Ухвала суду № 36256232, 10.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11235/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання забезпечити трикімнатною квартирою або надати кошти для придбання житла в розмірі 1300000 грн.,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 вересня 2013 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання забезпечити трикімнатною квартирою або надати кошти для придбання житла в розмірі 1300000 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному осязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивач наділений правом на першочергове отримання житла для поліпшення житлових умов або видачі безвідсоткового кредиту на купівлю такого житла відповідно до умов «Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та членів їх сімей», тому відмова відповідачів від вчинення таких дій є протиправною.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 23 грудня 1988 року рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради №238 ОСОБА_2 прийнято на квартирний облік та включено у списки офіцерів запасу, станом на квітень 2012 року позивач перебував під №7 у вказаному списку, як ветеран військової служби. За твердженням позивача, він, як особа, що потребує поліпшення житлових умов, має право на першочергове отримання житла, але не пізніше одного року після звільнення з військової служби, або право на одноразове надання безвідсоткового кредиту.

Позивач з огляду на дії відповідачів, що полягають у незабезпеченні позивача житлом та ненаданні одноразового безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове будівництво у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціального захисту», вважає такі дії протиправними, та звернувся з адміністративним позовом до суду з метою захисту свої прав та інтересів.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачі не наділені відповідними повноваженням щодо забезпечення позивача житлом чи кредитом на таке житло.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав:

За змістом ст.15 ЖК Української РСР здійснення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, прийняття рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради належить до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад.

Згідно ст.31 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

У відповідності до ч.1 ст.36 ЖК Української РСР облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районного, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок (ст.60 ЖК України).

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання, врегульовано Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470.

Згідно п.15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і прописані у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків). Громадяни, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності передбачених Правилами підстав, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

Відповідно до п.7 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (у редакції від 23 березня 1998 року) ветеранам військової служби надаються пільги, зокрема, першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, або одноразове надання безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво чи придбання житла з урахуванням встановленої законодавством норми жилої площі на сім'ю і погашенням його в повному розмірі за рахунок Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, інших центральних органів виконавчої влади та військових формувань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 року №2166 затверджено «Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та членів їх сімей», згідно п.3 якої передбачено, що фінансове забезпечення Програми здійснюється за рахунок і в межах видатків, визначених її виконавцям - міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади у Державному бюджеті України на відповідний рік, та інших джерел.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 року №322 затверджено «Основні напрямки посилення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей на період до 2010 року», згідно п.3 якої зобов'язано Міністерство фінансів та центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, щороку під час розроблення проекту Державного бюджету України передбачати фінансування заходів щодо реалізації Основних напрямів з урахуванням прогнозних показників соціально-економічного розвитку України. Крім того, в постанові зафіксовано виконання не в повному обсязі показників Комплексної програми протягом 1999-2002 років, у зв'язку з цим продовжено строк виконання Комплексної програми до 1 січня 2010 року.

У відповідності до ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

Згідно з п.2 ч.1 ст.20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема, забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; забезпечує розроблення та виконаний державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що визначення в проекті закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розміру асигнувань призначених для забезпечення ветеранів військової служби житлом згідно Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» здійснюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням відповідних бюджетних запитів центральних органів виконавчої влади, на яких згідно з «Комплексною програмою забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та членів їх сімей» покладено обов'язок забезпечення виконання Програми, а також з урахуванням принципів справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, що є виключними дискреційними повноваженнями Кабінету Міністрів України, а тому відсутність достатнього фінансування на соціальні програми, в тому числі забезпечення житлом ветеранів військової служби, в даному випадку не є свідченням протиправної бездіяльності Кабінету Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 23 грудня 1988 року перебуває на квартирному обліку як особа, що потребує поліпшення житлових умов та як ветеран військової служби має право на першочергове забезпечення житлом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо безпідставності твердження позивача про протиправність дій відповідачів щодо розподілу житла, наслідком чого є незабезпечення його житловим приміщенням, оскільки відповідачі безпосередньо розподіл житлових приміщень не здійснюють, складення Київською обласною державною адміністрацією проекту плану житлового забезпечення та здійснення Вишгородською районною державною адміністрацією закупівлі здійснюється виключно в межах асигнувань, а тому відповідачі безпосередньо не наділені повноваженнями стосовно вирішення питань надання житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов.

Крім того, не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання відповідачів надати кошти для індивідуального придбання житла по ринковій ціні в розмірі 1300000,00 грн., оскільки відповідно до п.11 Порядку кредитування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 року №88, порядок відбору військовослужбовців, яким надаються кредити, визначається Міноборони за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, однак до матеріалів справи не надано доказів звернення позивача для отримання такого кредиту чи відмови позивачу в отриманні кредиту саме відповідачами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо забезпечення позивача житлом, як ветерана військової служби, особи, що потребує поліпшення житлових умов або отримання одноразового безвідсоткового кредиту для будівництва чи купівлі такого житла, оскільки Кабінет Міністрів України, Київська обласна державна адміністрація, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області не наділені повноваженнями по вчиненню вищевказаних дій, позивачем не надано доказів стосовно порушення саме з боку відповідачів його права на першочергове отримання житла або безвідсоткового кредиту на таке житло.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 16 грудня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.