Ухвала суду № 36255230, 17.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9677/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Кінто Капітал» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Українська Біржа», Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центральний контрагент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінто ЛТД», Відкрите акціонерне товариство «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Кінто Капітал» (далі - ПАТ «ЗДКІФ «Кінто Капітал») звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участю третіх осіб: ПАТ «Українська Біржа», ТОВ «Український центральний контрагент», ТОВ «Кінто ЛТД», ВАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів», у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 року №0000972250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на необґрунтованість встановленого відповідачем в ході податкової перевірки позивача порушення останнім податкового законодавства.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за підсумками якої складено акт від 02.01.2013 року №1/2250/32980900 та виявлено порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 5745,00 грн. за ІІІ квартал 2010 року.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 року №0000972250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі на 7181,00 грн., в тому числі 5745,00 грн. - за основним платежем, 1436,00 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, а також результатами його адміністративного оскарження до Державної податкової служби у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім у серпні та вересні 2010 року цінних паперів за відсутності платіжних документів, якими підтверджується сплата продавцям цінних паперів їх вартості на загальну суму 22980,00 грн. Відтак, податковий орган дійшов висновку, що позивачем отримано цінні папери на безоплатній основі, а тому фактична вартість цінних паперів відноситься до валового доходу останнього, який, згідно приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підлягає оподаткуванню за загальною ставкою, визначеною статтею 10 вказаного Закону (25%).

Аналізуючи наведені доводи, обставини справи, висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

На час спірних правовідносин, які мали місце у ІІІ кварталі 2010 року, питання оподаткування податком на прибуток регулювалось Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, в редакції чинній на час спірних правовідносин, валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Так, до валового доходу, зокрема, включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу" (пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Обговорюючи правомірність віднесення податковим органом цінних паперів ВАТ «Енергетичні технології» на суму 12900,00 грн. та ВАТ «Запоріжжяобленерго» на суму 10080,00 до безоплатно наданих на тій підставі, що позивачем до перевірки не надано платіжних документів, які підтверджують фактичне перерахування грошових коштів власникам цінних паперів, а також договорів їх купівлі-продажу, колегія суддів зауважує, що зазначені цінні папери придбані ПАТ «ЗДКІФ «Кінто Капітал» на фоновій біржі за посередництвом торговця цінними паперами - ТОВ «Кінто ЛТД» (на підставі договору комісії від 24.09.2004 року №84491К;009КП).

Водночас, позивачем до податкової перевірки та до матеріалів справи надано виписки з реєстру угод ВАТ «Українська біржа» за вересень 2010 року, акт від 08.09.2010 року про виконання замовлення до договору комісії, виписку з переліку угод (біржових контрактів) Фондової біржі ПФТС за серпень 2010 року та акт від 12.08.2010 року про виконання замовлення до договору комісії.

Проте, зазначені докази відповідачем не були враховані з огляду на викладені в акті перевірки обставини.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Електронний документ, згідно з ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні визначені Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

Відповідно до змісту ст. 1 вказаного Закону електронна торговельно-інформаційна мережа - це сукупність програмно-технічних засобів, що використовуються фондовою біржею чи організаційно оформленим позабіржовим ринком для забезпечення укладення угод щодо цінних паперів.

Статтею 2 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» встановлено, що сферою діяльності Національної депозитарної системи є, зокрема, реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів.

Водночас, частиною 2 статті 6 вказаного Закону передбачено, що юридичні особи, які згідно з цим Законом є учасниками Національної депозитарної системи, здійснюють такі види діяльності: зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів; кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Згідно з абз. 3 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» правила та операційні стандарти клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Правила та операційні стандарти грошового клірингу та розрахунків за операціями з цінними паперами затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України і Міністерством фінансів України.

Пунктом 5 розділу ІІІ Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.12.2006 року № 1449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.01.2007 року за № 52/13319, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі наявності у організатора торгівлі відповідної електронної торговельно-інформаційної мережі, яка передбачає систему електронного документообігу, допускається укладення договорів в електронній формі.

За приписами ч. 5 ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов'язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

Абзацом 2 частини 7 статті 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено, що для провадження діяльності з управління цінними паперами грошові кошти клієнта зараховуються на окремий поточний рахунок торговця цінними паперами у банку окремо від власних коштів торговця цінними паперами, коштів інших клієнтів та відповідно до умов договору про управління цінними паперами. Торговець цінними паперами звітує перед клієнтами про використання їх грошових коштів.

Відповідно до Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року № 1001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2006 року за № 1198/13072, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розрахунки за договорами щодо цінних паперів здійснюються депозитаріями на підставі, зокрема, інформації, наданої організаторами торгівлі відповідно до укладених на цих організаційно оформлених ринках договорів щодо цінних паперів. Право власності на цінні папери бездокументарної форми існування переходить до депонента - одержувача з моменту зарахування цих цінних паперів на його рахунок у цінних паперах у зберігача.

Враховуючи приведені правові норми, первинним документом, який підтверджує виконання зобов'язань за угодами (операціями) щодо цінних паперів та деривативів на фондовій біржі та здійснення розрахунків між сторонами за наведеними операціями є виписка з реєстру укладених на біржі угод з цінними паперами та деривативами (біржовий звіт), на підставі якої суб'єктом господарювання відображаються відповідні господарські операції в бухгалтерському та податковому обліках.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на те, що позивачем безпосередньо не укладались договори купівлі-продажу цінних паперів, а грошові кошти з поточного рахунку позивача власникам цінних паперів не перераховувались, адже з викладених вище правових норм випливає, що купівля-продаж цінних паперів здійснюється за посередництвом члена відповідної біржі, а грошові кошти клієнта (позивача) для придбання цінних паперів самостійно зараховуються останнім на рахунок продавця цінних паперів з окремого відкритого у депозитарії рахунку, а не з поточного рахунку суб'єкта господарювання.

Окрім того, судова колегія відзначає, що фактичне проведення відповідних розрахунків підтверджується банківськими виписками.

З огляду на приведені норми та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що здійснення відповідних розрахунків на суму у розмірі 22980 грн. підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а порушення податкового законодавства встановлене податковим органом у акті перевірки від 02.01.2013 року №1/2250/32980900 безпідставно, відтак спірне податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 0000972250 є необґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Зважаючи на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М