Ухвала суду № 36255059, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11614/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Н. О. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б.

при секретарі: Тур В. В.

за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача Грищука М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2013 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві Алєксеєєнка Івана Олександровича про скасування постанови №160-13 від 14.05.2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві Алєксеєєнка Івана Олександровича про скасування постанови №160-13 від 14.05.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі звернення ПАТ «Київенерго» головним державним інспектором Куртяком В.В. у присутності ФОП ОСОБА_2 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, про що складено акт перевірки від 07.05.2013 р.

В ході перевірки встановлено, що за вказаною адресою експлуатується об'єкт II категорії складності, а саме: «Реконструкція нежитлового приміщення під заклад торгівлі (магазин продовольчих товарів) на АДРЕСА_1» без прийняття в експлуатацію, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Категорія складності об'єкта з реконструкції нежитлового приміщення на підставі класу наслідків такого об'єкта будівництва відповідно до ДБН А.2.2-3:2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН В. 1.2-14:2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ», відповідає II категорії складності.

07.05.2013 р. ІДАБК у м. Києві винесено припис з вимогою заборони експлуатації об'єкта з 07.05.2013 р. та усунення виявлених порушень відповідно до вимог містобудівного законодавства у термін до 30.07.2013 р.

07.05.2013 р. посадовою особою ІДАБК у м. Києві складено протокол про адміністративне правопорушення.

За вчинені правопорушення у сфері містобудівної діяльності ФОП ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу у розмірі 51 615 (п'ятдесят одна тисяча шістсот п'ятнадцять) грн. 00 коп., про що складено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 160/13 від 14.05.2013 р.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 р. № 687-XIV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).

Згідно з частинами першою та другою ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. № 3038-VI (далі - Закон № 3038) державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року (далі - Порядок), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт, виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Згідно з пунктом 7 Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Пунктом 9 зазначеного Порядку, встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Вирішуючи справу по суті, судом першої інстанції правильно зроблено висновок про невідповідность застосованої норми при накладенні штрафу статусу особи, до якої цю норму застосовано, оскільки застосована відповідачем норма регулює відповідальність за вчинення передбачених у ній порушень спеціального кола суб'єктів.

Відповідно до Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Так згідно абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14.10.1994 року № 208/94-ВР (зі змінами, чинними на момент накладення стягнення) суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів II категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038 замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону № 3038 суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

З огляду на вищенаведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що відповідальність, передбачена абз. 4 п. 6 частини другої ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" застосовується до суб'єкта містобудування, якщо останній є замовником будівництва або одночасно змовником та підрядником.

Таким чином, відповідач визначив позивача як суб'єкта містобудування, що є замовником будівництва об'єкту.

З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для визначення позивача замовником будівельних робіт, а отже, і притягнення його до відповідальності, передбаченої абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Натомість, в матеріалах справи, як вбачається колегією суддів, міститься достатньо доказів експлуатації позивачем нежилого приміщення за вищезазначеною адресою, що не введене в експлуатацію.

З огляду на доведеність факту вчиненого правопорушення, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 11 ст. 96 КУпАП експлуатація об'єктів будівництва, які завершені будівництвом з 19 січня 2012 року та не прийняті в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів IІ категорії складності тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ця норма права не містить обмежень кола суб'єктів, що можуть нести відповідальність, та повинна була застосовуватись відповідачем при накладенні штрафу.

Таким чином, при вирішенні справи по суті суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2013 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві Алєксеєєнка Івана Олександровича про скасування постанови №160-13 від 14.05.2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя А. Б. Парінов (Повний текст ухвали виготовлено 17.12.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.