Ухвала суду № 36256255, 10.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12556/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акко Інтернешнл» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002352290, №0002362290 від 23 липня 2013 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 жовтня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Акко Інтернешнл» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 23 липня 2013 року №0002352290, №0002362290.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом - ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01 липня 2013 року по 05 липня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Акко Інтернешнл» щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів по взаємовідносинах з ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» за період з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт від 08 липня 2013 року №272/22-90/19257351, в якому встановлено порушення позивачем пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.201.6, п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за серпень 2012 року у сумі 66939,00 грн., а також пп.139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за три квартали 2012 року у розмірі 70286,00 грн.

На підставі акту перевірки №272/22-90/19257351 від 08 липня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2013 року №0002352290, згідно якого за порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.201.6, п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 100408,50 грн., у тому числі 66939,00 грн. за основним платежем та 33469,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0002362290, згідно якого за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 87857,50 грн., у тому числі 70286,00 грн. за основним платежем та 17571,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» (виконавець) були укладені наступні договори про проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях від 27 липня 2012 року: №23.07.12-РА/01, №23.07.12-РА/02, №23.07.12-РА/03, №23.07.12-РА/04, №23.07.12-РА/05, №23.07.12-РА/06, №23.07.12-РА/07, №23.07.12-РА/08, №23.07.12-РА/09, відповідно до умов яких позивач (замовник) доручив ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» (виконавець) провести рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у період, зазначений у договорах.

На підтвердження реальності виконання умов даних договорів позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 серпня 2012 року №ОУ-0000030, №ОУ-0000031, №ОУ-0000032, №ОУ-0000033, №ОУ-0000034, №ОУ-0000035, №ОУ-0000036, №ОУ-0000037, №ОУ-0000038; податкові накладні від 20 серпня 2012 року №13, №14, від 21 серпня 2012 року №17, №19, №18, №16, №20, №21, від 22 серпня 2012 року №23; платіжні доручення та виписки з банку, що підтверджує перерахунок коштів на рахунок контрагента; фотозвіти щодо надання послуг згідно вищезазначених договорів.

Факт проведення виставочних заходів позивачем, основним видом діяльності якого є організація конгресів та торгівельних виставок, реклама яких проводилась із залученням контрагента ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг», підтверджується договорами оренди, які укладено позивачем із ТОВ «Міжнародний виставковий центр», №05-12 від 18 січня 2012 року, згідно якого позивачу надається в тимчасове платне користування приміщення третього павільйону комплексу «Міжнародний виставковий центр» за адресою: м.Київ, Броварський проспект, 15, для проведення 11-ї Міжнародної виставки машин та обладнання для лісового господарства, деревообробної та меблевої промисловості ЛІСДЕРЕВМАШ 2012; №17-12 від 03 лютого 2012 року, згідно якого позивачу надається в тимчасове платне користування приміщення третього павільйону комплексу «Міжнародний виставковий центр» для проведення 21-ї Міжнародної спеціалізованої виставки обладнання та технологій для харчової промисловості ІНДПРОДМАШ 2012 та 13-ї Міжнародної спеціалізованої виставки обладнання та технологій для упаковки УПАКОВКА 2012; №46-12 від 04 квітня 2012 року, згідно якого позивачу надається в тимчасове платне користування приміщення другого павільйону комплексу «Міжнародний виставковий центр» для проведення 12-ї спеціалізованої виставки дитячої моди BABY FASHION 2012. Надані договори супроводжуються додатками із визначенням договірних цін щодо послуг, а також актами виконаних робіт, які підтверджують проведення виставок, оренду площ та надання супутніх послуг.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС №634/2260/31281937 від 20 грудня 2012 року про результати позапланової перевірки ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» з питань взаємовідносин з ТОВ «Лезир» за період з 01 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року, відповідно до якого у ТОВ «Лезир» відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, також зазначено, що в ході перевірки вбачається відсутність реальної можливості поставок товарів, придбаних у ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» контрагентом-покупцем ТОВ «Акко Інтернешнл», а тому договори, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС №634/2260/31281937 від 20 грудня 2012 року про результати позапланової перевірки ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» та відсутності реального здійснення договору, укладеного ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг» та позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ПП «Бі Енд Пі Адвертайсінг», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг та проведення оплати за них, використання наданих послуг у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2013 року №0002352290, №0002362290, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 16 грудня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.