Ухвала суду № 36255942, 10.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4105/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Економічний альянс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Економічний альянс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ТОВ «Консалтингова компанія «Економічний альянс» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.11.2012 року № 000689270, № 0006902270.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що операції позивача і контрагента є «безтоварними» по суті і лише оформлені документально, належних доказів про зворотне позивачем суду не надано.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, апелянт зазначає, що вирок Голосіївського районного суду м. Києві від 29.09.2011 року не можна брати до уваги при проведенні перевірки та посилатися на нього, як на доказ порушення позивачем податкового законодавства, адже, зазначений вирок суду жодним чином не вказує на будь-які порушення податкового законодавства позивачем.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

З вказаним висновком суду не можливо не погодитися, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Консалтингова компанія «Економічний альянс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «РМА-Груп» (далі - Контрагент) за період з 01.01.2010 по 30.06.2011 р.

За наслідком перевірки було складено акт від 09.09.11 № 327/23-205/34294671 (далі - Акт перевірки). Актом перевірки зафіксовано висновок перевіряючих про відсутність «товарного» характеру господарських операцій з Контрагентом.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року № 0006892270 (за основним платежем 178503,45грн., за штрафними санкціями 33078,1грн) та № 0006902270 (за основним платежем 140338,77грн., за штрафними санкціями 26465,66грн.).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність вказаних рішень податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.36. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України (№ 2755-VI від 02.12.2010, далі - ПКУ) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ст.9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання позивача на наявність усіх підтверджуючих первинних документів, які свідчать про «товарний» характер операцій з ТОВ «РМА-Груп», виходячи з наступного.

Відповідно до вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 року, який набрав законної сили 18.10.2011 року, директора ТОВ «РМА-Груп» - ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2. ст.205 КК України - «фіктивне підприємництво», ч.2 ст. 358 КК України - «…складання чи видача завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів». При цьому, даним вироком встановлено, що ОСОБА_4 знаходячись в м. Києві в невстановленому слідством місті, вступив в попередню змову з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, про перереєстрацію на його ім'я в органах державної влади за винагороду суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи ТОВ «РМА-Груп», без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності цієї особи та інших осіб. При цьому, особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження та ОСОБА_4 домовились про підписання останнім статутних та інших документів по створенню ТОВ «РМА-Груп».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, операції по придбанню товару у ТОВ «РМА-Груп» у відповідності до податкових накладних № 174 від 31.03.11 та № 173 не було реально здійснено, оскільки згідно виписки по рахунку ТОВ «Консалтингова компанія «Економічний альянс» жодних платежів (згідно графи «призначення платежу» на адресу Контрагента) в оплату товару позивачем Контрагенту не здійснювалось, а й, відповідно, поставка товару з відстрочкою платежу жодними документами позивача і його Контрагента не передбачена.

Також, позивачем не додано до матеріалів справи ані довіреностей, ані договорів доручення, актів прийому - передачі документів для митного оформлення щодо реалізації посередницьких послуг.

До того ж, акти прийому-передачі послуг без зазначення їх конкретного змісту не можуть розглядатися як належні первинні документи, оскільки такі не розкривають суть, зміст, обсяг останніх, а лише визначають сферу відносин у якій такі могли бути надані, що також вірно зазначено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про правомірність осаржуваних рішень відповідача та відсутності підстав для задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Економічний альянс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.