Ухвала суду № 36255090, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14132/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б.

при секретарі: Тур В. В.

за участю представника позивача Крулька В. І., представника відповідача Макаревича О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Орхідс АРТ" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2013 року №0004012220 та №0004022220,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Орхідс Арт" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 03 червня 2013 року № 0004012220 та № 0004022220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволенні, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період із 24 по 30 квітня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 15 травня 2013 року складено акт № 1732/22-2-05/36866741 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Євромотив Логістик Маркет", приватним підприємством "Сток-Сервіс", товариством з обмеженою відповідальністю "Тутто-Ол Міт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ідеско Груп" за період із 01 січня по 31 грудня 2012 року, згідно з висновками якого, позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 501556,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року - 218463,40 грн.; ІІ квартал 2012 року - 135851,20 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 87330,00 грн.; IV квартал 2012 року - 55911,40 грн., чим порушено підпункти 139.1.6, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, та занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 477672,80 грн., у тому числі за: лютий 2012 року - 147128,50 грн.; березень 2012 року - 60932,00 грн.; квітень 2012 року - 47453,70 грн.; червень 2012 року - 81928,70 грн.; липень 2012 року - 38747,40 грн.; серпень 2012 року - 22316,40 грн.; жовтень 2012 року - 30753,50 грн.; листопад 2012 року - 16252,80 грн.; грудень 2012 року - 16569,70 грн., чим порушено п.п. 1982., 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акта перевірки, 03 червня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0004012220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 477672,80 грн. за основним платежем та 119418,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0004022220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 501556,00 грн. за основним платежем та 125389,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Так між позивачем та його контрагентами укладено ряд договорів, а саме:

- договір надання послуг по прибиранню від 01 вересня 2011 року № 01/09-11, за умовами якого ТОВ "Тутто-Ол Міт" зобов'язалось виконати послуги по прибиранню об'єктів позивача від забруднень;

- договір суборенди нежитлового приміщення від 03 січня 2012 року № 30112, за умовами якого ПП "Сток-Сервіс" зобов'язалось передати позивачу, а позивач - прийняти у тимчасове платне користування приміщення;

- договір оренди обладнання від 03 січня 2012 року № 03-01-12, за умовами якого ПП "Сток-Сервіс" зобов'язалось передати позивачу, а позивач - прийняти у строкове платне користування обладнання;

- договір оренди обладнання від 01 лютого 2012 року № 01-02-12, за умовами якого ПП "Сток-Сервіс" зобов'язалось передати, а позивач прийняти у строкове платне користування обладнання;

- договір на надання послуг з передпродажної підготовки товарів від 03 січня 2012 року № 03012012, за умовами якого ТОВ "Євромотив Логістик Маркет" зобов'язалось надати позивачу послуги з передпродажної підготовки товару на складі позивача;

- договір про надання комплексного юридичного обслуговування від 03 січня 2012 року № 03-01/12, за умовами якого ТОВ "Тутто-Ол Міт" зобов'язалось надати позивачу правову допомогу та інформаційно-консультаційні послуги, що пов'язані зі здійсненням позивачем господарської діяльності;

- договір на оформлення виставкового павільйону від 29 березня 2012 року № 2903/12, за умовами якого ТОВ "Євромотив Логістик Маркет" зобов'язалось надати позивачу послугу з оформлення та монтажу виставкового павільйону, демонтажу обладнання такого павільйону;

- договір на надання послуг з передпродажної підготовки товарів від 03 серпня 2012 року № 03-08-12, за умовами якого ТОВ "Ідеско Груп" зобов'язалось надати позивачу послуги з передпродажної підготовки товару на складі позивача.

На підтвердження виконання умов перелічених договорів представниками позивача долучено до матеріалів справи копії: актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг); податкових накладних; реєстрів виданих та отриманих податкових накладних; платіжних доручень, які підтверджують факт здійснення позивачем оплати за укладеними між ним та його контрагентами договорами; товарно-транспортних накладних; накладних на переміщення; оборотно-сальдових відомостей по рахунку позивача; фотознімків, буклетів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Так колегія суддів при дослідженні матеріалів справи встановила, що перевірка позивача проведена у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки, на підставі яких було зроблено висновок про нікчемність усіх правочинів, що укладалися контрагентами позивача з іншими суб'єктами господарювання в перевіряємі періоди, незважаючи на надані позивачем до перевірки належним чином оформлені первинні документи.

Таким чином, незважаючи на неможливість проведення зустрічної звірки і, як наслідок, за відсутності аналізу первинних та податкових документів контрагентів по взаємовідносинам з суб'єктами, що не мають зв'язків з позивачем, органами державної податкової служби безпідставно було зроблено висновок щодо відсутності реальності господарських операцій ТОВ "Орхідс Арт" з вищезазначеми контрагентами.

В даній ситуації колегія суддів дотримується позиції, що при відсутності відхилень у цифрових показниках, що відображені у задекларованих податкових зобов'язаннях при проведенні перевірки, податковий орган не має права встановлювати недійсність господарських операцій виключно на підставі відомостей про відсутність платника податку за місцезнаходженням чи інших перешкод для дослідження реальності господарських операцій, оскільки діючим законодавством не визначено залежність правомірності нарахування податкових зобов'язань від перебування за певною адресою та від неспроможності податкових органів отримати відповідні документи для проведення належної перевірки.

Натомість, законодавством встановлено таку залежність від оформлених належним чином первинних документів.

Так всі вищезазначені первинні документи, що наявні в матеріалах справи, оформлені відповідно до вимог правових норм, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками і були предметом дослідження при проведенні перевірки позивача.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідач правомірність своїх дій при винесенні оспорюваних податкових повідомлень-рішень в судах першої та апеляційної інстанцій не довів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Орхідс АРТ" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2013 року №0004012220 та №0004022220 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя А. Б. Парінов (Повний текст ухвали виготовлено 17.12.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.