Постанова № 36255338, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2610/14681/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Савицький О.А.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.

Суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

При секретарі Кріль В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф» на Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11.04.2013 року у справі за позовом Прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту комунальної власності м. Києва Шевченківської районної у м. Києві ради, треті особи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей Сяйво», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тригліф», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» про визнання нечинними і скасування рішення та наказу суб'єктів владних повноважень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва, Шевченківської районної у м. Києві ради, треті особи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей Сяйво», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тригліф», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А», в якому просив визнати незаконним та скасувати Наказ від 24.10.2007 року № 1348-В Головного управління комунальної власності міста Києва Виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації), в частині передачі нежилих приміщень з НОМЕР_1 по НОМЕР_2 (групи приміщень НОМЕР_3) загальною площею 225,6 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Пушкінська, 31 (Літера А) територіальній громаді Шевченківського району м. Києва на праві комунальної власності.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.04.2013 року адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 21.06.2007 року № 251 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва», із змінами внесеними пунктом 2.7.1 рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 30.08.2007 року № 274 «Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності», в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення по вул. Пушкінська, 31 площею 225,6 кв.м. на користь ТОВ «Прометей - Сяйво».

Визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління комунальної власності м.Києва від 24.10.2007 року № 1348-В «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна», а саме нежилих приміщень по по вул. Пушкінська, 31, з НОМЕР_1 по НОМЕР_2 (групи приміщень НОМЕР_3), площею 225,6 кв.м. за замовленням Шевченківської районної у м. Києві ради.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті та судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами неправомірно були прийняті рішення стосовно передачі у власність та відчуження підвальних приміщень по вул. Пушкінська, 31, з НОМЕР_1 по НОМЕР_2 (групи приміщень НОМЕР_3), загальною площею 225,6 кв.м., без згоди на це власників квартир у цьому будинку, в тому числі позивачки ОСОБА_2, оскільки вони є співвласниками цих приміщень, так-як ці приміщення відносяться до допоміжних приміщень будинку.

З такими висновками суду першої інстанції, не погоджується колегія суддів, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва, яке наданий час перейменовано у Департамент комунальної власності м. Києва, від 24.10.2007 року № 1348-В «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна», прийняте рішення про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме нежилих приміщень по вул. Пушкінська, 31, з НОМЕР_1 по НОМЕР_2 (групи приміщень НОМЕР_3), площею 225,6 кв.м. за замовленням Шевченківської районної у м. Києві ради.

24.10.2007 року Шевченківською районною у м. Києві радою, на підставі вказаного Наказу, було отримано Свідоцтво про право власності на нежилі приміщення по вул. Пушкінська, 31, з НОМЕР_1 по НОМЕР_2 (групи приміщень НОМЕР_3), загальною площею 225,6 кв.м.

Відповідно до рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 21.06.2007 року № 251 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва», із змінами внесеними пунктом 2.7.1 рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 30.08.2007 року № 274 «Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності», нежитлові приміщення по вул. Пушкінська, 31 площею 225,6 кв.м. підлягають приватизації шляхом викупу, на користь ТОВ «Прометей - Сяйво».

В подальшому, за Договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 27.11.2007 року, укладеному між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ТОВ «Прометей - Сяйво» вказані нежилі приміщення перейшли у власність останнього.

13.02.2008 року, ТОВ «Прометей - Сяйво» продало зазначені приміщення ТОВ «Трігліф».

Що стосується посилання позивача на те що спірне приміщення є допоміжним, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення. Цією ж статтею Закону визначено, що частина допоміжних приміщень, яка забезпечує належне функціонування жилого будинку, є неподільним майном, яке згідно зі ст. 19 цього ж Закону перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню.

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп від 02.03.2004 року визначено, що з моменту приватизації житла допоміжні приміщення є спільною власністю мешканців будинку, а тому орган місцевого самоврядування без згоди мешканців не може розпоряджатися допоміжними приміщеннями (здавати в оренду, передавати у користування, перебудовувати тощо), а тим більше відчужувати їх.

Згідно п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно п. 41 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 15.09.1992 pоку, не підлягають приватизації допоміжні приміщення житлових будинків, які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку (приміщення теплопунктів, котельних, сміттєзбірників, колясочних, приміщення, через які прокладені мережі комунікації, а також приміщення, які використовуються для розміщення обслуговуючого будинок персоналу, та складські приміщення). Власником перелічених приміщень після приватизації квартир будинку є товариство власників квартир. Вільні підвальні приміщення за згодою власників квартир будинку переобладнуються під кладові і передаються їм у власність безкоштовно у встановленому порядку.

Відповідно до вимог Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» підвальні, горищні та допоміжні приміщення можуть бути віднесені як до категорії неподільного майна, що не підлягає відчуженню, так і до категорії загального майна, що є спільною частковою власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку, і можуть бути відчужені винятково за їх згодою, а якщо у будинку створене об'єднання власників, то для з'ясування питання про порядок і умови відчуження або здачі в оренду таких приміщень, які віднесені до загального майна, слід керуватися і статутом об'єднання.

Як зазначалось вище, з матеріалів справи вбачається, що свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24.10.2007 року було оформлено право власності Шевченківської районної у м. Києві радою на нежилі приміщення, по вул. Пушкінська, 31, з НОМЕР_1 по НОМЕР_2 (групи приміщень НОМЕР_3), площею 225,6 кв.м.

Згідно Додатку Б «Терміни та визначення понять» ДБН В.2.2.-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», затвердженого наказом Держбуду України від 18.05.2005 року № 80, затвердженого наказом Держбуду України від 28.09.2005 року № 175, нежитлове приміщення - це приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду, є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин; підсобні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти тощо).

Стаття 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає, що нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду, є самостійним об'єктом цивільно-правових угод.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне нежитлове приміщення є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин є договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 206/2 від 24.05.2007, наданий до Головного управління. На момент оформлення права власності вказаний договір був чинними та позивачем не оскаржувався.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наявної в матеріалах справи технічної документації (від 10.02.1964 та 01.04.2005) на будівлю літери А, по вул. Пушкінська, 31, а саме на підвал літ. А, нежилі приміщення не позначені як приміщення спільного загальнобудинкового користування (допоміжні), адже відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001) приміщення спільного загальнобудинкового користування позначаються римськими цифрами.

Також, з технічної документації будинку вбачається, що спірні приміщення раніше були житловими, а тому вони не можуть бути визнані допоміжними.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 року № 2171-ХП, зазначені нежилі приміщення є окремим індивідуально визначеним майном і піддягають приватизації як об'єкти державної власності групи А.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

У відповідності до ст. ст. 13, 41, 141 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про власність» власник має право самостійно на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй на праві власності майном, а згідно зі ст. 48 Закону України «Про власність» власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права розпоряджатись об'єктом права власності.

Згідно положень ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та вчиняє будь-які дії, які не суперечать закону.

Як передбачено ст. 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

В частині 6 ст. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою, в даному випадку Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Так, з матеріалів справи вбачається, оформлення територіальній громаді Шевченківського району міста Києва права комунальної власності на спірні приміщення було здійснено в установленому порядку на підставі звернення Шевченківської районної у місті Києві ради до Головного управління та надання замовником документів, передбачених пунктом 11.9 зазначеного Положення.

Належність спірних нежилих приміщень, що входять в загальну площу приміщень 846,70 кв.м, до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва підтверджувалося рішенням Київської міської ради від 27.12.01 № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва».

Будинок, в т.ч. нежилі приміщення, на момент оформлення права власності враховувався на балансі КП «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у місті Києві ради, що підтверджувалось довідкою від 06.09.07 №765/вих.

Тобто, відповідач є власником нежилого приміщення по вул. Пушкінська, 31, з НОМЕР_1 по НОМЕР_2 (групи приміщень НОМЕР_3), загальною площею 225,6 кв.м., а тому мав право самостійно на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому на праві власності майном.

Підсумовуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф» на Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11.04.2013 року - задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11.04.2013 року - скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову Прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту комунальної власності м. Києва, Шевченківської районної у м. Києві ради, треті особи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей Сяйво», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тригліф», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А», про визнання нечинними і скасування рішення та наказу суб'єктів владних повноважень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Постанови виготовлений 10.12.2013 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.