Ухвала суду № 36255776, 17.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12903/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Ритейлінгова компанія «Євротек» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року приватне акціонерне товариства «Ритейлінгова компанія «Євротек» (далі - Позивач, ПрАТ «РК «Євротек») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2013 року №0000042202, №0000032202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивач не отримував безповоротну фінансову допомогу, вірно визначив формування від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) року, обґрунтовано включив до складу валових витрат суму коштів, сплачену за результатами господарських відносин з ТОВ «Міжнародна компанія «СОФІ», а тому підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у травні - червні 2013 року працівниками ДПІ у Солом'янському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «РК «Євротек» з питань правильності визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 ПК України в частині завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за 2012 рік на суму 30 347 724,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік на суму 1 222 372,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті 02.07.2013 року №204/26-58-22-02-18/34771370. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 30.07.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0000042202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 833 558,00 грн. (у тому числі за основним платежем 1 222 372,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 611 186,00 грн.); форми «П» №0000032202, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30 347 724,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0000032202, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.02.2009 року між «Євротек Груп ПЛС» (Позикодавець) та ЗАТ «РК «Євротек» (Позичальник) укладено договір про надання позики № EVG/01/09, за умовами якого Позикодавець відповідно до умов та на термін, визначені в цьому Договору, надає Позичальнику позику на загальну суму 10 000 000,00 доларів США, а Позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути Позикодавцю позику, а також сплатити проценти, встановлені у цьому Договорі.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що позика надається на термін до 31.12.2020 року.

Згідно пп. 2.2.1 Договору повернення Позики повинно здійснюватися Позичальником починаючи з 2019 року. При цьому повернення позики здійснюється Позичальником рівними платежами один раз на три місяці до останнього банківського дня кварталу, таким чином, щоб останній платіж був здійснений не пізніше 31.12.2020 року.

Підпунктом 2.3.3 Договору визначено, що проценти за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року нараховуються щоквартально та сплачуються Позикодавцю частинами не менше ніж 186 446,91 доларів США протягом 2019-2020 років щоквартально протягом 10 банківських днів, наступних за останнім днем останнього місяця кожного календарного кварталу. Плата за користування такими грошовими коштами (процентами) при цьому Позикодавцю не сплачується.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 135, 137 ПК України, ст. ст. 256, 257, 261, 610 ЦК України, прийшов до висновку, що отримані за Договором кошти не можна вважати безповоротною фінансовою допомогою, а тому твердження податкового органу про заниження Позивачем доходу за 2012 рік на загальну суму 10 747 010,00 грн. є необґрунтованим.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Приписи пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 257 Податкового кодексу визначають, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

З наведеного випливає, що обов'язковою ознакою надання фінансовій допомозі статусу безповоротної є, зокрема, нестягнення суми заборгованості одного платника податків перед іншим після закінчення строку позовної давності.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано підкреслив той факт, що за загальними правилами, встановленими положеннями ст. ст. 257, 261 ЦК України, строк позовної давності складає три роки з моменту, коли особа дізналася або повинна бути дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи той факт, що, як було встановлено раніше, приписами Договору передбачено сплату процентів, нарахованих за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, протягом 2019-2020 років, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для віднесення суми процентів за вказаний період у розмірі 10 747 010,00 грн. до безповоротної фінансової допомоги.

Надаючи оцінку висновками суду першої інстанції про правомірність відображення Позивачем в рядку 06.5 декларації з податку на прибуток підприємств «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) року» в сумі 25 360 364,00 (25% від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2010 рік) на протязі 2012 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатами камеральної перевірки податкової звітності ПрАТ «РК «Євротек» з податку на прибуток встановлено порушення Позивачем пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме включення до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, що є частиною валових витрат ІІ кварталу 2011 року, від'ємного значення об'єкта оподаткування, отриманого за результатами діяльності в 2010 році, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 100 019 458,00 грн.. Зазначене порушення було зафіксовано в актів від 02.11.2011 року №12153/15-1-34771370.

На висновків зазначеного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 року № №0049721501, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 100 019 458,00 грн.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2013 року у справі №2а-3645/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 року.

Тобто, як вірно зазначив суд, правомірність включення зазначеної суми до валових витрат ІІ кварталу 2011 року встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Крім іншого, відповідно до п. 150.1 ст. 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла до 01.07.2012 року, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» № 4834-VI, який набрав чинності 01.07.2012 року, пункт 3 Підрозділ 4 Перехідних положень Податкового кодексу України викладено в новій редакції, яким визначено особливості застосування пункту 150.1 статті 150 ПКУ у 2012-2015 роках, а саме зазначено, що протягом 2012-2015 років (починаючи з другого півріччя 2012 року) від'ємне значення об'єкта оподаткування, що утворилося станом на 01.01.2012 року (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік), враховується платниками з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення на рік.

За цих умов платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від'ємного значення об'єкта оподаткування, що склався станом на 01.01.2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012-2015 років. Таке від'ємне значення погашається в першу чергу. В другу чергу погашається від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло після 31.12.2011 року.

З огляду на викладене Окружним адміністративним судом м. Києва обґрунтовано зазначено, що включення Позивачем до від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) року 25 260 364,00 грн. (25% від від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2010 рік) на протязі 2012 року здійснювалося у відповідності до приписів податкового законодавства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність у Відповідача правових підстав для винесення податкового повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0000032202, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Щодо твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0000042202, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Вирішуючи питання про реальність укладеного між контрагентами договору, суд першої інстанції вірно встановив, що 30.12.2010 року між ТОВ «Міжнародна компанія «Софі» (Постачальник) та ЗАТ «РК «Євротек» (Покупець) укладено договір поставки №Т0837/10, за умовами якого Постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати Товари за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в Комерційних специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору, і в кількості, передбаченій замовленням на товар.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, факт виконання зазначеного Договорів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що підстав для визнання нікчемним укладеного Позивачем з ТОВ «Міжнародна компанія «Софі» договору немає. При цьому, суд вірно наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладеного Позивачем з ТОВ «Міжнародна компанія «Софі» договору, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання останнього.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ПрАТ «РК «Євротек», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, посилання Апелянта на безтоварність господарських операцій на підставі відомостей акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міжнародна компанія «Софі» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2012 року.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки є протиправними, а тому не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Ритейлінгова компанія «Євротек» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.