Ухвала суду № 36255259, 17.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1881/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромагросервіс» до Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправними дій, наказу та скасування рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромагросервіс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Техпромагросервіс» звернулося у суд із позовом до Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просило скасувати рішення відповідача №93 від 15.05.2013 року про повернення позивачем неправомірно використаних коштів в сумі 5628,00 грн. та застосування штрафу в розмірі 2814,00 грн., визнати протиправними дії відповідача щодо організації та проведення в березні-квітні 2013 року планової перевірки позивача, а також складання й вручення страхувальнику акту планової перевірки від 05.04.2013 року, визнати протиправним наказ відповідача від 25.02.2013 року №61 про проведення згаданої перевірки.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення прийняте відповідачем правомірно у зв'язку із підтвердженим в ході судового розгляду порушенням позивачем законодавства з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено планову перевірку щодо дотримання позивачем норм чинного законодавства з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, за підсумками якої складено акт №212 від 05.04.2013 року та виявлено порушення ч. ч. 1, 2 ст. 47, ч. 3 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»; п. п. 4.1, 4.2, 4.14 Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.06.2005 року №55; п. п. 4.1, 4.2, 4.14 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 року №12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.04.2009 року за № 339/16355.

Зі змісту акту перевірки слідує, що вищевказані порушення виявились у безпідставному наданні путівки на санаторно-курортне лікування до ЗАТ «Трускавецькурорт «Санаторій «Кристал» №115111 від 30.11.2008 року вартістю 3255,00 грн. терміном на 21 день головному бухгалтеру ТОВ «Техпромагросервіс» Вовк Ларисі Валентинівні, та санаторно-курортної путівки до ДП «Санаторій «Шаян» №306796 від 28.04.2009 року вартістю 3780,00 грн. терміном на 21 день директору товариства Мосендзу Вадиму Валентиновичу. В ході перевірки відповідачем встановлено відсутність заяв вказаних застрахованих осіб на виділення путівки, довідок форми № 070/0, затвердженої наказом Мінохорони здоров'я України «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)» від 27.12.1999 року №302, які підтверджують потребу в санаторно-курортному лікуванні застрахованої особи, відсутність підтвердження часткової оплати вартості путівок до їх видачі, використання їх не у період відпустки та прийняття рішення про виділення путівок нелегітимним складом комісії із соціального страхування. Внаслідок вказаних порушень позивачем неправомірно використано кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) у сумі 5628,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято рішення №93 від 15.05.2013 року про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яким зобов'язано ТОВ «Техпромагросервіс» повернути неправомірно використані кошти у сумі 5628,00 грн. та на підставі пп. 6 п. 1 ст. 28, ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» до позивача застосовано штраф за порушення порядку витрачання коштів Фонду у розмірі 2814,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, а також діями, пов'язаними з проведенням такої перевірки, позивач звернувся у суд.

Так, суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови, виходив із того, що при проведенні перевірки позивача, який являється страхувальником у розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та сплачує страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі відповідно до Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої постановою правління Фонду від 22.12.2010 року № 29, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 року за № 393/19131, а виявлені в ході перевірки порушення позивачем належними та допустимими доказами не спростовані.

У апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, скаржник стверджує, що відповідачем порушено процедуру проведення планової перевірки. В обґрунтування чого позивач звертає увагу суду на те, що в акті відсутні посилання на план-графік контрольно-ревізійної роботи Фонду, на те, що контролюючим суб'єктом перевищено строк проведення планової перевірки, яка стосовно суб'єктів малого підприємництва (до яких відноситься позивач) повинна бути проведена в межах п'яти робочих днів, однак в дійсності тривала вісім робочих днів. Також позивач зазначає, що перевірка протягом усіх днів, окрім першого, проводилась у приміщенні територіального органу Фонду, хоча перший не висловлював пропозицій щодо місця її проведення. Окрім того, позивач стверджує, що відповідач, усупереч встановленому порядку проведення перевірки, не забезпечив позивачу можливість вчасного ознайомлення з її результатами, викладеними в акті. Попри наведене, позивач заперечує наявність з його боку встановлених контролюючим органом під час перевірки правопорушень. При цьому суб'єкт господарювання зауважує, що такі документи як довідка встановленої форми №070/0 та касові ордери щодо часткової оплати вартості санаторно-курортних путівок не збереглися на підприємстві, оскільки строк їх зберігання становить 3 роки, а з дня їх складання до проведення перевірки позивача зазначений термін сплинув.

Окрім вищевказаного скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права щодо забезпечення всебічного та повного розгляду справи під час підготовчого судового засідання, оскільки судом, на переконання апелянта, не вжиті належні заходи для витребування документів, що мають значення для вирішення справи та були відхилені клопотання представника позивача про колегіальний розгляд справи та заява про відвід головуючого судді.

Між іншим, апелянт посилається на не вірну оцінку судом показань допитаних в засіданні свідків.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Відповідно до ч. 1 ст. 20 цього Закону кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямовуються, зокрема, на фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей.

Статтею 34 вказаного Закону встановлено, що за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків) (статті 47, 48 цього Закону).

Органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів, згідно ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», являється Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 28 зазначеного Закону передбачено обов'язок Фонду забезпечувати фінансування матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону та здійснювати контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхувальником страхових внесків, а також обґрунтованістю проведених ним витрат страхових коштів.

Порядок проведення перевірок страхувальників регулюється Інструкцією про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру їх оскарження, затвердженою постановою правління Фонду від 22.12.2010 року №29, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 року за №393/19131.

Пунктами 2.1, 2.3 вказаної Інструкції передбачено, що перевірки здійснюються посадовими особами органів Фонду за місцезнаходженням страхувальника або в приміщенні органу Фонду за пропозицією страхувальника та за умови надання ним всіх необхідних документів для проведення перевірки. Органи Фонду здійснюють планові та позапланові перевірки.

Згідно пункту 3.2 Інструкції планові перевірки проводяться згідно з планами-графіками органу Фонду. Перевірці підлягають документи за звітні періоди поточного та попередніх років, за які не здійснювалась перевірка. Формування планів-графіків проведення планових перевірок страхувальників органом Фонду здійснюється щокварталу. До 20 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому, формується план-графік, який затверджується наказом керівника робочого органу Фонду (керівника виконавчої дирекції відділення Фонду).

Пунктом 3.4 Інструкції визначено, що планова перевірка проводиться за умови письмового повідомлення страхувальника не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення такого заходу за формою, наведеною у додатку 1 до цієї Інструкції. Повідомлення надсилається страхувальнику рекомендованим листом чи телефонограмою або надається під розписку керівнику чи головному бухгалтеру (бухгалтеру) цього страхувальника або уповноваженій керівником особі із зазначенням: дат початку та закінчення її проведення; найменування страхувальника; найменування органу Фонду, який проводить перевірку.

Пунктом 3.5 Інструкції закріплено, що на проведення кожної перевірки посадовій особі органу Фонду видається направлення за формою, наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції, яке пред'являється перед початком перевірки керівнику страхувальника або уповноваженій ним особі разом із службовим посвідченням. Копія направлення вручається керівнику страхувальника або уповноваженій керівником особі з відміткою про отримання.

Колегією суддів установлено та вбачається із матеріалів справи, що наказом директора Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05.12.2012 року №34 затверджено план-графік проведення планових перевірок на І квартал 2013 року, а наказом від 25.02.2013 року №61 затверджено план проведення перевірок на березень 2013 року, якими передбачено проведення планової перевірки ТОВ «Техпромагросервіс» у березні 2013 року.

У матеріалах справи наявна копія повідомлення від 12.03.2013 року за №82/04-01-10 про проведення планової перевірки позивача за період з 01.10.2007 року по 31.12.2012 року у термін з 27.03.2013 року по 05.04.2013 року, яке згідно відмітки в журналі обліку телефонограм-повідомлень 12.03.2013 року о 10 год. 25 хв. доведене до відома директора ТОВ «Техпромагросервіс» Мосендза В.В. за номером телефону 45-28-48.

Із матеріалів справи слідує, що перед початком перевірки позивачу було надано направлення на її проведення №212 від 27.03.2013 року, вручення якого до початку перевірки підтверджується особистою розпискою вищеназваної особи - директора позивача. Перевірка була проведена в приміщенні відповідача. Зміст акту про її проведення свідчить, що відповідачем було одержано від позивача необхідні документи для її проведення, які були першим досліджені. Таким чином, місце проведення перевірки не впливає на суть виявленого порушення та прийняття відповідачем оспорюваного рішення.

Враховуючи приведені норми та встановлені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що відповідач дотримався вимог, встановлених пунктами 2.1, 3.2, 3.4 та 3.5 Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру їх оскарження.

Колегія суддів критично ставиться до посилання позивача на те, що йому не було відомо про проведення вищезазначеної перевірки, позаяк відповідачем було здійснене належне повідомлення позивача телефонограмою на номер 45-28-48, що самостійно вказаний позивачем у заяві про його реєстрацію та звітах про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2009, 2010 роки.

Серед іншого, позивач посилається на перевищення тривалості планової перевірки, що врегульовано наступними правовими нормами.

Пунктом 3.10 вищевказаної Інструкції передбачено, що тривалість проведення перевірки встановлюється з урахуванням обсягу робіт, які належить виконати під час її проведення, та кількісного складу посадових осіб органу Фонду. При цьому строк проведення планової перевірки страхувальників не може перевищувати 15 робочих днів, а страхувальників - суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.

Згідно ч. 3 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 року № 4618-VI суб'єктами малого підприємництва є юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

З приводу вищевикладеного колегія суддів зауважує, що з організаційно-правової форми позивача не вбачається його відношення до малого підприємництва. Крім того, територіальний орган Фонду не є розпорядником та не володіє інформацією про кількість працівників та величину доходу суб'єкта господарювання. Про фактичну кількість працюючих на підприємстві відповідач дізнався після початку проведення вже призначеної планової перевірки. З урахуванням того, що до початку перевірки позивачем не висловлено жодних заперечень щодо її тривалості, а також відсутність для позивача протиправних наслідків більш тривалим терміном її проведення, суд апеляційної інстанції не враховує зазначене посилання позивача.

Безпідставним також є посилання позивача на не зазначення у акті перевірки плану-графіка її проведення та наказу, яким цей план затверджено, позаяк перелік обов'язкової інформації, яка зазначається у такому акті визначено підпунктом 3.13.1 пункту 3.13 Інструкції. За приписами названої правової норми у акті вказується: найменування, поштова адреса органу Фонду, дата складання акта (останній день перевірки), номер і дата направлення та наказу органу Фонду, які є підставою для проведення перевірки, вид перевірки (планова або позапланова), посада, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи органу Фонду, яка здійснила перевірку, період, за який проведено перевірку, повне найменування страхувальника, строк проведення перевірки. Тобто, вимог щодо зазначення у акті перевірки плану-графіка її проведення та наказу, яким цей план затверджено, Інструкція не містить.

З приводу покликань апелянта на не ознайомлення його з результатами планової перевірки, викладеними в акті, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 3.13.4 пункту 3.13 Інструкції в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються посадовими особами органу Фонду, які її проводили, керівником, головним бухгалтером (бухгалтером) або уповноваженою керівником особою та головою комісії (уповноваженим) із соціального страхування страхувальника, який перевіряється. Один примірник акта перевірки вручається страхувальнику з відміткою про отримання, а другий зберігається в органі Фонду, який здійснив перевірку. У разі відмови посадової особи страхувальника підписати та отримати акт перевірки посадова особа органу Фонду вносить до нього відповідний запис із складанням акта відмови від підпису акта перевірки та його отримання у двох примірниках (у довільній формі). Протягом трьох робочих днів один примірник акта відмови від підпису та його отримання разом з актом перевірки надсилається страхувальнику рекомендованим листом. Якщо орган Фонду не може вручити, у тому числі поштовим відправленням, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270, страхувальнику один примірник акта перевірки у зв'язку з відсутністю посадових осіб за місцезнаходженням страхувальника, їх відмовою прийняти акт, то в день надходження до органу Фонду такої інформації посадова особа органу Фонду, що здійснювала перевірку, оформляє відповідний акт у довільній формі, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення акта перевірки.

У письмових поясненнях представник відповідача зазначив, що після складання акту - 05.04.2013 року, такий був наданий для ознайомлення директору ТОВ «Техпромагросервіс», однак останній забрав собі один примірник та відмовився від підпису. У зв'язку з цим посадовою особою Фонду було складено акт відмови від підпису від 05.04.2013 року та зроблена відмітка про це у акті перевірки.

Із матеріалів справи вбачається, що листом від 08.04.2013 року №484/04-1-16 та рекомендованим відправлення з повідомленням про вручення на адресу позивача були направлені акт перевірки №212 від 05.04.2013 року та акт відмови від підпису від 05.04.2013 року, який не було вручено адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

З огляду на повернення відправлення, 14.05.2013 року посадовою особою відповідача складено акт про неможливість вручення акта перевірки та повторно направлено позивачу акт перевірки №212 від 15.05.2013 року та акт відмови від підпису від 05.04.2013 року.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції за матеріалами акта перевірки та результатами розгляду заперечень страхувальника (за їх наявності) керівник органу Фонду або його заступник приймає рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій до страхувальника, яке надсилається страхувальнику разом з листом про результати розгляду заперечень (за їх наявності) протягом 20 календарних днів з дня підписання акта перевірки.

Зважаючи на те, що акт перевірки №212 від 05.04.2013 року не був підписаний позивачем, а акт про неможливість вручення акта перевірки складено 15.05.2013 року, суд вважає, що рішення №93 від 15.05.2013 року прийнято відповідачем у межах 20-денного строку, тому порушення щодо строку його прийняття відсутнє.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність неправомірності в діях відповідача при проведенні перевірки на підставі наказу №61 від 25.02.2013 року, який також є правомірним.

Окрім того, судова колегія наголошує, що навіть за умови допущення суб'єктом владних повноважень процедурних порушень, такі не можуть бути самі по собі достатньою підставою для скасування результатів перевірки в разі, якщо вони не впливають на суть виявлених в ході перевірки порушень, допущених особою, щодо якої здійснено перевірку.

Аналізуючи правомірність та обґрунтованість виявлених під час планової перевірки порушень законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності з боку позивача, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.

На час надання спірних путівок на санаторно-курортне лікування працівникам ТОВ «Техпромагросервіс», дані правовідносини регулювались Інструкцією про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.06.2005 року № 55.

Пунктами 4.1, 4.2 зазначеної Інструкції встановлено, що рішення про виділення путівки застрахованій особі приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства, установи, організації на підставі особистої заяви та медичної довідки про потребу санаторно-курортного лікування (форма № 070/о). Путівка до санаторію видається застрахованій особі за її основним місцем роботи бухгалтерією підприємства, установи, організації для санаторно-курортного лікування в період відпустки.

Пунктом 4.14 Інструкції при відсутності прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки застрахованій особі путівка не видається.

Зі змісту протоколу засідання комісії із соціального страхування позивача від 27.11.2008 року випливає, що головному бухгалтеру Вовк Л.В. була виділена путівка до ЗАТ «Трускавецькурорт «Санаторій «Кристал» з 30.11.2008 року по 21.12.2008 року вартістю 3255 грн. з частковою оплатою 651 грн., а за протоколом комісії із соціального страхування від 24.04.2009 року директору позивача Мосендза В.В. виділена путівка до ДП «Санаторій «Шаян» з 28.04.2009 року по 18.05.2008 року вартістю 3780 грн. та частковою оплатою 756 грн. Вказані обставини сторонами визнаються.

На підтвердження дотримання приписів вищезазначених правових норм, позивачем надано заяви про виділення путівки на санаторно-курортне лікування Вовк Л.В. від 08.09.2008 року та Мосендза В.В. від 22.12.2008 року. Водночас, судом першої інстанції правильно визнано вказані заяви неналежними, адже у протоколах засідання комісії із соціального страхування від 27.11.2008 року та 24.04.2009 року зазначені дати заяв 27.11.2008 року та 26.04.2009 року відповідно.

Довідки форми № 070/о позивачем надані не були з посиланням на те, що вони були знищені за закінченням терміну зберігання. В той же час, наданий на підтвердження зазначеної обставини акт про виділення до знищення (документів), що не підлягають зберіганню від 28.01.2013 року свідчить лише про те, що ряд документів, в тому числі довідки по формі №070/0 за 2008-2009 роки, а також первинні касові документи за 2007-2010 роки були відібрані до знищення, проте не підтверджує їх фактичне знищення.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого суду про безпідставність посилань позивача на сплив трирічного терміну зберігання вищевказаних документів з огляду на приписи Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру їх оскарження, затвердженою постановою правління Фонду від 22.12.2010 року №29, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 року за №393/19131.

Так, пунктом 3.2 цієї Інструкції передбачено, що перевірці підлягають документи за звітні періоди поточного та попередніх років, за які не здійснювалась перевірка, а відповідно до підпункту 3.3.3 пункту 3.3 перевірки страхувальників з чисельністю менше 25 осіб за наявності витрат по коштах Фонду проводяться не рідше одного разу на три роки, а у випадку відсутності порушень по використанню коштів Фонду, що встановлено попередньою перевіркою, наступна планова перевірка такого страхувальника проводиться не раніше ніж через чотири роки після проведення попередньої перевірки.

Враховуючи викладене, а також те, що попередня планова перевірка проводилась 14.12.2007 року і порушень при її проведенні не встановлено, позивач, при вирішенні питання щодо строку зберігання документів по виділенню санаторно-курортних путівок, повинен був керуватись вищевказаною Інструкцією як спеціальним нормативним актом і зберігати всі необхідні документи за період, який не був перевірений відповідачем, у зв'язку із чим посилання позивача на обов'язок зберігання документів не більш ніж 3 роки є безпідставним.

Окрім того, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження тої обставини, що санаторно-курортні путівки надавались у період відпусток. Так, надана позивачем копія наказу №24 від 01.12.2008 року, пунктом 5 якого передбачено надання щорічної відпустки Вовк Л.В. з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року колегією суддів не приймається як доказ, оскільки вона суперечить копії цього ж наказу, наданого відповідачем, який пункту 5 не містить. Також, як було встановлено судом першої інстанції з допиту свідків: директора ТОВ «Техпромагросервіс» Мосендза В.В. та головного бухгалтера Вовк В.Л., щорічна відпустка першому не надавалась, оскільки путівка видана з 30.04.2009 року перед травневими святами.

Зважаючи на приведені норми та встановлені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що позивач при видачі путівок на санаторно-курортне лікування допустив порушення пунктів 4.1, 4.2 та 4.14 Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.06.2005 року № 55.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страховик має право накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону страхувальники у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем прийнято законне та обґрунтоване рішення про повернення страхових коштів у сумі 5628,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 2814,00 грн. за порушення, вчинення яких підтверджене в ході судового розгляду адміністративної справи.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права спростовуються матеріалами справи та не можуть розцінюватись як такі, що призвели до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на все вищевикладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромагросервіс» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М