Постанова № 36256062, 10.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16367/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ МАРКЕТИНГ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ МАРКЕТИНГ» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СМАРТ МАРКЕТИНГ» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2013 №0003442205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Смарт Маркетинг» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Холоста», ТОВ «Вергус», ТОВ «Леонор», ТОВ «Фокрас», за період: листопад-грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року, ТОВ «Сінетро» за період травень 2012 року, ТОВ «Июльський» за період січень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.09.2013 №6/22-05/33229203 (далі - акт перевірки), в якому встановлено порушення позивачем вимог пп. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 248 194,71 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003442205 від 08.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 310 244,0 грн. (за основним платежем 248 195 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 62 049 грн.).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами із ТОВ «Холоста», ТОВ «Вергус», ТОВ «Леонор», ТОВ «Фокрас», ТОВ «Сінетро», ТОВ «Июльський», а тому винесене ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що у зв'язку з наявністю всіх документів, підтверджуючих здійснення господарських операцій ТОВ «СМАРТ МАРКЕТИНГ», позивач правомірно сформував податковий кредит, не порушуючи норми чинного законодавства, а тому висновок відповідача щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та контрагентами є неправомірним.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Июльський» укладено договір про надання послуг щодо просування товарів замовника на території України № 1212 від 12.12.2011, в ході виконання якого підписано акт виконаних робіт від 27.12.2012 та податкову накладну від 27.01.2012. Дебіторська та кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ «Июльський» - відсутня.

Між позивачем та ТОВ «Сінтеро» укладено договір про надання послуг щодо просування товарів замовника на території України № 01032012С-2 від 01.03.2012, на виконання якого ТОВ «Сінетро» надано податкові накладні від 11.05.2012 та від 22.05.2012.

Між позивачем та ТОВ «Холоста» укладено договір про надання послуг щодо просування товарів замовника на території України № 01/11-12 від 01.11.2012, в ході виконання якого складено акти виконаних робіт від 18.12.2012 та 24.12.2012, податкові накладні від 24.12.2012, від 18.12.2012. Оплата послуг підтверджується банківськими виписки від 27.12.2012 та від 06.02.2013.

Між позивачем та ТОВ «Леонор» укладено договір про надання послуг щодо просування товарів замовника на території України № 03/12-12 від 03.12.2012, в ході виконання якого складено та підписано акти надання послуг від 22,01.2013 № 2, від 31.01.2013 № 28, від 22.02.2013 № 1 та податкові накладні від 22.01.2013, від 22.02.2013, від 31.01.2013; оплата послуг підтверджується банківськими виписками від БВ-0000005 від 12.02,2013, БВ-0000006 від 22.02.2013, БВ -0000002 від 22.02.2013, БВ -0000005 від 12.02.2013, БВ -0000007 від 01.03.2013, БВ-00000011 від 20.03.2013, БВ-0000008 від 13.05.2013, БВ-0000009 від 15.05.2013.

Також, з акту перевірки вбачається, що між позивачем та ТОВ «Вергус» укладено договір про надання послуг щодо просування товарів замовника на території України № 02/11-12 від 02.11.2012, в ході виконання якого складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.11.2012., від 30.11.2012, від 14.12.2012, від 14.12.2012, від 05.12.2012, податкові накладні від 04.12.2012, від 05.12.2012, від 30.11.2012, від 31.01.2013, оплата послуг підтверджується банківськими виписками від БВ-0000256 від 18.12.2012, БВ-000011 від 20.12.2012.

Крім того, ТОВ «СМАРТ МАРКЕТИНГ» з ТОВ «ФОКРАС» фінансово-господарських відносин не здійснювало, податкового кредиту та валових витрат не формувало.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду першої інстанції належним чином оформлені документи первинного обліку, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає TOB «СМАРТ МАРКЕТИНГ» право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Холоста», ТОВ «Вергус», ТОВ «Леонор», ТОВ «Сінетро», ТОВ «Июльський».

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та контрагентами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а тому доводи відповідача про їх нікчемність є безпідставними, що не було враховано судом першої інстанції.

Також, посилання відповідача на те, що до директора та засновника ТОВ «Вергус» ухвалою суду обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, що свідчить про неможливість підписання директором первинних документів є безпідставними, оскільки директор та засновник ТОВ «Вергус» перебуває під вартою з 21.03.2013, тоді як господарські відносини між позивачем та ТОВ «Вергус» здійснювались в листопаді та грудні 2012.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на недекларування контрагентом податкових зобов'язань, що свідчить про нездійснення ним господарської діяльності є безпідставними з огляду на наступне.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» зазначено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижено суму податку на додану вартість, а договори, укладені між позивачем та контрагентами не є нікчемними, як протиправно вважає відповідач, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 08.10.2013 №0003442205 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 08.10.2013 №0003442205.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ МАРКЕТИНГ» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2013 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ МАРКЕТИНГ» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Мін доходів у місті Києві від 08.10.2013 №0003442205.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.