представників:

від заявника: не з'явився;

від боржника: не з'явився;

арбітражний керуючий: не з'явився;

від кредитора ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк": Бачинський А.В. - представник за довіреністю;

Стороні роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст. ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

28.08.2013 року Господарським судом Закарпатської області винесена ухвала у справі № 907/6/13 (с. Васьковський О.В.) за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатбуд" про визнання банкрутом, відповідно до якої визнано розмір та склад вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатбуд" наступних конкурсних кредиторів:

- ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на суму 220563,89 грн. - у четвертій черзі.

- ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) на суму 5365,00 грн. судових витрат - у першій черзі та на суму 149196,49 грн. - у четвертій черзі.

- Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" (м. Київ, Печерський район, вул. Госпітальна, 12-г, код 00032129), філії - Закарпатського обласного управління (Закарпатська область, м. Ужгород. вул. Корзо, 15, код 09312190) на суму 630221,02 грн. (основний борг та судові витрати по справі №16/98) та на суму 1147,00 грн. судових витрат - у першій черзі, а на суму 10000,00 грн. пені - у шостій черзі.

- Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 00039002) на суму 5839186,35 грн. (заборгованість та судові витрати по справі №6/94) та на суму 1147,00 грн. судових витрат - у першій черзі, а на суму 250000,00 грн. пені - у шостій черзі.

- ОСОБА_6 (АДРЕСА_3, ід. номер НОМЕР_3) на суму 1147,00 грн. судових витрат - у першій черзі та на суму 4000000,00 грн. - у четвертій черзі.

- ОСОБА_7 (АДРЕСА_4, ід. номер НОМЕР_2) на суму 1147,00 грн. судових витрат - у першій черзі та на суму 4000000,00 грн. - у четвертій черзі.

- вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку або не заявлені взагалі визнано такими, що не розглядаються і вважаються погашеними.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подало апеляційну скаргу (вих. №107/07-05/476 від 19.09.2013 року), в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Закарпатської області від 28.08.2013 року по справі № 907/6/13, скасувати ухвалу першої інстанції в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання кредиторських вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали не досліджено факт укладення та дійсність договорів поруки укладених з кредиторами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, судом не перевірено наявності повноважень у директора ТОВ "Закарпатбуд" на підписання договорів поруки, а тому зазначає, що за відсутності належним чином доведених даних обставин, відсутні підстави для виникнення будь-яких грошових зобов'язань у боржника перед кредитором.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 27.09.2013 року справу за № 907/6/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б. Розпорядженням заступника голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 907/6/13 введено суддів Бонк Т.Б. та Костів Т.С.

Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року та від 04.12.2013 року вносилися зміни у склад колегії по розгляду справи № 907/6/13. Відтак розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді - Желік М.Б., суддів Кузь В.Л., Малех І.Б.

Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2013 року подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 09.10.2013 року.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 року, 23.10.2013 року, 30.10.2013 року, 06.11.2013 року, 04.12.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у них.

23.10.2013 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу від кредитора Радь.І.І., в якому він зазначає, що господарським судом правомірно визнані вимоги кредитора у сумі 4000000,грн.. та вимоги у сумі 1147,00 грн. судових витрат, сплачених кредитором при подачі заяви з вимогами до ТОВ "Закарпатбуд", відтак просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Через канцелярію суду 23.10.2013 року надійшло заперечення на апеляційну скаргу від представника кредитора ОСОБА_7, в якому він заперечує щодо поданої апеляційної скарги ПАТ "Промінвестбанк" на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.08.2013 р. у справі № 907/6/13 та зазначає, що висновок скаржника щодо відсутності печатки не відповідає дійсності, що видно з копії документів приєднаних до матеріалів справи.

30.10.2013 року та 06.11.2013 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу Арбітражного керуючого, в якому він вказує на правомірність внесення до реєстру вимог кредиторів вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у зв'язку з чим вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Заперечення на апеляційну скаргу 06.11.2013 року надав представник боржника, який вказує, що в задоволенні кредиторських вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід відмовити з огляду на те, що боржник не є позичальником за кредитними коштами, відтак грошові зобов'язання перед кредиторами в останнього відсутні, оскільки вони не є кредиторами в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство.

06.11.2013 року відзив на апеляційну скаргу подано ініціюючим кредитором - ОСОБА_3, в якому він підтримує вимоги апеляційної скарги та просить задоволити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні 18.12.2013 року представник кредитора ПАТ "Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк" участь уповноваженого представника забезпечив, який надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив її задоволити.

Сторони та інші учасники провадження у справі про банкрутство участі уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Натомість 18.12.2013 року від кредиторів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку неможливістю явки уповноваженого представника.

Колегія суддів розглянувши подані клопотання, зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, а також те, що за клопотаннями вказаних кредиторів розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався, відмовила в задоволенні поданих клопотань.

Крім того, звертає увагу на те, що згідно з п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (з наступними змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, із врахування строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції передбаченого ст. 102 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги слід задоволити, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.08.2013 року у справі № 907/6/13 скасувати в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяв про визнання грошових вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи 05.08.2013 року фізична особа ОСОБА_6 звернувся до господарського суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатбуд" на суму 4 000 000,00 грн.

В підтвердження своїх вимог заявником додано до матеріалів справи копію договору позики від 14.04.2010 року укладеного між ОСОБА_6.(Позичкодавець) та громадянином ОСОБА_9, (Позичальник), у відповідності до умов якого позичкодавець надає позичальнику позику у розмірі 400 000,00 грн. На підтвердження факту передачі коштів заявником додано копію розписки від 14.04.2010 року. В забезпечення виконання договору позики 27.04.2010 року між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатбуд", в особі директора ОСОБА_9 укладено договір поруки, згідно умов якого товариство поручається перед кредитором за виконання зобов'язань гр. ОСОБА_9 в сумі 400 000,00 грн.

05.11.2010 року між ОСОБА_6.(Позичкодавець) та громадянином ОСОБА_9, (Позичальник) укладено договір позики, у відповідності до умов якого позичкодавець надає позичальнику позику у розмірі 1 000 000,00 грн. На підтвердження факту передачі коштів заявником додано копію розписки від 05.11.2010 року. В забезпечення виконання договору позики 11.11.2010 року між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатбуд", в особі директора ОСОБА_9 укладено договір поруки, згідно умов якого товариство поручається перед кредитором за виконання зобов'язань гр. ОСОБА_9 в сумі 1 000 000,00 грн.

30.03.2011 року між ОСОБА_6.(Позичкодавець) та громадянином ОСОБА_9, (Позичальник) укладено договір позики, у відповідності до умов якого позичкодавець надає позичальнику позику у розмірі 1 000 000,00 грн. На підтвердження факту передачі коштів заявником додано копію розписки від 30.03.2011 року. В забезпечення виконання договору позики 31.03.2011 року між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатбуд", в особі директора ОСОБА_9 укладено договір поруки, згідно умов якого товариство поручається перед кредитором за виконання зобов'язань гр. ОСОБА_9 в сумі 1 000 000,00 грн.

11.01.2012 року між ОСОБА_6.(Позичкодавець) та громадянином ОСОБА_9, (Позичальник) укладено договір позики, у відповідності до умов якого позичкодавець надає позичальнику позику у розмірі 1 600 000,00 грн. На підтвердження факту передачі коштів заявником додано копію розписки від 11.01.2012 року. В забезпечення виконання договору позики 18.01.2012 року між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатбуд", в особі директора ОСОБА_9 укладено договір поруки, згідно умов якого товариство поручається перед кредитором за виконання зобов'язань гр. ОСОБА_9 в сумі 1 600 000,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заявником надано суду копії вказаних документів, та на неодноразову вимогу суду (Ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року, 06.11.2013 року та 04.12.2013 року) ні кредитори, ні арбітражний керуючий, ні директор боржника оригіналів договорів позики укладених між кредиторами ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, договорів поруки укладених між кредиторами ОСОБА_6, ОСОБА_7 та боржником - ТОВ "Закарпатбуд", розписок про одержавння коштів фізичною особою ОСОБА_9 для огляду в судовому засіданні не представили.

Так, згідно ч. 1 ст. 202, ч. 4 ст. 203, та п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. У письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього кодексу.

Вимоги до письмової форми правочину встановлені ст. 207 ЦК України, у відповідності до яких правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається із матеріалів справи, договори поруки не скріплені печаткою юридичної особи боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатбуд" (том 1 арк. справи 165-181), а лише підписані ОСОБА_9, який одночасно являється позичальником згідно договорів позики.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Із врахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що надані суду копії договорів поруки, які не скріплені печатками підприємства боржника, без наявності доказів, які підтверджують факт передачі та отримання коштів не можуть вважатися належним та допустимим доказом існування зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму, відтак у задоволенні вимог ОСОБА_6 до боржника про визнання його кредитором у справі про банкрутство слід відмовити.

Щодо визнання кредиторських вимог ОСОБА_7 до боржника колегія суддів зазначає наступне.

05.08.2013 року до господарського суду з вимогами до боржника звернулася ОСОБА_7 на загальну суму 4 000 000,00 грн.

В підтвердження своїх вимог заявником додано до матеріалів справи копію договору позики від 18.08.2010 року укладеного між ОСОБА_7 (Позичкодавець) та громадянином ОСОБА_9 (Позичальник), у відповідності до умов якого позичкодавець надає позичальнику позику у розмірі 1 400 000,00 грн. На підтвердження факту передачі коштів заявником додано копію розписки від 18.08.2010 року. В забезпечення виконання договору позики 20.08.2010 року між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатбуд", в особі директора ОСОБА_9 укладено договір поруки, згідно умов якого товариство поручається перед кредитором за виконання зобов'язань гр. ОСОБА_9 в сумі 1 400 000,00 грн.

14.01.2011 року між ОСОБА_7 (Позичкодавець) та громадянином ОСОБА_9, (Позичальник) укладено договір позики, у відповідності до умов якого позичкодавець надає позичальнику позику у розмірі 600 000,00 грн. На підтвердження факту передачі коштів заявником додано копію розписки від 14.01.2011 року. В забезпечення виконання договору позики 25.01.2011 року між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатбуд", в особі директора ОСОБА_9 укладено договір поруки, згідно умов якого товариство поручається перед кредитором за виконання зобов'язань гр. ОСОБА_9 в сумі 600 000,00 грн.

15.07.2011 року між ОСОБА_7 (Позичкодавець) та громадянином ОСОБА_9, (Позичальник) укладено договір позики, у відповідності до умов якого позичкодавець надає позичальнику позику у розмірі 1 000 000,00 грн. На підтвердження факту передачі коштів заявником додано копію розписки від 15.07.2011 року. В забезпечення виконання договору позики 26.07.2011 року між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатбуд", в особі директора ОСОБА_9 укладено договір поруки, згідно умов якого товариство поручається перед кредитором за виконання зобов'язань гр. ОСОБА_9 в сумі 1 000 000,00 грн.

27.01.2012 року між ОСОБА_7 (Позичкодавець) та громадянином ОСОБА_9, (Позичальник) укладено договір позики, у відповідності до умов якого позичкодавець надає позичальнику позику у розмірі 1 000 000,00 грн. На підтвердження факту передачі коштів заявником додано копію розписки від 27.01.2011 року. В забезпечення виконання договору позики 30.01.2012 року між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатбуд", в особі директора ОСОБА_9 укладено договір поруки, згідно умов якого товариство поручається перед кредитором за виконання зобов'язань гр. ОСОБА_9 в сумі 1 000 000,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний договір позики укладено у 2012 році, а як вбачається із матеріалів справи в доказ отримання коштів за договором заявник додає копію розписки від 2011 року.

Окрім того, усі договори позики та поруки завірені печаткою "З оригіналом згідно" та підписом невстановленої особи, а печатки на договорах поруки є нечіткими, у зв'язку з чим встановити факт, що печатки на договорах є печатками боржника є неможливим. На вимоги суду оригінали договорів позики та поруки, а також оригінали розписок не надані.

Із врахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що надані суду копії договорів поруки, без наявності інших доказів в розумінні вимог ст. 34 ГПК України, не можуть вважатися належним та допустимим доказом існування зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму, відтак у задоволенні вимог ОСОБА_7 до боржника про визнання його кредитором у справі про банкрутство слід відмовити.

За результатами розгляду апеляційної скарги, враховуючи невиконання сторонами та учасниками провадження у справі про банкрутство законних вимог суду, беручи до уваги що договори поруки укладені між кредиторами ОСОБА_6, ОСОБА_7 та боржником, в особі директора ОСОБА_9 в якості забезпечення виконання зобов'язань за договорами позики укладеними між кредиторами ОСОБА_6, ОСОБА_7 та фізичною особою ОСОБА_9, що дає підстави вважати укладення керівником вказаних договорів у своїх інтересах, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність направлення повідомлення до Прокуратури Закарпатської області в порядку передбаченому ст. 90 ГПК України.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах спростовують висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає їх належною підставою для часткового скасування оскаржуваної ухвали.

За таких умов, колегія суддів діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України вважає, що ухвалу Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/6/13 від 28.08.2013 року слід скасувати в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до боржника, вимоги апеляційної скарги задоволити та прийняти в цій частині нове рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ, просп. Шевченка, 12 (вих. № 107/07-05/476 від 19.09.2013 року) задоволити .

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.08.2013 року у справі № 907/6/13 в частині визнання розміру та складу вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатбуд" вимог ОСОБА_6 (АДРЕСА_3 ідент. номер НОМЕР_3) на суму 1147,00 грн. судових витрат - у першій черзі та на суму 4 000 000,00грн.- у четвертій черзі, а також вимог ОСОБА_7 (АДРЕСА_4, ідент. номер НОМЕР_2) на суму 1147,00 грн. судових витрат - у першій черзі та на суму 4 000 000,00грн.- у четвертій черзі скасувати .

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_6 (АДРЕСА_3 ідент. номер НОМЕР_3) та ОСОБА_7 (АДРЕСА_4, ідент. номер НОМЕР_2) про визнання грошових вимог до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатбуд" повністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 23.12.2013 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Кузь В.Л.

суддя Малех І.Б.